«Найняти репетитора в одинадцятому класі, щоб дитина раптом зрозуміла те, що не вчила роками? Не вийде!» – кажуть експерти. Найбільше, що може репетитор, це додати два бали з дванадцяти. Решта вирішується раніше: чи навчили дитину вчитися у п'ятому-шостому класі, чи не загубилася вона у восьмому, чи вміє відкласти телефон і уважно прочитати умову задачі.
Праця поколінь і 4,5 дитини на місце
Як вам вдається досягати високих рейтингів?
Б. Н.: Це праця поколінь, система, яка впроваджується десятиліттями. Вдячна всім педагогічним колективам з 2001 року, коли другий директор Андрій Анатолійович Матковський реорганізував середню школу № 79 з поглибленим вивченням математики у Львівську гімназію «Євшан». Результати дають тяглість професіоналізму й відданості роботі та система роботи.
Пане Юрію, а у вас? Читала, що класична гімназія була створена для хлопців.
Ю. Д.: Так, спочатку для юнаків: перший директор Ігор Підкова вважав розділене навчання ефективнішим. У 1999 році ми стали змішаною гімназією при ЛНУ, а до цього вже розвинулися до 15 класів. Підтримую пані Божену: це система, розроблена роками. Вона починається зі вступу, роками відслідковується успішність учнів і можливості її покращення, добираються кращі підручники, вибудовується найефективніший процес з гарними результатами, зокрема на ЗНО і НМТ.
У Німеччині досі, зокрема, є роздільне навчання. Чи виправдовує воно себе?
Ю. Д.: З мого досвіду в чоловічій гімназії думаю, що так. З хлопцями працюєш зовсім інакше, ніж коли присутні дівчата. Коли гімназія стала змішаною, ми ввели в хлопчачі класи по кілька дівчат. На першому ж уроці в мене ком став у горлі, бо з дівчатками треба було поводитися зовсім інакше, м'якше, а з хлопцями можна говорити жорсткіше, організованіше. Ми набирали їх з сьомого класу, вони приходили вмотивовані, готові тільки вчитися, а не байдикувати, і дівчата не відволікали. Тоді в нас були дуже високі результати на всеукраїнських олімпіадах, бо з хлопцями з сьомого класу працювалося дуже продуктивно.
Ви теж вважаєте, що дівчата мають більш творчий підхід?
Б. Н.: Мені складно відповісти, я собі такого питання не ставила. У нас діти вчаться разом, за гендером не ділимо. На математику й українську ділимо на дві групи, на англійську та інформатику на три, по списку, а не за рівнем складності. Так дитина з трошки слабшими знаннями має на кого рівнятися й чує відповіді сильніших. Ця система себе виправдовує. Діти з початкових шкіл не працювали по поглиблених комплексах і не мали можливості отримати знання найвищого гатунку, але в нас працюють разом з усіма і дотягуються.
З психіатром Романом Кечуром, завідувачем кафедри психології і психотерапії УКУ, ми складали портрет українців. Він зауважив, що українцям притаманна величезна відповідальність перед дітьми: дати їм кращу освіту, ніж була у батьків. Чи ви самі здобули кращу освіту, ніж ваші батьки?
Ю. Д.: Думаю, що так. Мої батьки закінчили школу в 1950-х, коли були інші підходи до навчання, зокрема в ідеологічному плані. Мама, вже маючи вищу освіту, думала, як дати мені добру. Я закінчив 28-му школу у Львові, одну з добрих, з поглибленим вивченням німецької. Свій досвід навчання враховував у роботі й старався покращити його в гімназії.
Б. Н.: Моя мама була вчителькою початкових класів у школі, яку я закінчила і директоркою якої згодом стала. Тож я спадкова вчителька. Мама мала вищу освіту, в батьків була закладена цінність освіти й бажання, щоб дитина мала ще кращу: поглиблену англійську, музичну і художню освіту. Мотивація була така: вчися, досягнеш, буде простіше, і завжди буде результат.
Ю. Д.: Мій дідусь був заможним селянином, мав морги поля. Коли заговорили про Другу світову, він скупив землю, бо думав, що все можна забрати, а земля залишиться. Та прийшли совєти й забрали й землю. Відтоді казав своїм чотирьом дітям: «Можна забрати все, але те, що є в голові, ніхто не забере», і дав усім вищу освіту. Мої двоюрідні брати теж усі з вищою освітою, тож ми вчимось краще, маємо кращу освіту.
Щоб вижити і зберегти країну, ми мусимо мати добру освіту. Конкурс до вас шалений. Скільки дітей претендує на одне місце?
Б. Н.: При 300 заявах на 60 місць ми взяли 90 дітей, бо на вступі вони показали дуже хороші результати і шкода було втрачати таких діток. Замість двох набрали три класи.
Чи є статистика, куди пішли інші діти?
