Сучасна «Віденська кав’ярня» у Львові розташована в кам’яниці, яка займає квартал між проспектом Свободи, вулицею Беринди, Театральною та площею Івана Підкови (раніше – площа Святого Духа). Сама кав’ярня ж виникла ще у 19 столітті з боку Гетьманських Валів (так тоді називалася одна зі сторін теперішнього проспекту Свободи).

Вiденська кав’ярня (праворуч) на фото початку XX сторіччя

Віденська кав'ярня

У той час Львів був оточений валами, і були Верхні вали на місці сучасної вулиці Підвальної, а були Гетьманські. Так вони називалися через те, що там стояв пам’ятник гетьману Станіславу Яблоновському. Власне, при Гетьманських валах і площі Святого Духа виникає один цікавий заклад. Сама площа Святого Духа носила таку назву через те, що там до 18 століття розташовувався Костел Святого Духа і шпиталь, які розібрали у 1880-х роках через поганий стан. Крім того, певну її частину займав цвинтар. Згодом поблизу з’явилася дуже поважна і престижна локація – Віденська кав’ярня, яку знали й за межами Львова.

У середньовіччі на цій території, окрім шпиталю з маленькою каплицею (зведена в 1430 році) і цвинтарем (знайденим під час розкопок у 1840 році), розташовувались дім вікарія шпиталю та інші житлові кам’яниці, також воскобійня. Вузенька вуличка між шпиталем і комплексом єзуїтів називалася Лазебною, оскільки в цій околиці була також міська лазня.

Відомий львовознавець Петро Радковець розповідає про виникнення кав’ярні. Він каже, що кінець 18 – початок 19 століття знаменувався тим, що прийшла австрійська влада, яка почала зносити фортифікаційні та оборонні споруди. Саме після цього й виникає новий заклад. На місці самого цвинтаря і колишнього храму нічого не будували, а лише поруч.

Упродовж 1827-1829 років коштом Карла Гартмана на площі збудовано класицистичну споруду гауптвахти за проєктом Матео Брезані і дім «Віденської кав’ярні».

Проспект Свободи, вулиця Беринди

«Вона наче мала мати якесь оборонне значення, хоча насправді ніякого оборонного значення вона не виконувала. Виникла кав’ярня на правому березі річки Полтви, яка тоді ще була відкритою. Це був вже дуже прогресивний заклад, бо кава у Львові то не просто напій, а цілий процес. До того ж, вона виникла у такому місці, де проходили люди, спілкувалися. Це було місце не лише для того, аби прийти випити кави і відпочити, а й щоб почитати газети», – каже він.

Зокрема, були ранкові газети, також вечірні. І коли приходили ранкові номери, то в кав’ярні була тиша, всі читали і ознайомлювалися з новою інформацією. Коли вже всі ознайомилися, то починали обговорювати. Відповідно, так само було й з вечірньою пресою. Зараз до інформації вже зовсім по-іншому ставляться, бо ми її отримуємо легко і швидко, а тоді було далеко не так.

Сама кав’ярня була дуже престижною, туди приходив не хто-небудь, а дуже поважні гості. Площа – місце прогулянок. Кожен бік сучасного проспекту Свободи мав свою назву. Сторона, з якої була збудована кав’ярня, називалася Гетьманськими Валами. Місто було оточене валами і були верхні вали там, де зараз вулиця Підвальна, а були гетьманські. Так вони називалися через те, що там стояв пам’ятник гетьману Яблуновському. Там змінювалися власники, але рівень завжди намагалися дотримувати. У радянський час вона була закрита, там не було кав’ярні, а якесь підприємство.

Назва кав’ярні «Віденська», оскільки Відень на той час був столицею, на яку рівнялося багато інших міст, зокрема і Львів. Йдеться про забудови, розвиток культури, мистецтва, а також відкриття різних ресторацій та інших закладів.

На самому початку 20 століття з боку площі св. Духа до кав’ярні прибудували залізну конструкцію літнього павільйону, яка з роками перетворилася на муровану будівлю з терасою. У відновленій 1998 року кав’ярні встановили скульптуру вояка Йозефа Швейка, про якого писав Ярослав Гашек.

Читайте також: Екскурсії Львовом. Кам'яниця, що стала свідком багатьох подій

Сама площа Івана Підкови влаштована на місці колишнього шпиталю Святого Духа. Напередодні першої світової війни місто планувало викупити у гміни частину площі, знести будинки Віденської кав'ярні та звести велику адміністративну споруду із залою засідань міської ради, залою для урочистих подій та помешканням для президента міста. Ці плани не вдалося реалізувати, а сучасну назву площа отримала на честь молдавського господаря, козака Івана Підкови, якого стратили у Львові 1578 році.

1978 року при прокладанні каналізаційного колектора на площі знайшли залишки фундаментів шпиталю, а згодом провели археологічні розкопки, в ході яких виявли також залишки дерев’яного будинку княжого періоду, що згорів під час пожежі 1381 року, каже Петро Радковець.

На площі Підкови зараз можна побачити протрасовані на поверхні тротуару цегляною кладкою фундаменти шпиталю. В 1982 р. львівський скульптор Петро Кулик за власні кошти встановив на площі пам’ятник Іванові Підкові, архітектором якого став Володимир Блюсюк.

Софія Шавранська

Фото: Фотграфії Старого Львова