Про теорію змови та засіб контролю над людьми

Результати дослідження соціологічної агенції Fama свідчать про те, що 40% опитаних українців впевнені: вакцинація від коронавірусу – це шлях до тотального контролю над людством. Проте варто було б запитати, що опитані розуміють під засобом контролю. Обмеження роботи для тих, хто не вакцинувався, може бути випадком маніпуляції. Однак це не глобальна маніпуляція людством, а конкретним місцем роботи і життєвим середовищем.

У глобальному контексті в цьому немає сенсу, просто у соціологічному опитуванні питання було поставлене дуже широке. Вакцинація, як на мене, – це радше поле для маніпуляцій, а не причина чи спільний ворог. Про вакцини завжди говорили. Дискутували про щеплення від поліеміліту, туберкульозу тощо. Це не питання виключно феномену коронавірусної інфекції.

Про примус до вакцинації

Будь-який примус, як-от вакцинація чи то медикаментозне лікування, може змінювати ставлення до самої хвороби. Наприклад – онкологічна патологія. Як варіант лікування медики можуть наполягати на оперативному втручанні, але ставлення до будь-якої процедури як до єдиної та стандартної може впливати на упереджене ставлення і підштовхувати до того, що люди можуть почати думати, мовляв це щось загрозливе.

Щоби вирішити це питання, вартувало б комунікувати на рівні людського персонального досвіду. Можна говорити про те, як допоміг корисний досвід. Акцентувати увагу не на те, що хворіють здебільшого невакциновані, а навпаки, що ризик захворіти для вакцинованих є менший.

Про те, чи люди вірять в існування коронавірусу

Люди, що перехворіли на коронавірус, безумовно вірять у нього і розуміють, що їх стреси та нервози пов’язані із ним. Ті, що не перехворіли, скаржаться та пояснюють психологічні проблеми радше соціальними обмеженнями, а не самою інфекцією. Варто розуміти, що наявність умовного спільного ворога завжди об’єднувала людей.

Коли люди опиняються у невідомих для них обставинах, вони спочатку схильні до того, щоб групуватися, це абсолютно нормально. Об’єднатися проти того, що потенційно загрожує – це природній процес. Однак люди спочатку об’єднуються проти того, на що, умовно кажучи, можна вплинути – з цим легше. Якщо щось стає недосяжне, то люди схильні змінювати спільного ворога – на того, кого можна вплинути, як то на державу, чи то місцеву владу.

Держава та місцеві органи влади можуть відігравати у цій ситуації своєрідний батьківський образ. Кому можна виставити умови і від кого очікується підтримка, схвалення та захист. Якщо ж держава та органи місцевого самоврядування під виглядом батьківського образу для масової свідомості не схвалять поведінку мас, то проти них починають бунтувати.

Про міти і забобони щодо коронавірусу

Варто розуміти, що схильність людей до магічного стереотипного мислення – це спосіб справитися із невизначеністю та тривогою. Люди схильні хапатися за більш-менш логічне пояснення речей, навіть часто зовсім не раціональне. Мозок часто-густо навіть може не піддавати це сумніву.

Наприклад, може існувати повір’я, що перед тим, як йти на вулицю, потрібно три рази постукати по дереву і нічого не трапиться. Якщо людина постукала, вийшла, з нею не трапилося нічого катастрофічного, то вона закріпить уявлення, що постукування по дереву їй допомогло уникнути нещастя. Чим частіше людина буде повторювати цей алгоритм, тим більше у неї на нейронному зв’язку буде закріплюватися впевненість, що постукування і є запобіжним заходом. Закріплення цього відбувається навіть на нейронному рівні. Під цей приклад можна підставити будь-який забобон щодо коронавірусу: що алкоголь чи свіже повітря допомагають від зараження. Забобони будуть. Від них ми, на жаль, не позбавимося повністю, бо від них неможливо позбутися.