Б. Н.: В інші гімназії, сусідні заклади. Після шостого, сьомого класу також пробують вступати до нас, є конкурс і після дев'ятого: на кілька вільних місць подає заяви 40 дітей, вступає двоє, троє, п'ятеро.
Ю. Д.: Цього року в нас був конкурс 4,5 дитини на місце, приблизно як у пані Божени. Багато дітей вступають одночасно до нас, у «Євшан» і в Академічну гімназію, а зараховані потім обирають, куди йти. Нам лишається лише спостерігати, це непросто.
Математика, якої не обійти
Відомі гімназії мають сильну математику, а Класична мала б бути більш спрямована на мови. Що робити батькам, чиї діти не схильні до математики, але теж хочуть до супергімназії? Чи можливе життя без математики?
Ю. Д.: Кажу як фаховий вчитель математики: без неї ніяк. Дитина, яка добре знає математику, добре вчитиме й інші предмети. Подивіться на рейтинги: найвищі позиції займають фізико-математичні школи, «Євшан», фізмат-ліцей, Академічна гімназія, і якимось чином гуманітарна Класична гімназія теж біля них. Бо директор-математик каже: математика все одно мусить бути. На вступі ми її перевіряємо, бо після початкової школи, окрім фундаментальних предметів, української мови і математики, не дуже є що перевіряти.
А без додаткової підготовки до ваших закладів не вступиш?
Ю. Д.: Не обов'язково, це міф. Завдання складені на основі програми.
Молодша школа вибирає, за якими підручниками вчитися. Чи це не має значення?
Ю. Д.: На вступі з математики завдання середнього і трохи вищого рівня, а не підвищеного. Задачі на кілька дій, більші, ніж зазвичай у підручнику, і їх задають дітям додому. Але як при конкурсі 4,5 дитини на місце обрати дитину, якщо перевірятимеш, середній у неї рівень знань чи нижчий?
Б. Н.: Тому ми розміщуємо на сайті зразки завдань. При написанні заяв проводимо з батьками бесіду, що бажано розв'язати задачі такого рівня, з такого підручника. Це задачі логічного характеру, щоб діти бачили ключик до розв'язку. Ми не можемо давати базовий рівень, завдання повинні бути підвищеної складності. Але підібрані вони так, що дитина, яка добре вчиться в початковій школі, може набрати 8 прохідних балів з 12 своїми зусиллями, уважно виконуючи кожне завдання. Задачі багатоходові, по 4–6 дій, але поєднують знання з початкової школи. Нічого захмарного там нема, щоб дитина, яка щодня працювала всі роки навчання, не змогла показати знань.
Ми концентруємося на математиці. З української мови щороку той самий тип завдань: встановити зв'язок слів у реченні, знайти синоніми, антоніми, орфографічний чи фонетичний розбір, будова слова. Міняються лише речення й слова. Це все вчилося в початковій школі, а діти пишуть на 0-3 бали. Ніхто не робить секретів із завдань. Є рівень, планка, і дитина, готуючись до вступу, повинна показати результат. Бо грамотність важлива також.
Ю. Д.: Дитина, яка сумлінно вчилася в початковій школі і не має освітніх втрат, цілком реально вступає в наші гімназії.
Чи через війну й ковід ви спостерігали освітні втрати і з якого року?
Ю. Д.: Так. Попри те, що конкурс збільшився, ми відчуваємо загальне падіння рівня навченості дітей після початкової школи. Це може бути пов'язано і з програмою Нової української школи, яка вже й у 9 класі. Не скажу, що причина одна, але бачимо загальний спад, його фіксують і світові дослідження в Україні, зокрема PISA.
Приблизно на скільки?
Б. Н.: Дослідження 2022 року показували, що рейтинг з математики, природничої і читацької галузей знизився на 20-30 балів.
З читанням у нас і в світі найбільша катастрофа. Сінгапур запровадив плату дітям за читання і концентрацію уваги. Як вам така ідея?
Б. Н.: Платити не будемо, бо не маємо можливості, але мотивувати до читання треба, знаходити цікаві книжки. Це насамперед робота батьків. Кожен має знайти свою книжку, яка привабить, дасть азарт, дозволить пережити свою історію і знайти відповідь на своє питання. Читання не просто механічне відтворення слів і швидкість. Дитина аналізує текст, критично мислить, робить висновки, візуалізує, і це дуже розвиває уяву.
Чому низькі результати PISA? Там об'ємні тексти з математичних задач. Дитина повинна уважно їх прочитати й зрозуміти умову. Деколи вже на першому кроці закладена родзинка і відповідь. Тому критичне мислення, читання і його швидкість дуже важливі. Для математики це величезне значення: одна дитина швидко прочитала задачу й розв'язує, а інша читає помаленьку і має менше часу на розв'язок. Це тісно сплетене, жодна галузь не може бути відірвана від іншої.
