На думку доцента кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури «Львівської Політехніки» Василя Петрика, органи влади різних рівнів, які мали би берегти історичний центр Львова, натомість стимулюють його безконтрольну забудову та руйнування.

Основна частина центральної частини Львова є об’єктом світової спадщини «Львів – ансамбль історичного центру». Це загалом 150 гектарів, із них 142 – історичний центр міста: Середмістя, Високий Замок, Підзамче. 8 гектарів – ансамбль собору Святого Юра.

Зараз ця територія перебуває у правовому вакуумі. Це стосується охорони, дослідження та використання архітектурної спадщини. Немає єдиного комплексного пакету містобудівної та пам’яткоохоронної документації. Зокрема, дотепер не розроблений і не затверджений історико-архітектурний опорний план Львова, який має визначити режими використання ансамблю історичного центру, межі та режими буферної зони пам’ятки, погоджені та затверджені центральним органом влади, який відповідає за охорону культурної спадщини.

Немає плану управління ансамблем історичного центру, що внесений до Списку об’єктів світової спадщини. Згідно з Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, цей документ мав бути розроблений ще 17 років тому. Відсутній легітимний орган управління об’єктом світової спадщини.

Читайте також: У Львові розгортається новий скандал довкола пам’ятки архітектури

З 1975 року на території історичного центру Львова був Державний історико-архітектурний заповідник. 1990 року виконавчий комітет Львівської обласної ради проголосив заповідник історико-культурною заповідною територією та передав під контроль міської ради. На баланс заповідника передали тридцять чотири пам’ятки архітектури.

Наступного року Львівська міська рада вирішила ліквідувати дирекцію Державного історико-архітектурного заповідника і створити управління охорони історичного середовища Львова. Рішення сесії мало набути рішення після внесення змін до постанови Ради Міністрів УРСР 1975 року, яка досі чинна. Змін не внесли, але управління працює.

2010 року заповідник спробували відновити, але невдало. 2015 року голова обласної державної адміністрації Олег Синютка знов розпорядився його ліквідувати.

Відсутність дієвих механізмів охорони та управління стародавньою частиною міста заохочує безконтрольне будівництво на території історичного центру та буферної зони, які разом становлять дві з половиною тисячі гектарів. На цій території руйнуються пам’ятки, зводять нові будинки, зокрема й висотні.

Читайте також: Як зберегти пам’ятки архітектури Львова: 10 пропозицій. Відео

Громадські організації не раз повідомляли про це Міністерство культури, обласну державну адміністрацію, міську владу. Мінкульт перевіряв незаконні забудови, та результати перевірок наразі не відомі. Міськрада позивалась до суду через руйнування окремих пам’яток, наприклад, на Ярославенка, 30 та площі Ринок, 36, але безрезультатно. Управління охорони історичного середовища пояснює мешканцям будинків, які є пам’ятками, чому давню архітектуру потрібно берегти, але це не рятує ситуацію. Активність і правова культура львів’ян здебільшого доволі низька.

«Драконівські» зміни містобудівного законодавства, ініційовані будівельним лоббі у Верховній Раді, призвели до того, що статус пам’яток архітектури та об’єктів культурної спадщини прирівняли до об’єктів нового будівництва. Тепер остаточне рішення про реставрацію та збереження історичних пам’яток приймає центральний підрозділ Державної архітектурно-будівельної інспекції у Києві. Це лише сприятиме будівельному хаосу та заведе у тінь дев’яносто відсотків реставраційних робіт на пам’ятках.

Усе це створює реальну загрозу втратити пам’ятки, завдяки яким Львів 1989 року внесли до Списку всесвітньої спадщини. Тому можна очікувати, що на черговій сесії Комітету всесвітньої спадщини історичний центр Львова можуть перевести до категорії «під загрозою».

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.