Більше десяти років Хав’єр працює з дітьми, які мають розлади спектру аутизму, синдром Дауна, слабозорими та незрячими. Він – автор унікальної методики навчання гри на музичних інструментах, що допомагає дітям розвивати дрібну моторику та мовлення. Школа – інклюзивна, тут займаються діти з типовим розвитком та діти з особливими освітніми потребами.

Половинки

Кольорові лінії закручуються у спіраль, над якою розташувались не менш барвисті плями. Якщо придивитись, то можна побачити зелені лапки та червоний панцир. Це портрет черепахи, яка живе в акваріумі під вікном. У воді віддзеркалюються вогники зірок, зібрані у гірлянди та розвішані кімнатою. Простір розділений навпіл невисокою ширмою. З одного боку займається із учнями музикою Хав’єр, з іншого – малює, ліпить або витинає придуману дійсність з дітьми Ольга. Вона жартує, що кімната, наче мозок, складається з двох половинок. Хав’єр пояснює, коли дитина щось робить одразу двома руками, наприклад, ліпить з глини, малює пальчиковими фарбами чи грає на фортепіано – тоді працюють дві півкулі мозку, що допомагає краще розвиватись.

Хав’єр – мексиканець, який протягом трьох років живе у Львові, Оля знає декілька мов, тож учні школи також мають можливість вчити іноземну мову.

Тетяна водить сина на заняття до Хав’єра два роки. У Артема аутизм, він не розмовляє, утім музикант вміє знайти підхід до кожного з учнів. Таня пригадує, що були випадки, коли син відмовлявся займатись, усіляко протестував. Хав’єр просив Таню вийти з класу і уже через декілька хвилин Артем сідав за піаніно.

Читайте також: Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові

Музикант Хав’єр Донлукас Пелайо розробив унікальну методику гри на музичних інструментах. Усе почалось, коли він був студентом Автономного університету Сьюдад-Хуарес на півночі Мексики і паралельно з навчанням викладав гру на фортепіано для дітей. Для своїх учнів з аутизмом він вирішив застосувати новий підхід – «розмалювати» ноти. На клавішах піаніно з’явились кольорові наліпки, а на нотному стані – усі барви веселки: від червоної ноти до і до фіолетової ноти сі. Разом із учнями Хав’єр слухав музику, а потім діти писали музичні диктанти – зображали ноти, які їм вдалось почути, або створювали свої візуальні рефлексії на мелодію. У школі «Шопен» Хав’єр вирішив розвинути цю тему: діти навчаються не лише музиці, але і образотворчому мистецтву.

Заняття може проводитись одночасно для двох учнів – коли один грає на музичному інструменті, інший малює почуту музику. Хав’єр показує картину, на якій, наче метелики, злітають одна за одною яскраві плями: зелена – нота фа, жовта – нота соль. Кольори відображають звук і музика наче стає видимою.

Вчителі

У школі більше двадцяти учнів, наймолодшому – чотири, найстаршому – чотирнадцять. Утім через карантин, сезонні хвороби та необхідність проходити терапію, регулярно відвідують заняття не більше шести дітей.

«Раджу діткам різні техніки малювання та матеріали для роботи. Коли дитина тримає олівець усіма пальцями, пропоную їй зробити рисунок тоненькою пастельною крейдою. У такому випадку вона швидше навчиться робити захват двома пальчиками, тренуватиме дрібну моторику», – пояснює Оля.

Коли діти навчаються регулювати силу натиску руки – створюють тонкі і товсті лінії, якщо пробують доводити лінію не за межі листка, а до потрібного місця – малюють траву, паркан, лапки тварини.

«Коли вчу малювати спіраль, не важливо, у що вона буде вписана – у колесо автомобіля, квітку, чи сонце, головне, щоб дитині було цікаво намалювати», – додає Ольга.

Вона пригадує картинку з інтернету, на якій двірник розчищає сходи від снігу та сперечається із людиною на візку, яка просить його розчистити пандус. Адже, якщо розчистити пандус, ним зможуть пройти усі, а якщо лише сходи – то люди з інвалідністю так і залишаться унизу. Оля пояснює, що кожна дитина особлива та потребує уваги, що відштовхуватись варто не від діагнозу, а від уподобань учня. Слова Олі підкріплюють розставлені периметром кімнати картини – усі гарні та особливі.

