Тут хочеться говорити передусім про можливості для безбар'єрності: що на Навроцького можна зробити краще і як досвід інших районів Львова може допомогти. Багато проблем на цій вулиці накопичувались десятиліттями, а зараз вона швидко змінюється — і це хороший момент подивитися на неї по-новому.
Ідея безбар’єрності присутня у Львові давно. З початком великої війни вона значно посилилась і почала втілюватися на новому рівні якості.
У Личаківському районі облаштовують безбар’єрний медично-освітній квартал: перекладають тротуари, прибирають сходинки, понижують переходи. Результат справді вражає.
Ідея проста: коштів на все й одразу немає, тому починати варто там, де доступність потрібна найбільше, — біля медичних і реабілітаційних закладів.
Якщо ви ще не бачили цих змін на Личакові, рекомендую завітати. Сподіваюсь, що такий підхід до міського благоустрою стане новим стандартом для всього міста. І тут виникає питання: чи може Сихів повторити якість Личакова?
Лікарня є. Доступного шляху — поки що ні
На вулиці Навроцького розташована Лікарня Святого Луки.
На цій же вулиці працює реабілітаційний центр UNBROKEN, де допомагають, зокрема, військовим і цивільним, які постраждали внаслідок війни.
Найзручніше добиратися сюди з проспекту Червоної Калини: туди їде трамвай з центру та Сихівського масиву, а вздовж проспекту прокладена двостороння велодоріжка. На перший погляд, їхати до лікарні ровером дивно. Та чим більше людей оберуть велосипед, тим вільнішою буде дорога для тих, кому справді потрібен автомобіль.
Другий важливий напрямок — від вулиці Зеленої. Трамваю там немає, зате це одна з великих транспортних артерій міста.
Сьогодні Навроцького досі сприймається як промислова вулиця, хоча вона вже змінюється. Тут понад п’ятдесят років працює велика лікарня, є садибна забудова середини минулого століття, а частина підприємств поступово перетворюється на нові житлові комплекси.
Про безбар’єрність вулиці говорити поки зарано. Тут пасує простіший критерій: чи є вона хоча б прохідною — такою, яку можна подолати пішки без смуги перешкод?
Давайте подивимося, з чим маємо справу.
Що має пішохід
Зупинка трамвая піднята: з вагона можна вийти без сходинок. Від неї є понижений перехід. На початку Навроцького, зі сторони Червоної Калини, облаштовані понижений пішохідний перехід і велопереїзд.
По непарній стороні до лікарні веде тротуар. Він далекий від найкращих практик Львова, але це найкраща частина пішохідного маршруту на вулиці.
Далі починається смуга перешкод: бордюри поперек хідника, зруйноване покриття, два переходи через залізничні колії, а подекуди тротуар зникає повністю.
Навпроти лікарні є зупинка і пішохідний перехід. Підхід до них звужують кілька металевих стовпів, а пониження бордюру на практиці залишається сходинкою близько 10 сантиметрів.
На перехресті із Зеленою прямого переходу бракує. Щоб опинитися на іншому боці вулиці, людині потрібно скористатися трьома переходами.
На короткому шляху до лікарні зібралося майже все, що ускладнює рух людині з інвалідністю, старшій людині, батькам із дитячим візком, пацієнту після процедури — та й просто пішоходу.
Для автомобілів — трохи краще
Для автомобілів ситуація трохи краща, але й тут є виклики. Ширина проїзної частини змінюється, розмітки немає, старий асфальт пошкоджений.
Два нерегульовані переїзди через промислову залізничну колію змушують зупинятися кожну автівку. Колія використовується значно рідше, ніж вулицею їдуть автомобілі. Варто розглянути облаштування переїздів автоматичними шлагбаумами: вони зберегли б безпеку й прибрали б зайві зупинки, коли потяга немає.
Нові будинки — шанс не повторювати старі помилки
Нові житлові комплекси — це шанс зробити вулицю кращою. Та прибудинкові території часто проєктують лише в межах окремої ділянки, без урахування людей, які йдуть або їдуть повз.