Ви питали, як жити без математики. Я математик, і колись на мехматі в нас був вислів: не можна бути справжнім математиком, не будучи поетом у душі. Тобто десь ми й лірики. Математику треба знати принаймні на базовому рівні, я не говорю про вищу математику, теорію ймовірностей, статистику. На базовому рівні художник розрахує пропорції і реалізує це у своєму напрямку. Те ж стосується музикантів і не тільки.
Чи маєте особливі підходи до читання? Знаю, що в менших є платформа «Читач» (для учнів 1-7 класів, створена «Школою вільних та небайдужих»), де набирають бали, є інтерактив.
Ю. Д.: Передусім читання йде з сім'ї. У школі дитина читає хіба коли має час, на групі продовженого дня чи на перерві. Якщо сім'я приділяє читанню увагу, навіть на початках змушує дитину читати, це дуже добре.
У нас діти можуть прийти в бібліотеку й записатися в зошит з книжкою, яку хотіли б прочитати, бо щось чули чи бачили про неї, але в бібліотеці її нема. Бібліотекар таку книжку купує. Це працює, бо діти по сарафанному радіо поширюють, яка це добра книжка, і вона йде в читання. А як стимулювати читання від школи, я не уявляю. Багато залежить від родини.
Б. Н.: І ми так робимо.
Що робити з гаджетами
А що з гаджетами? У нас війна, треба мати зв'язок з дитиною. Парламент розглядає можливість обмежити їх використання в школі. Коли моя дитина йшла в п'ятий клас, не було надрукованих підручників, вчились за електронними. Тож ми самі привчили дітей сидіти на уроці в гаджеті, де відкрита книжка й паралельно переписка.
Ю. Д.: За результатами британського дослідження причина загального спаду навченості в гаджетах. Це відволікання уваги, часте перескакування зі сторінки на сторінку. Це ненормально, коли діти свайпають.
Б. Н.: Таке кліпове мислення.
Ю. Д.: Ти навіть не сприймаєш, що там було, а воно вже пролетіло. Так само і з важливою інформацією. Я вважаю, що будь-яка заборона недоцільна. Але якщо школі дадуть право визначати правила користування гаджетами і їх дотримання буде обов'язковим, це дуже добре.
Б. Н.: Ми закупили бокси для гаджетів. 1 вересня почали вчитися, 3-го провели батьківські збори і чітко довели правила: на уроці дитина здає телефон у бокс або вимикає й кладе в портфель. Та повністю виключити гаджети з освітнього процесу неможливо. На уроках учитель англійської використовує «Kahoot» для перевірки знань, і дитина бачить свій результат моментально. Часом треба швиденько знайти переклад чи значення слова. Математики теж використовують на уроках. Тобто телефон використовують, але з дозволу вчителя.
Батьки не протестували? Керівник управління освіти міста казав мені в інтерв'ю, що багато протестували, бо дитина має мати телефон.
Б. Н.: У батьків дуже різне бачення. Вони встановлюють батьківський контроль на телефоні на час навчання. Ми поставили тенісні столи, даємо настільні й карткові ігри, багато хто приносить своє й грає. Маємо прекрасно обладнані бібліотеки й освітні простори, щоб дитина на перерві могла почитати або разом з педагогом-організатором готувати флешмоб чи робити поробки до свят. Та гаджет конкурує з цим на перерві і в більшості випадків перемагає. Це має бути усвідомлено з сім'ї, тільки разом і одностайно.
Що ви робите з порушниками?
Ю. Д.: Деколи вчителі приносять мені з уроків мобільні телефони, бо діти на контрольній витягають другий або й третій, часом і навушник у вусі є. Забирати ми не маємо права, тож після уроку віддаю дитині. Якщо повторно, стараюся віддати батькам, щоб вони попрацювали з тим.
Вчитель автономний у підході до оцінювання, але в школі є загальні правила. Ми встановили, що якщо дитина списує під час контрольної з мобільного, ми маємо право зменшувати оцінку за роботу. Це не відповідає правилам міністерства, але ми мусимо якось боротися. Нам дали обов'язок академічної доброчесності, а інструменти її дотримання ще слабкі.
Брак учителів, науковий ліцей і профілі
Найголовніше вибудувати систему, у якій будуть хороші результати для учнів. Але багато мовиться, що вчителі повиїжджали, зарплати низькі. Чи ви з таким стикаєтеся?
Б. Н.: Через збільшення кількості дітей з'явилися вільні години з англійської та математики. З математики вже маємо вчителя, з англійської ще шукаємо, але прийшла кандидатка, сподіваємося на хороший результат. Плинності кадрів не було, деякі вчителі працюють понад 30-40 років. Це віддані фахівці, які хочуть і вміють навчити, дають знання з вимогливою любов'ю. Ми цінуємо стабільний колектив, більшості вчителів у нас за 40-50 років.
