Роман Собко працює анестезіологом у Західноукраїнському дитячому спеціалізованому медичному центрі (ЗУСДМЦ). Він та ще двоє його колег, Тарас Оранський та Роман Бариляк зі Львова, повернулися з Італії, куди їздили допомагати боротися з COVID-19. Зараз він перебуває на самоізоляції і чекає повернення на роботу, щоб застосовувати здобутий досвід. На щастя, ПРЛ-тести на коронавірус у нього та інших учасників місії негативні. З Tvoemisto.tv лікар ділиться думками про те, чому хворіють медики і найемоційнішими моментами з Італії.

Який досвід привезли з Італії? Що будете застосовувати у своїй роботі?

Ми багато навчилися в лікарні міста Урбіно, особливо важливо було побачити весь процес лікування, маршрут хворого. Від моменту, як пацієнт виявляє у себе симптоми, потрапляє у лікарню, обстеження, діагностика, комп’ютерна томографія чи рентген. Зрозуміти, як це роблять вони, було важливо, бо італійці вже два місяці борються з коронавірусом і зуміли оптимізувати багато процесів. Важливо було побачити їхні протоколи лікування, терапії, застосування протималярійних препаратів. Побачити дезінфекцію, роботу в костюмах біозахисту, ізоляцію пацієнтів. Для медиків це дуже важливі речі, і ми б довше самі цього вчилися і робили помилки.

Для італійців теж був важливий наш приїзд. Вони були дуже раді нас бачити, ще в аеропорту нас зустрічали представники уряду Італії, були вдячні за професійну і моральну допомогу.

Коли повернусь до роботи у ЗУСДМЦ, то перегляну протоколи, маршрути пацієнтів, які ми робили ще до Італії. Для моєї лікарні найважливіше, щоб інфекція не потрапила до пацієнтів. Бо у нас лікуються дітки з онкологічними хворобами і для них коронавірус може закінчитися фатально. Також ми готові допомагати іншим медзакладам, проводити вебінари, приходити у самі лікарні і ділитися досвідом.

Чи зараз Україна готова до ефективної реакції на пік захворюваності?

За час, відколи коронавірус в Україні, наша система охорони здоров’я є більш-менш готовою. Лікарні хоча б забезпечені захисними костюмами для медиків.

У кожній країні протокол лікування від COVID-19 відрізняється. Наразі немає ефективних медикаментів для лікування коронавірусної інфекції, дія яких доведена. Протоколи лікування змінюються швидко, бо з’являються нові дослідження, спостереження, статистичні аналізи. Український протокол лікування постійно змінюється і зараз майже такий самий, як італійський.

У нас є брак обладнання. Потрібно розуміти, що під час піку один апарат ШВЛ не врятує. Підключати пацієнта до апарату штучної вентиляції легень має кваліфікований персонал, потрібні спеціальні навички, інакше апарат буде неефективний. А після підключення лікування на апараті може тривати місяці і протягом всього часу має бути належний догляд і робота з хворим. Але якщо медики хворітимуть на коронавірус, то й обладнання не допоможе. Тому сили потрібно спрямовувати на захист медиків, зараз це надзвичайно важливо.

Засоби індивідуального захисту мусять бути сертифіковані: респіратори, щитки, маски, костюми, рукавиці, бахіли. У них має бути комфортно і легко працювати, бо є маніпуляції, які потребують точності.

Чому медики хворіють на COVID-19?

Зі слів лікарів в Урбіно, на початках в італійців майже не було біозахисту, тому багато медиків захворіло і померло. Зараз у них вже набагато краща ситуація.

Щоб забезпечити якісним біозахистом українських лікарів, влада, медики і благодійники мають співпрацювати. І самі лікарі мають бити на сполох, якщо нема засобів індивідуального захисту, або вони неналежної якості. Бо, якщо хворітимуть медики, то хто лікуватиме людей.

На те, що хворіють медики впливає і недотримання людьми карантину. Медперсонал користується громадським транспортом, магазинами, де вони можуть заразитися. Тому все-таки важливо зараз сидіти вдома.

Я думаю, люди не дотримуються карантину, бо нібито ситуація контрольована, з погляду медиків, статистика не є високою. Але ми не знаємо, якою вона буде за декілька днів. Італійці побачили страшну картину, і вони масово відчувають моральну відповідальність, щоб сидіти вдома.

Як ви почуваєтесь на обсервації?

Звісно, що в Італію ми їздили не на відпочинок і багато там працювали. Тому теперішня обсервація мені навіть на користь, бо можна трохи відновитися. При виїзді з Італії нам робили ПРЛ-тести і вдома теж, всі вони негативні. Але дотримуємося обсервації, на роботу не виходимо.

Що було найважчим під час роботи в лікарні Урбіно?

Мені, як медику, завжди важко бачити хворими своїх колег, особливо якщо вони у важкому стані. Поки ми були в Італії, в реанімації їхньої лікарні лежав сімейний лікар і медбрат. Коли ти бачиш, що можеш опинитися на місці цього медика, це оптимізму не додає. І, коли навколо відбуваються страшні речі, то важлива підтримка колег не тільки в роботі, а й моральна. Це у нас було. Уже як ми їхали додому, то лікарям стало краще, вони одужували і ця перемога мала велике значення для всього медперсоналу.

Наталя Лазарович

Фото Романа Собка

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.