Громадський активіст і волонтер Іван Радковець не мав спокою в новорічну ніч: затишну атмосферу свята зіпсувала канонада за вікном. Поліція пояснює, що не може нікого покарати, бо неможливо знайти винуватців вибухів. Що робити?
У першу хвилину нового 2018 року у Львові почалась канонада петард і салютів, яка тривала до кінця 1 січня. Дарма, що продаж і використання піротехніки заборонені Львівською міською радою ще у грудні 2015 року. Дарма, що є санітарні норми, які виключають вибухи в місті. Частина мешканців міста хотіла мати собі свято – і влаштувала його собі.
У попередні роки такого було менше. Зараз дедалі частіше можна чути тезу, що люди втомились від війни й хочуть свята.
Чи думають ці «втомлені війною», які ні дня не воювали, про тих, хто справді повернувся з зони бойових дій? Для такої людини вибух – це зовсім не привід для святкового настрою; він може спричинити нервовий зрив або, щонайменше, небажані спогади про війну.
Окрім ветеранів і переселенців, є багато літніх і хворих людей, яким необхідний спокій. Є малі діти, які сплять уночі попри всі свята. Є люди, яким необхідний відпочинок, бо вранці вони сядуть за кермо трамвая чи автобуса, вийдуть на патрулювання чи чергування в лікарні, прибиратимуть вулицю чи ремонтуватимуть водогін.
Але шанувальники петард ставлять свої бажання вище за потреби інших людей. І порушують правила, знаючи, що їм за це нічого не буде.
Читайте також: Феєрверки в центрі Львова в новорічну ніч були несанкціоновані
За дві доби – 31 грудня та 1 січня – у звітах муніципальної варти й поліції я не бачив інформації про те, скільки було зафіксовано порушень, пов’язаних із вибухами. Тож якщо спиратись на офіційну інформацію, то протизаконних вибухів у Львові наче й не було.
Часто, коли закон не працює, люди беруться відновлювати справедливість власноруч. Що буде, коли ветерани чи батьки, діти яких не можуть заснути через вибухи, знайдуть горе-піротехніків і вчинять самосуд? Щось подібне вже трапилось у Києві й закінчилося стріляниною.
На жаль, люди стали надто безтурботними й не готові до надзвичайних подій – навіть таких, як сирени, які несподівано увімкнулись увечері 25 грудня. Обласна влада стверджує, що винуватця вже знайшли і мають звільнити. Поза тим, цей випадок показав, що більшість львів’ян і гадки не має, що робити, коли лунає сигнал тривоги. А ще він засвідчив, що система громадської безпеки в місті геть занедбана. Люди можуть покладатись тільки на себе.
Що робити, аби придурки з петардами не зіпсували нам ще й Різдво? Можу нагадати принцип, який добре діє в інших країнах: не суворість покарання, але його неминучість. Порушення закону не повинне лишитися непокараним. Це може бути адміністративна відповідальність, умовне покарання з відтермінуванням, але воно має наставати неминуче незалежно від посади, походження тощо. Знаючи про це, потенційний порушник тиші добре подумає, чи варто кидати петарду чи запалювати феєрверк.
Якщо закон працюватиме, силові органи забезпечуватимуть його виконання, а можновладці демонструватимуть повагу до нього, кожен громадянин не матиме іншого виходу, крім замислитись про те, як не лише задовольняти власні потреби, а й поважати потреби інших.
