Зараз 54-річна Жанетта Матвейко є соціальною працівницею Благодійної організації «100% життя». Вона виховує онука та любить подорожувати. А 13 років тому їй поставили смертельний діагноз і сказали кликати священника. Та жінка дуже хотіла жити.

15 років наркотиків і тюрми

Жанетта Матвейко росла у сім’ї без батька. Стосунки з мамою – також не складалися, тож підтримку вона знайшла на вулиці.

«У 14 років я пішла на вулицю, де познайомилася з такими ж дітьми, як я. Мені подобалося, що є компанія, яка мене підтримує, мною пишається. Познайомилася з хлопцем на 6 років старшим за себе. Він якраз звільнився з в’язниці», – згадує Жанетта Матвейко.

У 15,5 років дівчинка-підліток народила дитину, яку виховувала її мама.

«Тоді мене підтримала лише моя бабця і більше ніхто», – каже жінка.

Вона додає, що батько її дитини бив і принижував її і зовсім скоро знову потрапив до в’язниці.

«Мене в такому віці «знищили» як особистість, я була на все озлоблена. Знову пішла на вулицю, познайомилася з наркоманом, сама почала вживати наркоту. Спочатку це мені приносило знеболення. Я почала людям говорити те, чого б ніколи не сказала, почала підвищувати тон», – розповідає Жанетта Матвейко.

Потім дівчина почала красти, отримала дві судимості. Поміж тим – народила сина, якого доглядала її молодша донька, яка спостерігала за маминим життям і зневірювалась.

«Загалом я відсиділа 15 років тюрми і маю 15 років наркозалежності. Коли донька із сином підросли, то сказали: якщо хочу вживати наркотики, то маю піти з дому. Я тоді нічого не боялася – окрім того, як мої знайомі помирали в підвалах», – говорить Жанетта Матвейко.

Повернення до життя і смертельний вирок

У 2007 році жінка сама пішла в наркологічний диспансер, де її уже добре знали, оскільки вона перебувала там на обліку.

«Зі сльозами на очах я просила мені допомогти. На той час важила 38 кг і мені казали, що я не витримаю лікування. Але все ж призначили його», – розповідає вона.

Та під час лікування щось пішло не так і Жанетта пробула в комі 6 днів – лікарі не давали навіть пів шансу і попередили її доньку, що скоро доведеться кликати священника. За її життя перестали боротись і просто підтримували організм.

За кілька днів лікарі подзвонили доньці Жанетти. Та перелякалася, адже подумала, що мама померла. Утім, навпаки, жінка відкрила очі та відчула страшний голод.

«Тоді я вже не могла ані ходити, ані говорити, мала великі пролежні. Мені казали, що ходити я і не буду. Так 25 грудня 2007 року мене виписали додому», – згадує Жанетта Матвейко і додає, що вона хотіла жити, плакала і молилась.

Тоді ж вона почала телефонувати людям, які проходили реабілітацію від наркозалежності і дізнаватись про це більше. Згодом донька відвезла її в реабілітаційний християнський центр у Полтаві.

«З першої хвилини мене там все вразило – від мене завжди хтось щось хотів і вимагав, а тут мені допомагали», – згадує Жанетта Матвейко.

У реабілітаційному центрі жінка була 11 місяців. А коли повернулася до Львова, то почала на волонтерських засадах ходити «притонами» і вмовляти їх відвідувачів кинути таке життя – розповідала, що можна жити інакше: нормально і тверезо.

«Більшість тих людей думали, що в мене щось сталося з головою», – згадує жінка.

Тоді ж вона познайомилась із Дмитром Данилюком – своїм нинішнім керівником у соціальній роботі – і стала допомагати людям, які були залежними від наркотиків. Каже, про гроші тоді не думала – просто мала бажання.

Так життя стало налагоджуватись – Жанетта пішла на роботу, будувала нормальні стосунки з дітьми, спілкувалась з людьми. Але одного разу їй стало погано і жінка потрапила в лікарню із запаленням легень.

«Подруга попросила, щоб я для підтримки пішла з нею у ВІЛ-центр на вулиці Лисенка. За компанію і я здала тест на ВІЛ. Через місяць подрузі дали довідку, що у неї все добре, а мене попросили прийти ще раз. Лікарі сказали мені вирок – СНІД, 4-та клінічна стадія. Я вийшла в ліс і почала кричати», – розповідає Жанетта Матвейко.

Читайте також: Мешканців Львівщини закликають безкоштовно пройти тести на ВІЛ і гепатит С

Жінка відчувала відчай, страх, зневіру і не розуміла, чому це сталося саме із нею і саме тоді, коли вона стала нормальною людиною: кинула наркотики, була в соціумі і дуже хотіла жити.

Тоді Жанетта потрапила в інфекційну лікарню у важкому стані. Там вона кожному розповідала про те, як хоче жити. Відтак її пролікували від туберкульозу і призначили антиретровірусну терапію, що підтримує жінку вже 10 років.

«Я насолоджуюсь своїм життям»

Зараз Жанетта Матвейко є соціальним працівником, допомагає людям, які опинилися у важких обставинах і своїм прикладом показує, що можна почати все з нуля, які б хвороби людина не мала.

«Це не вирок, а просто сторінка життя. Я сьогодні насолоджуюся своїм життям, кермую автівкою, маю чудового внука, люблю подорожувати. З часу реабілітації я усвідомила, що я жінка, що маю право на життя, повагу, не хочу бути ані жертвою, ані насильником. Треба просто вчасно зупинитися», – говорить Жанетта Матвейко.

Її девіз – ніколи не здаватися і не опускати руки, а також – оточувати себе позитивними людьми, у яких є чому повчитися і до яких завжди можна звернутися.

Де пройти обстеження

Сьогодні для ВІЛ-позитивних людей доступне безкоштовне лікування, що допомагає жити повноцінно, створювати сім’ї і народжувати дітей. Головне – вчасно пройти обстеження і не боятись сорому.

Читайте також: На Львівщині за рік побільшало ВІЛ-інфікованих

«Застерігаю дівчат та хлопців, які думають, що від одного разу вживання наркотиків чи незахищеного сексу нічого не станеться. Цей один раз може спричинити наслідки назавжди», – каже Жанетта Матвейко і додає, що все залежить не від медицини, а від самої людини.

Тобто, говорить вона, люди мають знати про всі стадії захворювання, про профілактику і робити тести на ВІЛ, особливо – якщо не впевнені у своєму партнері.

У Львові пройти тест на ВІЛ можна у свого сімейного лікаря. А також – у Центрі громадського здоров’я, що на вулиці Лисенка, 45. Час від часу акції із тестування на ВІЛ/СНІД проводять благодійні організації, зокрема БО «100% життя». Додамо, що тести на ВІЛ є безкоштовними та анонімними.

Ольга Шведа

Фото: фейсбук-сторінка Жанетти Матвейко, UNICEF

Головне зображення: The New York Times

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.