Ю. Д.: Коли створювалася гімназія, однією з вимог було мати вчителів не нижче першої категорії. Вчитель атестується: спочатку спеціаліст, далі друга, перша, вища категорія, вчитель-методист і вищі звання. Зараз такої вимоги до гімназії нема.
Щоб отримати доброго вчителя, його треба виховати. З молодим треба добре позайматися, щоб він увійшов у нашу систему. Тому до нас приходять працювати наші випускники, які вже знають систему, і їм легко допомогти увійти в неї як учителям. А те, що зарплата низька, це так.
Може, у вас підвищена зарплата? Ви в п'ятірці найкращих в Україні.
Ю. Д.: За це ні нам, ні школі не платять.
Місто доплачує учням.
Б. Н.: Окремі діти мають премії від міського голови, хто отримав 200, 400, 600 балів.
Ю. Д.: До цього часу вчителі мали доплату 10%. Цього року міністерство її зняло, сказало: «Отримаєте її, коли станете повноцінно науковим ліцеєм».
А коли ви ним будете на практиці?
Ю. Д.: Рішення виконкому вже є, але ми маємо пройти аудит Державної служби якості освіти за визначеними пунктами, щоб юридично набути статусу наукового ліцею. Як здобудемо його, тоді робитиметься наповнення, та ми з вчителями вже почали готуватися.
Ліцей мав би бути з 10 до 12 класу. Але вже є міністерська норма, що готувати до навчання на вищому ступені наукового ліцею можна з 5 класу. Науковий ліцей це переднаукова діяльність дітей, яку вчителі мають провадити разом з вишами, як у нас із засновником, ЛНУ імені Івана Франка, з яким маємо договір.
Наукова діяльність у нас теж була: ми проводили конференції, учні робили й захищали наукові роботи. Це було з власної ініціативи. Тепер це буде наш обов'язок. У науковому ліцеї мають бути викладачі з науковими ступенями і викладачі університету, залучені до керування науковою роботою дітей.
Це 10-12 клас?
Ю. Д.: Ще не відомо, але виглядає на те, бо все-таки називається ліцеєм. А діти, які вчаться до 10 класу, налаштовуватимуться, як працювати в старших класах.
Б. Н.: Наукова діяльність передбачає дослідницьку, експериментальну роботу. Дослідження й написання проєктів у нас є десь з 5 класу.
А інші школи теж пишуть?
Б. Н.: Напевно, пишуть. Кожен знає, що робиться у його господарстві. У нас роками проводяться декади наук, діють методичні комісії. Реорганізація йде непросто, для неї є підстави.
Ми створили банк даних, і кожна дитина від 5 до 11 класу впродовж року готувала проєкти за своїми зацікавленнями. Минулого червня на науковому практикумі «Наука – мова життя» їх захищали: діти представляли роботи й ділилися досвідом.
З 2003 року проводиться міська науково-практична конференція «Конкурс-захист науково-дослідницьких робіт з інформатики та математики». Членами журі є представники вишів, доктори, професори. Ми співпрацюємо з національним університетом, угоди з яким переукладали втретє чи вчетверте.
Чи ви вже визначили профілі, їх кількість і якими вони будуть?
Б. Н.: Плануємо три профілі, але обговорення ще триває: математика-інформатика, технології-STEM, економіка-правознавство. Я аналізувала, куди вступають наші випускники. Близько 40 % це IT, комп'ютерна інженерія, прикладна лінгвістика і математика, близько 30 % міжнародна економіка і право. Решта медінститут, психологія, соціологія, геодезія.
Базуючись на цих результатах і опитуванні (кожен з нас щороку проводить внутрішню систему оцінювання якості освіти, анкетуємо дітей, батьків і педагогів), бачимо запити нашого освітнього середовища і до того підлаштовуємося. Також дивимося на кадри, які в нас є, щоб профіль можна було професійно впровадити. Плюс профільна школа передбачає міністерські або авторські курси за вибором, їх також треба дуже добре продумати: наприклад, застосування ШІ, фінансова грамотність, підприємництво.
До травня перед нами величезне завдання: чітко визначитися з профілями, провести тарифікацію кадрів, бо 5 % повного навчального навантаження дітей мають читати викладачі університету. Також вводимо гуртки з підготовки до олімпіад, маємо прикладну лінгвістику. Діти показують дуже хороші результати на міжнародних конкурсах. Два роки тому наш хлопчик у Бразилії посів третє місце з прикладної лінгвістики, дівчинку на олімпіаді геніїв в Америці також нагородили дипломом. Цьогоріч Емілія Влащенко з економіки і математики отримала бронзову медаль: вона з керівником з Малої академії з університету працювала над розробкою логістичних маршрутів у час війни. Пишаємося нашими дітьми.
Пане Юрію, як це буде побудовано у вас? Чи будуть гуманітарні профілі?