Проти вакцинації виступає далебі не більшість (за даними експрес-дослідження Соціологічного Центру «Соціоінформ» 35% львів’ян не підтримують вакцинацію – прим. ред.). Варто зосередити увагу на більшості та надати їм ефективнішу допомогу. Завжди залишиться частина, яка закореніла у своїх поглядах, і з якою нічого не зробити. Це варто прийняти, позаяк це стосується будь-чого, не тільки вакцинації від коронавірусу.

Ґрунтуючись на тих дослідженнях, що я вивчав про колективну свідомість, то під час надзвичайного випадку, як то пандемія коронавірусу, очікувалося, що люди будуть намагатися допомогти ближньому. Спочатку люди дійсно групувалися, однак потім почало визрівати розділення.

Завжди будуть з’являтися «ми», які правильні і хороші, й «вони» – погані і злі. І це аргументи як з боку прихильників вакцинації, так і зі сторони антивакцинаторів. Для тих, хто вакциновані – погані ті, хто не вакцинований і навпаки. Цей елемент дискримінації буде підтримувати певну ворожнечу і недовіру, й частина населення постійно буде змінювати свої погляди.

Практичні поради, як зберегти безсторонній погляд на речі

Перша рекомендація – піклуватися про своє фізичне і психологічне здоров’я. Чим більше люди виснажені, втомлені і застрашені, тим важче приймати рішення, тим більше вони схильні до маніпуляцій, від яких раніше могли бути відсторонені. Якщо люди почуваються безпечно і комфортно, то їм стає легше протистояти різним упередженням, соціальному тиску, звичним стресам, легше адаптуватися.

Друга рекомендація – фільтрувати інформацію, яку ми отримуємо. Варто отримувати інформацію із достовірних джерел. Однак це зараз дійсно доволі складно, позаяк у загалу немає довіри навіть до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Деякі організації обіцяли, що вплив пандемії зменшиться, а він не зупинився. ВООЗ не давала поганих рекомендацій, але утворилася ідея, що організація зможе врятувати людей. І це елемент перекладання відповідальності, який почав проявлятися. Було відчуття, що держава і ООН переклала відповідальність на людей, що вони мають залишитися вдома, стежити за собою. Потім запропонували ідею врятувати людей. Тепер знову ситуація, коли людям кажуть, що вони відповідальні за вакцинацію.

Повідомлення нібито правильне, але воно сприймається як невипрадана надія після того, як населення ізолювали й тепер дають нову. Якщо б не було другої хвилі захворювання, то соціальне напруження б потроху згасло. ВООЗ говорить корисні речі, які дійсно спрямовані на допомогу. Ці рекомендації можуть бути ефективними. Проте тут скоріше дається взнаки ставлення людей, а не зміст того, що пропонується.

Про те, як змінилося сприйняття людей

По-перше, варто врахувати, що люди вже трошки звикли із сенсаційністю Covid-19. Це була сенсація, але зараз це стало буденністю. Раніше кожний факт поширення хвороби і смертності сприймався як травмуючий фактор. Зараз статистика є не настільки промовистою для людей, поки вони не стикнуться із цим на власному досвіді.

Зараз люди навчилися та пристосовуються жити в умовах коронавірусу. Так само раніше вони це зробили в умовах чуми чи холери. Інформація про те, що у когось стався інфаркт, навіть серед близьких, вже не є сенсацією. Незважаючи на те, що статистичні дані кожного року свідчать, що смертність від серцево-судинних захворювань входить у першу п'ятірку серед смертності через хвороби.

Щоби актуалізувати проблему коронавірусу зараз, варто розказувати історії людей, які його пережили. Показувати і розказувати наскільки змінилося їх ставлення, як це повпливало на їхнє життя. Варто показувати, що це дійсно є, але коронавірус можна подолати. Для цього доведеться докласти зусилля, але щоби вберегтися – є варіант вакцинації.

Роман Тищенко (Ламанський)

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.