У результаті простір може бути зручним для кількох припаркованих автівок, але перешкоджати всім решті. Так сталося біля ЖК "Навроцького, 31": новий будинок піднятий над рівнем вулиці, а перед входами з’явилися сходи й пандус.
Поки у Личаківському районі прибирають сходинки біля столітніх будинків, на Сихові нові бар’єри закладають під час будівництва. Та це проблема не лише Сихова — вона знайома всім районам Львова й багатьом містам України.
Біля ЖК "Auroom Spark" наскрізний шлях також переривається стовпчиками та заїздами. Ні пройти, ні зручно проїхати.
Було б значно краще, якби під час будівництва нових ЖК місто й бізнес узгоджували благоустрій у ширшому контексті всієї вулиці. Інакше бруківку, викладену кілька років тому, доведеться знімати й перекладати. Чи можемо не платити двічі? Адже це гроші мешканців міста.
Навіть короткий побутовий маршрут від лікарні до магазину має бар’єр: біля заправки SOCAR шлях перериває сходинка.
Можливість, яку варто не втратити
Будівництво нових будинків відкриває ще одну можливість — створити прямий пішохідний і велосипедний шлях між Угорською та Пимоненка, не огинаючи стару промислову зону.
У ширшому масштабі цей короткий зв’язок може стати частиною безперервного маршруту від Стрийського парку до Винниківського лісу завдовжки близько 4,2 км.
Такі довгі й безперервні маршрути мотивують більше ходити пішки та обирати ровер замість автомобіля. Вони потрібні і мешканцям нових ЖК, і тим, хто щодня проходить через район.
Доцільність нової автомобільної дороги тут — окреме дискусійне питання. А можливість закласти прямий коридор для пішоходів і велосипедистів справді захоплює. Важливо зберегти її зараз, поки територію остаточно не забудували.
Є тут і ще один потенціал. Якщо цей коридор зробити пішохідним і велосипедним, без наскрізного руху авто, він може стати не лише шляхом навпростець, а й живою вулицею. Поруч Новий Львів, Пимоненка, нові ЖК, а до трамвая — зовсім близько.
Пішохідні простори притягують людей. Магія проста: де зручно ходити, там з’являються люди, а за ними — кав’ярні, магазини, сервіси, офіси чи коворкінги. Для комерційних приміщень на перших поверхах новобудов такий маршрут теж може стати великою перевагою.
Тут критично важливо не пустити наскрізний автомобільний рух. Інакше замість місця для прогулянок, зустрічей і життя легко отримати ще одну запарковану вулицю. А оскільки значна частина території лише формується, її реально зробити добре. Продумати весь простір. Особливо вертикальне планування — біда нових ЖК, зробити без сходинок — і сам шлях, і входи до нових будинків та комерційних приміщень.
А де взяти гроші на такі ідеї?
Приклад Личакова показує, що місто вже вміє робити такі зміни якісно. Є й практичний аргумент: для медико-освітнього кварталу у Личаківському районі Львів залучив грант у 200 тисяч євро від німецької організації GIZ. Тож є надія, що окреме фінансування вдасться знайти і для зручного маршруту до лікарні на Навроцького.
Що можна зробити
Вулиця Навроцького має гарний потенціал. Її ширина дозволяє облаштувати тротуари, велоінфраструктуру, впорядковане паркування, зелені зони й повнорозмірні дерева.
Ключовими тут є саме тротуари. Ними люди йдуть до лікарні, а пацієнти — до зупинки, аптеки чи магазину. Сьогодні цей шлях залишається складним.
В ідеалі Навроцького потребує капітального ремонту з комплексним переосмисленням ролі вулиці. Найближчим практичним кроком може стати безперервний безбар’єрний маршрут по лікарняній стороні — від проспекту Червоної Калини до Зеленої. Але починати варто з повного обстеження всього маршруту, щоб локальні ремонти склалися в цілісне рішення.
Личаківський медичний квартал показує: Львів уміє робити якісно. Тепер питання в тому, чи зможемо перенести цей підхід на Сихів. Лікарня Святого Луки й люди, які щодня до неї йдуть, точно заслуговують на такий шлях.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція "Твого міста" не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