Ю. Д.: Математика взагалі не наш профіль, вона додається свідомо і понад силу. Класичні гімназії за своєю природою більш гуманітарні. Ми з вчителями визначили три профілі: лінгвістичний, суспільно-гуманітарний і STEM. Кожен матиме по два підпрофілі, а там подивимось, що захочуть діти. Дивитися, куди вступали діти раніше, правильно, та ще правильніше вивчати зацікавлення і можливості дітей, які вчаться зараз, бо зацікавлення змінні. Раніше після нашої гімназії вступали на факультети іноземних мов, юридичний, історичний, філософський, міжнародних відносин. А тепер був рік, коли 25 % випускників вступили на комп'ютерні науки.
УКУ дає нам багато орієнтирів у виборі профілів. Етика, політика, економіка здаються непоєднуваними в спеціальності, а УКУ показує, що це можливо, і ми теж бачимо в такому один підпрофіль. Треба орієнтуватися на запити дітей і потреби часу, бо війна вносить корективи. Якщо раніше країна дозволяла собі мати багато гуманітаріїв, то тепер зобов'язана мати багато фізиків, математиків, хіміків. Це теж треба враховувати, і не виключено, що ми це зробимо, бо маємо сильних вчителів хімії і біології.
Тобто з наступного року у вас будуть додаткові десяті класи, куди можна вступити, вибравши профіль?
Ю. Д.: Ми це передбачаємо. Як воно буде насправді, покаже навчальний рік.
Скільки класів може бути у вашому ліцеї?
Б. Н.: Три напевно. Маємо два, де вчаться діти, і плануємо набрати додатковий за результатами вступних випробувань.
І з тих трьох класів діти вибиратимуть профіль?
Б. Н.: У профільній школі міністерство передбачило, що діти приходять у 10 клас і вибирають профілі. Перший семестр вчаться, дивляться, чи профіль підходить, і після перших півроку мають право його змінити. В одинадцятому році діти вже чітко йдуть по вибраному профілю, тоді ж вивчають програму середньої школи й завершують підготовку. Дванадцятий рік передбачений для підготовки до НМТ, що суттєво полегшить підготовку до вступу у виш.
Ю. Д.: На зустрічах із представниками міністерства, які розробляють профільність старшої школи, я дізнався, що профіль можна змінити й пізніше, в одинадцятому класі чи після нього. Але це буде складніше, бо доведеться здавати академрізницю, таку, яку доздаєш, коли переходиш на іншу спеціальність чи в інший виш.
Скільки дітей у вас у класі, якщо вийде добирати по одному класу?
Б. Н.: Багато, 34-36.
Ю. Д.: 34.
Чи можливо вчитися в таких умовах? Ви ділитесь на все?
Ю. Д.: Не на все, але в групах багато роботи. Іноземна мова на три групи. Математика в нас не профільна, але половину уроків ділимо на дві групи за додаткові кошти (бюджетного фінансування нема, дофінансовуємо). Українська мова на дві групи, з профільних гуманітарних предметів половину уроків теж можемо ділити на дві. Друга іноземна ділиться на дві групи: часто 10 дітей вибрало німецьку, а польську 20, то тих 20 для рівних умов ділимо на дві групи, і клас ділиться на три. Це теж за додаткові кошти.
У наукових ліцеях на різних курсах передбачено багато роботи в малих групах, навіть до п'яти осіб. Діти з кожним класом зможуть обирати все більше курсів і досягати доброго результату.
Ваші діти доволі навантажені. Хто їм допомагає з цим, психологи, кар'єрні радники?
Б. Н.: Навантажені, але встигають ще й у гуртках та спортивних секціях. Хто має велике навантаження, той чітко вміє планувати свій час.
Ю. Д.: Кар'єрні радники тільки запроваджені в школах, тож діти ще не дуже відчувають їхньої роботи. Найважче ввійти в навантаження дітям у п'ятому-шостому класі. Далі все стає на свої місця, бо вони знають, що мають вчитися і по-іншому не може бути. Попри те діти можуть займатися в дуже багатьох секціях і гуртках.
А у вас є гуртки?
Ю. Д.: Є, вони фінансуються. Ставка гуртка 18 уроків, ми її дробимо і додаємо по 3–4 години на різні гуртки, які проводять вчителі.
Хочу наголосити ще на якості навчання і тому, як дитина має вчитися вдома. Приймав я теоретичний матеріал, і одна дитина здала його погано. Приходить мама й питає, чого так погано, якщо він усю неділю сидів над геометрією і вчив ті аксіоми, теореми. Я відкрив книжку і показав той десяток аксіом і теорем, які він мав просто зрозуміти й своїми словами повторити, пояснити. Що він робив цілий день, я не можу зрозуміти. Одна дитина може це вивчити за годину, а інша сидітиме над книжкою і може не опанувати.
