Колишній міністр економічного розвитку та засновник Майстерні Стратегій Прорив Павло Шеремета вважає, що потрібно не тільки закликати Ryanair, а створювати власний лоукост. Для цього треба бути трохи динамічнішими.

Замість нарікань на відмову Ryanair працювати на українському ринку у соцмережах та флешмобів із логотипом компанії найкращою відповіддю України було б заснувати свій лоукост.

Саме так зробив малайзієць Тоні Фернандес. Двадцять років тому він за 25 центів купив збиткову авіакомпанію з двома літаками та перетворив її на AirAsia з понад сотнею лайнерів, 50 мільйонами пасажирів щороку та гаслом «Тепер кожен може літати». Компанія вісім разів здобувала звання найкращого лоукоста у світі, останній раз – торік.

Ми надто скромні. Україна – це країна з однією з найхоробріших армій світу, велика країна. Потужна радше потенційно, але потужна.

Звичайно, є ймовірність, що український Тоні Фернандес з’явиться десь у селі Олефірівці Миргородського району Полтавської області. Але навряд. Середовище, де він міг би з’явитись, повинне бути динамічним, конкурентним, енергетичним, надихаючим, а не сплячим, лінивим і ослабленим.

Читайте також: План Б. Львів не втрачає надії на Ryanair

Нам бракує динаміки. Я був у Малайзії востаннє в середині серпня минулого року. О сьомій ранку вже мав виїжджати на зустріч, а сніданки в готелі починалися лише о сьомій. Проте це не було проблемою: навколо п’ять «Старбаксів», до яких уже стоять черги, купа вуличної їжі, яку почали готувати ще вдосвіта. Місто вже метушиться, працює, рухається. Ти відчуваєш, що тут пахне бізнесом. А як щодо поснідати у Львові о пів на сьому ранку?

Я хочу, щоб Львів був утричі динамічнішим. Львів не є столицею, тут суттєво менше грошей. І там, де Київ може взяти масою, ми повинні брати швидкістю. Її Львову не вистачає – ми трішки розслаблені. Тут легко втратити розуміння, що ми – нація у стані війни, що ми у п’ять-десять разів бідніші за своїх сусідів. Але ми не хочемо працювати без вихідних і відпусток, як це робить Азія, де зосереджено найбільше грошей у світі.

Коли Тоні Фернандес починав свій бізнес, населення Малайзії становило 18 мільйонів, і країна була не набагато багатшою за Україну. Зараз – уже тридцять мільйонів, і їхній валовий внутрішній продукт на душу населення в чотири рази більший за наш. Грошей у світі неміряно: якщо ти стаєш о пів на сьому ранку й шукаєш їх, у тебе їх стане аж забагато.

Зараз AirAsia літає всюди. Рейс Куала-Лумпур – Сингапур літає щогодини, як маршрутка. Якби в Україні була AirAsia, рейс Київ – Львів мав би п’ять-шість вильотів на день.

Їхні модель полягає в тому, щоб відмовитись від усього, що не є необхідним. Щоб зробити літаки маневреними, їх просто ставлять на майданчик, а не приєднують до терміналу. Під час рейсу не роздають їжу. Літаки літають не з центрального терміналу, там немає бізнес-класу. Це така собі автобусна зупинка, хоч і з найновішими літаками. 2011 року AirAsia стала найбільшим замовником французької компанії-виробника літаків Airbus – 150 лайнерів!

У Сунь-цзи є важлива теза щодо тактики і стратегії війни. Як на мене, головна. Не треба мати фронтальної переваги – це страшенно дорого. Знайдіть вузькі, проблемні місця конкурентів і зосередьте там усю міць. Азіати концентруються на двох-трьох основних речах, а решту намагаються мінімізувати чи усунути взагалі.

Читайте також: Показати, що ми – не барани. Чому львів'яни прийшли на флешмоб «Зберегти Ryanair»

Лоукост – це альтернатива автомобілю. Очевидно, в Україні цей ринок є, але ми кличемо ірландський Ryanair і угорський WizzAir. Чому ми не маємо свого лоукоста?

Причини дві. Перша – слабкий рівень підприємництва в країні. Тут було б достатньо однієї людини, як Тоні Фернандес у Малайзії чи директор Ryanair Майкл О`Лірі в Ірландії. Львівські підприємці Андрій Худо і Антон Скрипник уже сперечаються під моїм дописом у фейсбуку, хто створить лоукост першим.

Друга причина – роль держави, яка мала б заохочувати конкуренцію. Державні інститути надто слабкі через корумпованість, куплені монополістами різних ринків. Ми маємо спадок комунізму, який полягає в тому, що держава ускладнює бізнесу життя. Малайзія – у першій десятці рейтингу легкості ведення бізнесу в світі, Україна ж заледве в першій сотні.

Держава в нас нова, інституційно-слабка й потребує часу, щоб зміцніти. Вона виконує свою основну функцію – організовує захист країни. Держава не повинна створювати лоукости. Досить буде, якщо вона забезпечить конкуренцію. Інакше ми залишимось у ситуації, коли маємо якість лоукоста за ціною Lufthansa.