Читайте також: Старший друг. Як у Львові працює наставництво для дітей-сиріт

У Ольги Колодки дві доньки та два сина. Хав’єр навчав музиці старшого сина Олі, а потім вона вчилась грати на гітарі. Оля закінчила музичну школу і хотіла продовжити заняття. За фахом Ольга – викладачка англійської мови. До неї часто приходили вчити іноземну мову дітки з особливими освітніми потребами, до яких не можна було застосувати стандартну методику. І Оля почала з дітьми малювати. Вона пройшла серію курсів та вебінарів, читала про діагнози дітей, які приходили до неї на заняття.

«Творчість – це можливість розповісти про себе та налагодити комунікацію з іншими. У нас займаються дітки, які не можуть говорити, і малюнок для них – це мало не єдиний спосіб показати свій внутрішній світ», – розповідає Оля.

Вона наголошує, що заняття в Академії музики та мистецтв «Шопен» – це не терапія, а перш за все – навчання. У дорослому віці малювання та музика, додає вона, зможуть приносити дохід, що дозволить людям з інвалідністю почувати себе впевненіше.

Однодумці

Хав’єр каже, що часто ототожнює себе із батьками, які виховують діток із інвалідністю. Тому школа «Шопен» – це не просто уроки музики чи малювання, а спільнота однодумців. Неправильно, коли дітки з особливими освітніми потребами ізольовані від своїх ровесників та не мають змоги комунікувати. Діток важливо змалечку вчити поважати інших людей. Хав’єр наголошує, що слова – це не єдиний спосіб спілкуватися та виражати свої емоції, є ще музика, малювання, скульптура. Щоб розвинути уміння, потрібен не один урок, а щоб збудувати стосунки – не одна зустріч.

Читайте також: «Моє тіло – моє діло». Як у Львові запроваджують сексуальну освіту для дошкільнят

Понад десять років Хав’єр займається із дітьми, які мають розлади спектру аутизму. Працював також із незрячими та слобозрячими, з дітьми із синдромом Дауна. Минулого року вийшов друком розроблений Хав’єром посібник «Методика навчання гри на фортепіано». В університеті основним інструментом Хав’єра був контрабас, утім він грає ще на піаніно, електричній і акустичній гітарі, бас-гітарі та акордеоні. Він співпрацює із відомою музиканткою, продюсеркою літературно-музичних проєктів та вокалісткою гурту «Джалапіта» Соломією Чубай.

Оля навчає англійської мови понад п’ятнадцять років. Вона пригадує, що багато її учнів почали розмовляти, вивчаючи іноземну мову через малювання та гру.

«Інколи дітки соромляться говорити, утім від імені іграшки вони з охотою відповідатимуть на запитання. Учні малюють, вивчають кольори та прості слова, які їм знадобляться у побуті, поповнюють свій словниковий запас. Варто знайти посередника між учнем та вчителем, яким можуть бути не тільки забавки, але і фарби», – пояснює Ольга.

Вона сама навчається різним технікам малювання та показує їх діткам. Оля займається із художниками, вчиться зображати перспективу, передавати об’єм та дотримуватися пропорцій.

«Артем, один із наших учнів, цікавиться архітектурою, спеціально для нього я навчилася малювати будинки, палаци та замки», – усміхається Оля.

Вона розповідає, що інколи діти бридяться доторкнутись до скульптурної глини чи пластиліну. Проблему може вирішити гра і діти із задоволенням починають ліпити фігурки, що розвиває дрібну моторику. Учні Олі ліплять, витинають, роблять фігурки у техніці орігамі та малюють. Багато малюнків вже оформлені у рами та будуть представлені на виставці.

«Роботи наших учнів можна побачити з 8 по 22 грудня у читальному залі Львівської обласної бібліотеки. Картини з експозиції «Крила» можна придбати – усі кошти підуть на оплату навчання. Якщо родина багатодітна, якщо у сім’ї є дітки з особливими освітніми потребами, ми б хотіли їм допомогти. Наша школа для усіх дітей, це простір, у якому вони можуть бавитись, спілкуватись та розвивати свої здібності», – запрошує на виставку Хав’єр.

Катерина Москалюк

Фото авторки

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.