Освітні втрати й штучний інтелект
Тобто є діти, яким математика й геометрія не даються. Чи треба опанувати базу, давати додаткові заняття? Багато хто нам пише: «Що з цією математикою? Хай краще дитина робить те, що їй виходить».
Ю. Д.: За моїми спостереженнями, такі проблеми в дітей, які мають освітні втрати з початкової школи. Математика одна з найпослідовніших дисциплін. Якщо у 8 класі пропустив, що таке косинус альфа, це аукнеться в 10-му чи 11-му, коли треба буде розв'язувати стереометрію. Математику треба вчити дуже послідовно.
А якщо є втрати, що робити?
Б. Н.: Сідати надолужувати з 5 класу. Повертаємося до PISA: понад половина респондентів не могла порахувати 2/5 від 240. А це елементарні речі, які повинні вміти зробити.
Чому випитую: багато дітей переїжджають по Україні, за кордон, повертаються, постійні обстріли. Хтось пройшов цю частину, але тут здав, а тут ні.
Ю. Д.: Не зовсім так. Навчальні програми стандартизовані, вони визначають, що в якому віці дитина має вивчити, а вчитель зобов'язаний дати матеріал відповідно до класу. Так в основних, матуральних предметах: математиці, українській мові, фізиці, хімії, біології. Якщо обрав курс, то не вчиш його як хочеш, чи, як казали колись, що на одному творі можна вивчити всю літературу, це неможливо. Є календарний план. За навчальними планами, які міністерство визначає для всієї України й яких ми мусимо дотримуватись, діти в усіх школах вивчають ці предмети більш-менш однаково. У нас не так, як у Канаді: переїхав в інший штат, де зовсім інша програма, і дитина мусить доздавати академрізницю. Там до години відстежують теми, які маєш відпрацювати.
Б. Н.: Є об'єктивні обставини і бажання дитини вчитися. Якщо воно є, зараз море ресурсів, щоб надолужити: усе доступно пояснюється, абсолютно безкоштовно. Вчитель тільки має розуміти, чого дитина не знає. Тут його роль як ментора: сказати, на що звернути увагу.
Ю. Д.: Що пошукати в інтернеті, на YouTube.
Б. Н.: А якщо не зрозумів, переглянувши ресурси, підійди, я тобі поясню. Впевнена, що жоден вчитель не відмовить, якщо дитина звернеться і хоче.
ШІ це величезний виклик для вчителів, але заборонити його неможливо. Чи потрібні вам від міністерства правила використання ШІ для навчання?
Б. Н.: Ми проводили навчання для вчителів.
Ю. Д.: Поки що кожна школа в ШІ барахтається як може. Ми вчимо вчителів, щоб вони доносили до дітей правила використання ШІ, але робили це як розуміли, напрямних від міністерства я не чув.
Ви бачите ШІ як можливість допомагати дитині в навчанні чи як виклик, бо дитина перестає думати?
Ю. Д.: Дитині треба давати цінності й розуміння. Пояснювати: якщо користуватимешся ШІ для домашніх завдань і просто перепишеш те, що він видав, це кепсько, матимеш негативні наслідки. Якщо дитина це розуміє, вона підходить до ШІ критично. А нам, директорам, ШІ допомагає в роботі.
Б. Н.: Це дуже зручно, але ШІ видає інформацію, а ти повинен уміти її проаналізувати. ШІ допускає помилки, його обов'язково треба перевіряти. Якщо не знаєш правил, законів, то віриш у його відповідь. Користуватися ШІ треба навчитися і вчителю, і дитині. Забороняти його в теперішній час навіть звучить непрофесійно.
Новий міністр освіти казав про ШІ, що зміни тут зі швидкістю метеора. Обов'язково треба вміти користуватися, аналізувати, застосовувати там, де зручно. А вчитель повинен уміти аналізувати, чи це зробив ШІ і де саме. Ми маємо дотримуватися закону про академічну доброчесність. У вишах роботи від курсових до кандидатських аналізують на можливість і відсоток використання ШІ.
Ю. Д.: Там є визначені програми, а для нас ні.
Чому в нас лінчують репетиторів
Міністерство наголошувало, що через профільну школу й додатковий рік діти краще готуватимуться до вступу, а репетитори зникнуть. Та готуватись до НМТ усе одно треба. Що б ти не вибрав, маєш здати історію, математику, українську мову.
Ю. Д.: Сьогодні це не тільки підготуватися до НМТ, а й мати психологічну стійкість, щоб відповідально здати за один день чотири предмети. У школах до останнього була вимога, що в один день не можна проводити понад три контрольні. А НМТ дає в один день чотири предмети?
Кажуть, що можливо розділять на два дні, бо через війну важко добиратись.
Ю. Д.: То буде значно краще, діти покажуть ще кращі результати. Але готуватися потрібно. Діти, які серйозно й сумлінно вчаться, зможуть підготуватися самостійно, як і зараз, і здати НМТ на високі бали.
