Про чергове (!) вбивство українського військового у Львові говорять майже всі, але я теж про це напишу, бо вважаю, що всім адекватним людям треба висловлюватися і знову та знову називати речі своїми іменами.

На 13-й рік російсько-української війни та на 5-й рік її повномасштабної фази у тиловому Львові вбивають українських військових. І вкотре сотні людей радіють цьому і тішаться.

І справді ж серед цих сотень інтернет-профілів, які плескають вбивству українського військового є багато реальних людей. Так, велика частина - це боти, профілі-одноденки, російські шакали, але між ним все одно є справжні реальні люди. Зі Львова, з Києва, з Тернополя, із Золочева. Ти можеш перейти на їх сторінку, побачити фотографії у вишиванці, дізнатись де вони працюють. Я сьогодні зайшов на сторінку жінки, в якої на аватарці фото як вона із внучкою святить великодній кошик, а під новиною про вбивство військового вона пише "хай йде прямо в пекло, там йому місце". Ще одна жінка, яка написала, що вдячна вбивці, має вказаним місцем праці школу. І таких багато.

Читайте також: Загиблий у Львові військовий ТЦК був учасником Олімпіад: що про нього відомо

Всі ці "собаці собача смерть", всі "шкода, що тільки одного" і так далі - це великою мірою пишуть реальні живі люди, які не розуміють, що вони наглухо відбите стадо. Це стадо не заслуговує на те, щоб мати армію і бути захищеними. Ці люди не варті навіть нитки з форми української армії. Будь-якого підрозділу цієї армії, зокрема й ТЦК.

Через рік-два на нас нападатимуть на вулицях за нашу форму. Битимуть за те, що служив чи служиш в Збройних Силах. Бо всі ці коментарі про місце народження загиблого, про відсутність бойового досвіду - це все насправді не важливо. Бо ніхто не заглядав у його військовий квиток перед тим, як запхати ніж у шию. Його вбили, бо він був військовослужбовцем територіального центру комплектування Збройних Сил України. Виявилося, що він був без бойового досвіду, і всіляка мразота тепер виправдовує цим його вбивство. Але той військовий ТЦК, якого вбили у грудні, таки мав роки бойового досвіду і поранення за плечима. Але його вбивству все одно плескали. Як і загибелі молодої дівчини поліцейської під час теракту. Через рік-два це стадо буде радіти вбивству будь-якого ветерана, який прямо говорить, що кожен має захищати свою сімʼю в лавах армії.

Звернув увагу на те, що в дуже багатьох коментарях ці слимаки пишуть про "бумеранг", який "до кожного повертається". Ще одне їхнє виправдання вбивства військового. Хоча, знову ж таки, ніхто не перевіряв, чи перевищував конкретно цей військовослужбовець свої повноваження і чи робив щось протизаконне - його просто вбили при виконанні.

Насправді ж самі ці люди є доказом того, що бумеранг таки не працює. Бо якби кожен отримував те, на що заслуговує, то кожен, хто радіє вбивству українського військового, мав би зустріти на своєму порозі військового російського. Але навіть від цього їх рятує українська армія, якої вони не варті. Ні нитки з форми. Ні болота з берців.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.