Вчора вкотре переконалася, що доступне середовище – це не лише пандус біля входу.
Вчора ми були на консультації в поліклініці на вул. Орлика із Софійкою, яка пересувається на спеціальному колісному кріслі та постійно користується апаратом ШВЛ.
Спочатку я навіть зраділа. Біля лікарні облаштований паркінг, є місця для людей з інвалідністю, пандус. Це справді створює враження, що заклад доступний.
Але вже за кілька хвилин ми зрозуміли, що насправді це лише частина шляху.
Наше колісне крісло не помістилося в жоден із двох ліфтів. Ширина дверей ліфта приблизно 60 см, тоді як колісна база спеціального крісла ~ 70 см.
Ми просто не змогли піднятися до офтальмолога і генетика.
Працівники реєстратури і лікарі зробили все, що могли. Лікарки спустилися на перший поверх, знайшли кабінет, принесли частину обладнання. За це їм щиро дякую.
Але повноцінний огляд провести не вдалося, адже основне офтальмологічне обладнання та таблиці для перевірки зору розташовані на другому поверсі.
Нам також запропонували альтернативу – перенести Софійку на інший візок або підняти наш візок сходами. На жаль, це неможливо.
Софійка не утримує голову самостійно, а її крісло – це не просто засіб пересування, а система підтримки всього тіла. До нього закріплений апарат ШВЛ, аспіратор, харчова помпа. Разом дитина, візок і апаратура важать десятки кілограмів. Щоб безпечно підняти це сходами, потрібно щонайменше четверо сильних людей.
Це не рішення.
Ще одна ситуація здивувала нас наприкінці візиту.
Ми залишили автомобіль на паркінгу, де були позначені місця для людей з інвалідністю. Коли настав час виїжджати, шлагбаум уже був закритий. Жодної кнопки виклику, жодної інформації, до кого звернутися. Добре, що зі мною була бабуся, яка залишилася із Софійкою. Інакше мені довелося б залишити дитину на апараті ШВЛ саму в автомобілі, щоб шукати охоронця.
Коли я звернулася за допомогою до охоронця, то почула: «Як заїхали, так і виїжджайте. Це паркінг для персоналу». Але про це ніде не було зазначено. Навпаки, відкритий шлагбаум і розмітка місць для людей з інвалідністю, пандус, що веде до паркінгу, цілком логічно підказували, що ним можуть користуватися пацієнти. (йдеться про паркінг, який задумувався як відкритий, однак зараз він функціонує лише для персоналу лікарні. Львів'яни неодноразово на це скаржилися, а в ТМО відповідали, що для них пріоритетно забезпечити паркомісцями лікарів. Попри це, майданчик здебільшого навіть наполовину не є заповнений автівками. Деталі тут – Ред.)
Читайте також: "Це якась лажа". Львів'яни скаржаться на закритий біля дитячої лікарні паркінг, який раніше був доступний. Що каже ТМО
Я пишу це не для того, щоб когось звинуватити. Доступність – це коли людина реально може потрапити до лікаря, пройти необхідне обстеження і безперешкодно повернутися додому.
Вчора лікарі проявили чуйність, людяність і зробили максимум у тих умовах, які є, але система не повинна покладатися лише на добру волю окремих працівників.
Тому хочу звернутися до керівництва закладу. Будь ласка, зверніть увагу на ці моменти:
• якщо будівля позиціонується як доступна, хоча б один ліфт має відповідати сучасним вимогам для спеціальних крісел колісних;
• має бути продуманий маршрут пацієнтів до всіх відділень;
• якщо паркінг не призначений для відвідувачів, це має бути чітко позначено;
• якщо біля шлагбаума може опинитися пацієнт з інвалідністю, то повинна бути зрозуміла можливість викликати працівника без необхідності залишати людину без нагляду.
Це не привілеї. Це повага до гідності пацієнтів.
Буду вдячна, якщо керівництво Першого ТМО та Львівської міської ради зверне увагу на описані моменти. Вірю, що їх можна вирішити, і тоді доступність стане не лише задекларованою, а реальною для кожного пацієнта, зокрема для тих людей, котрі пересуваються на спеціальних кріслах колісних.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція "Твого міста" не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