Скільки ваших випускників готується до НМТ без репетиторів?
Б. Н.: Таких даних ми не маємо.
Ю. Д.: Це приватна справа батьків. Думаю, репетитори нікуди не зникнуть. Що означає «не треба буде»? Я, сумлінний батько, хочу підготувати дитину, щоб вона вступила в кращий виш. Шукатиму фахівця, який її занурить у предмет і доб'ється найкращих знань, тоді в дитини буде більше шансів для вступу. Це і є репетиторство.
В Україні чомусь узялись лінчувати репетиторство. Нормальне репетиторство має ціллю покращення знань дитини, вступу, оцінки. Років 20 тому в моїй практиці був випадок, коли вчитель спонукав дитину займатися репетиторством, то вже негативне заробляння. Але якщо фахова людина може заробити додаткові гроші, бо пояснить дитині матеріал і вона краще підготується до вступу, то чому ні?
Як коли ти не вмієш керувати автомобілем і шукаєш інструктора.
Ю. Д.: Зараз і директорам потрібно здати українську мову, щоб обійняти посаду. Я шукаю фахівця, який мені допоможе, і плачу за це гроші.
Може, нам просто вивести репетиторів у сумлінних платників податків?
Ю. Д.: Так, і податки мають бути невисокі, бо чим менший податок, тим більше заробиш. Добрий репетитор це добрий помічник.
Тобто репетитори не зникнуть, можна видихнути.
Б. Н.: Репетитори з 5 по 10 клас потрібні для подолання освітніх втрат, а в 11 класі систематизують те, що дитина вчила з 1 по 10. Якщо в дитини добра база, нескладно це відшліфувати й швидко повторити вивчене. Репетитори не за всіх беруться: визначають рівень дитини й працюють, бо знають, що вона покаже результат.
Ю. Д.: Репетитор не дає знань, він дає дельту, зміну значення змінної математичною мовою. Що вищий самостійно отриманий рівень у школі, то краща зміна. Але чуда репетитор не зробить і сильно дельти не розтягне, щоб здобути високі бали на НМТ. Може покращити максимум на два бали за 12-бальною шкалою.
Б. Н.: Це ж не залити за останній рік всю інформацію, як по блютузу. Треба вчитися від 5 класу, за останній рік нереально наздогнати.
Ю. Д.: Я спостерігав дітей, які вчилися на 6 балів за 12-бальною системою й сподівалися, що батьки в 11 класі візьмуть крутих репетиторів, які їх підтягнуть. Дива не сталось, знання на рівні 6 балів так і залишились, бо дитина не навчена сприймати великий обсяг інформації. І взагалі неадекватно, що батьки звільняють дитину в 11 класі від додаткових і обов'язкових занять у школі.
Як ви з цим боретесь?
Б. Н.: Батьки мають право попередити вчителя й забрати дитину з предмету.
У Німеччині не маєш права поїхати з дитиною на 5 днів без поважної причини. Поліція може спитати, чому дитина не в школі. Якщо пропускає один день, пишеш пояснення на електронну пошту, якщо два-три дні, мусиш принести довідку.
Ю. Д.: А в нас починається навчання і діти починають відпочивати.
До вас вступають сильніші діти. Чи є історії успіху, коли діти вступали не з першого й не з другого разу?
Ю. Д.: Але це і підвищена відповідальність, бо маємо дати ще кращі знання.
Б. Н.: Є такі, що аж з п'ятого разу вступили. А двоє дівчаток вступили за другим разом і завершили гімназію із золотою медаллю. Це внутрішній стержень, бажання дитини, мотивованість.
Як навчити дітей вчитися
Зараз тренд до ліберального виховання: дитина сама відповідає за оцінки, розвиває й вчить те, що їй вдається.
Ю. Д.: Це недобрий тренд. Дитину хоч до шостого класу треба навчити вчитися, а тоді вже можна спостерігати за нею. Не дарма за кордоном початкова школа до шостого класу.
А що означає навчитися вчитися?
Ю. Д.: Ми недавно відкрили додатковий восьмий клас, набрали дітей пів на пів, з наших переповнених класів і з інших закладів. Зараз їх 17. Вчителі відзначають, що діти, які провчилися в гімназії з 5 класу, вже знають, як розкласти й зробити завдання, а ті, що прийшли у 8 клас, ще мають ввійти. Тож 5 і 6 класи важливі, щоб дитину зарядити. Це атмосфера, методика, організація роботи з дитиною, щоб вона розуміла, що означає вчитися і як це робити.
Б. Н.: Навчити дитину планувати свій час, відповідати за свої оцінки й результати. Навчити самостійно працювати вдома, починаючи від щоденника, у якому записуєш домашні завдання (якщо це початкова школа), чи самостійно користуватися «НІТ» або Smart School. Знати, які задані предмети, відкрити підручник, прочитати параграф. Якщо не розумієш прикладу після параграфа, прочитай ще раз, подивися на класну роботу, знайди аналогію. Самостійно досягни результату. Не спіши, не проси, щоб розв'язали за тебе.
А якщо чогось не знаєш, тоді запитай. Але ти маєш дійти до того, чого не знаєш. Якщо можеш сформулювати на консультації питання, чого не розумієш, це вже половина успіху. Дитина має чітко встановлювати свій час, пріоритетно виставляти завдання. Є складний предмет чи великий обсяг завдання, я не можу осягнути це за раз, тож маю розкласти його по полицях.
Коли дитина побачить свій результат, відчує успіх, то повірить у себе. А це дуже важливо: я це можу, нехай не з першого чи другого разу, але коли прикладу належну кількість зусиль, мені обов'язково вдасться. Дорослі працюють, а робота дитини вчитися. Я завжди кажу: від процесу навчання треба отримувати задоволення. Не треба дивитися на домашні завдання як на величезну обузу. Це твій розвиток, самореалізація, рівень. Ти потім спілкуватимешся в різних товариствах, і твоя ерудиція залежить від того, що ти вивчиш: історію, українську мову, літературу, мистецтво. Якщо маєш належний рівень знань, почуватимешся впевнено в будь-якому товаристві.
Ми кажемо: нащо математика, ці формули, де воно буде потрібне. Але математика про мислення, а не про відтворення. Основне, чого ми маємо навчити дітей, це думати й аналізувати. Знання математики дають логіку, вихід з будь-якої ситуації. Ти маєш базу даних, набір фактів. У математиці це формули, довжина, ширина, а в житті твої обставини: я маю такий прибуток, живу в такому приміщенні, маю оплатити ОСББ стільки і маю такий дохід. Тож маю подумати логічно й розподілити все так, щоб скласти пазлики до купки.
Тому вчитися треба, а процес навчання це задоволення. На мехматі наш викладач Притула Ярослав Григорович казав: «Вчіться, діти, розуміння прийде потім». І воно таки прийде.
Ми робимо зустрічі Клубу експертів з аудиторією. На останній був владика Борис Ґудзяк, який зараз рідко буває в Україні. Він сказав: «Працю можна полюбити». Так і з навчанням. Наостанок спитаю: чи багато зараз у вас дітей, які переїхали з інших міст, чи їх кількість зростає і чи багато львівських виїхало?
Ю. Д.: З Класичної гімназії виїхало 2-2,5 % дітей. Хлопці спочатку поїхали, потім повернулися. Дітям комфортніше тут, удома.
До нас приходять діти зі східних областей. Це не надто відчутно, бо то одна-дві дитини, які йдуть у різні класи, вже сформовані й майже наповнені. Конкурс проводимо влітку, але маємо дуже багато звернень посеред року, щоб перейти до нас.
Б. Н.: У нас з 2022-го виїхало небагато, напевно до 15, які й залишилися за кордоном. У випуску 2023-го було семеро хлопців, і всі вступали за кордон. Зараз ця тенденція спала: один-двоє вступають у зарубіжні заклади, частина повертається навіть за пів року-рік.
Внутрішньо переміщених дітей у нас 5 %: Запоріжжя, Харків, Київ. Звертаються й зараз, щоб вступити серед року. Але набір уже здійснений, місць нема, класи по 36 дітей.
Ю. Д.: У нас класи настільки наповнені, що нема де парту поставити. Краще була б група на 24 дитини, де навчання набагато ефективніше.
Крім успішності в школі й роботи з вчителем, що ще важливо для дітей?
Ю. Д.: Життя, звичайне життя.
Коли є на нього час, якщо так багато уроків?
Ю. Д.: Є. Повірте, діти живуть абсолютно повноцінним життям.
Як змінилися діти за останні роки?
Б. Н.: Вони стали дуже вільні. Висловлюють свою думку, не погоджуються з певними речами, мають цікаві нестандартні ідеї. Діти позитивні, вільні, зовсім не закомплексовані. Вони багато бачили, мають доступ до інформації, читають. Не бояться проявляти ініціативу, щоб щось організувати. Ми тішимося і пишаємося нашими дітьми.
Дуже приємно на святі останнього дзвоника чи випускному дивитися на результат спільної праці батьків і педагогічного колективу. Я завжди кажу: «Любуюся вами, дивлячись на ваші просвітлені обличчя, розумні очі. І на те батьківське тепло, яке випромінюють діти і яке в кожному з них».
Ю. Д.: А ще гарніше спостерігати, коли вони закінчують виші й здобувають своє гідне місце в житті. Приходять до нас, зустрічаються. Є класи, які щороку зустрічаються, і їм це цікаво. Дуже багато одружуються між собою, потім приводять дітей до наших закладів і вертаються вчителями.
Розмову вела Світлана Жаб’юк
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
