Унікальний "будинок тисячі вікон" у Києві занепадає: що заважає взяти його під охорону

Коли вікна дивляться з усіх боків

Два сполучені корпуси, прямокутний внутрішній двір і ряди вікон, розташованих одне навпроти одного. Так влаштований колишній прибутковий будинок Міхельсона на Тарасівській. Зовні він нагадує великий замкнений блок, але колись через нього можна було пройти між двома вулицями.

Краєзнавець Кирило Степанець розповідає, що зацікавився будівлею під час дослідження міста. Передусім його привабило планування — майже симетричний будинок-колодязь із наскрізним проходом.

За словами Степанця, назву "будинок тисячі вікон" вигадали вже сучасні дослідники. Колишні мешканці називали його простіше — "прохідний двір".

Саме ця особливість зробила будинок популярним серед фотографів і дослідників міських просторів. 

Від саду з альтанкою до шестиповерхового будинку

Історія садиби почалася задовго до появи високих корпусів. Як розповідає дослідник історії Києва Антон Короб, її можна простежити від 1853 року, коли ділянку придбала дружина штабс-капітана Є. Гордієвська.

Із забудови 1860-х років тут до 2011 року зберігався одноповерховий дерев’яний флігель, обкладений цеглою. За словами Короба, він був найстарішою будівлею вулиці.

У 1880 році садибу придбала Юлія Шатова — вдова полковника, підприємиця та власниця цегельних заводів. На ділянці стояли житлові будівлі, сарай і стайня, а далі був сад із дерев’яною альтанкою, що виходив у бік Володимирської.

Наступного року на замовлення Шатової за проєктом техніка-архітектора Петра Воронцова звели двоповерховий цегляний будинок уздовж Тарасівської. Він зберігся донині. У глибині садиби в різні роки також з’явилися три житлові флігелі, яких уже немає.

Згодом власниками стали Жуковцеви. У 1907 році двоповерхову будівлю переобладнали на приватну лікарню "Тарасівська" з 33 палатами.

Максиміліан Міхельсон придбав садибу 1911 року. Інженер був сином купця першої гільдії та київського мільйонера Фрідріха Міхельсона. Уже наступного року у дворі постав шестиповерховий прибутковий будинок.

За описом Короба, він складався з двох сполучених корпусів, розташованих паралельно до вулиці. Наскрізні проїзди вели до прямокутного внутрішнього двору.

Ліфти, льодовня та п’ятикімнатні квартири

На початку ХХ століття будинок пропонував мешканцям значний комфорт. За даними, які наводить Короб, у підвалі та на першому поверсі розташовувалося по чотири квартири — дві п’ятикімнатні та дві трикімнатні. На поверхах із другого до шостого — по чотири п’ятикімнатні.

Тут були ліфти, водогін, каналізація та електричне освітлення. Під двором облаштували складські приміщення і льодовню для зберігання продуктів.

Фасади виконали у стилі пізнього модерну. Як пояснює Короб, оздоблення було доволі стриманим, оскільки будинок стояв у глибині садиби. Водночас завдяки розмірам він домінував і над нею, і над навколишньою забудовою.

Основний цегляний декор зосередили на фасаді з боку Тарасівської. Вертикальні виступи та ніші надавали високій споруді стрункості. Угорі розташовувалися парні вікна з напівкруглими завершеннями, а центральну частину увінчував характерний для модерну фігурний фронтон.

Після капітального ремонту 1939–1940 років, уже згодом, ближчий до вулиці корпус надбудували сьомим нежитловим поверхом. За оцінкою Короба, ця надбудова порушила початкові пропорції: фронтон, який раніше височів над карнизом, тепер лише трохи виступає над верхом будівлі.

Фасад із боку Володимирської значно простіший. Однією з найвиразніших його деталей дослідник називає еліпсоподібне вікно сходової клітки, розділене вертикальними елементами на три частини.

Одна квартира — п’ять родин

Після Міхельсона садиба ще кілька разів змінювала власників. За словами Короба, у 1915 році її придбав Ф. Бржозовський, у 1917-му — купець Я. Фрідман, а наступного року вона знову перейшла до іншого власника.

У радянський час просторі квартири перетворили на комунальні. Степанець розповідає, що після виходу його відеосюжету з ним зв’язалися колишні мешканці, які прожили тут понад 40 років.

За переказаними ним спогадами, у п’ятикімнатній квартирі могли мешкати п’ять родин — кожна займала одну кімнату. Кімнати були великими, приблизно по 30 квадратних метрів, зі стелями заввишки близько 4,2 метра та залишками ліпного оздоблення. Їх поєднували довгі коридори.

Будинок також пов’язаний з історією нинішнього Національного університету харчових технологій. Короб зазначає, що після Другої світової війни його передали на баланс Київського інституту харчових технологій. Тут розміщувалися лабораторії та квартири викладачів.

За словами Степанця, активне розселення почалося наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Людям пропонували житло, зокрема, на лівому березі, але не всі хотіли переїжджати, тому процес затягнувся. Краєзнавець також згадує використання приміщень під лабораторії університету після розселення.

Точну послідовність звільнення приміщень і припинення їх використання ще належить уточнити. За оцінкою Короба, будинок стоїть відселеним і занепадає понад 25 років.

Дах, перекриття та популярність у кіно

Степанець описує серйозні пошкодження, які бачив під час свого відвідування орієнтовно 2024 року. За його словами, дах руйнувався, опади потрапляли всередину, а в перекриттях були великі отвори.

Ці спостереження свідчать про стан будівлі на момент його візиту. Актуального акта технічного обстеження в отриманій редакцією відповіді ДОКС немає.

Водночас будинок не раз ставав знімальним майданчиком. Короб згадує епізоди серіалів "Анна Герман" та "Офіцерські дружини". Увагу кінематографістів привертали і двір, і велика глуха стіна, що височіє над подвір’ям школи № 92.

За словами дослідника, ця стіна нагадує індустріальні міські пейзажі Нью-Йорка. А незвичне планування та дахи зробили будівлю популярною серед шукачів незвичайних кадрів.

Проте привабливість для зйомок не відповідає на питання, як зберегти сам будинок.

Історична будівля без статусу пам’ятки

У відповіді на запит "Твого міста" Департамент охорони культурної спадщини КМДА повідомив: житловий будинок і флігель на Тарасівській, 9 не внесені до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини та Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Водночас "Будинок житловий і флігель" за цією адресою включено до переліку історичних будівель XIX–XX століть, яким може загрожувати знищення або пошкодження. Його затвердила Київрада 31 серпня 2021 року.

У ДОКС пояснюють, що включення до цього переліку вказує на необхідність уваги до об’єкта через незадовільний технічний стан. Однак воно не означає, що будівля вже отримала статус пам’ятки.

Балансоутримувачем Департамент назвав Національний університет харчових технологій.

За інформацією ДОКС, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам’яток уже провів історико-архівні дослідження будинку.

Наступні кроки передбачають підготовку картки виявленого об’єкта, а надалі — облікової документації. Як пояснюють у Департаменті, для цього необхідні обстеження на місці, фотофіксація та акт візуального обстеження.

Саме на цьому етапі робота зупинилася.

За даними Департаменту, центр тричі звертався до НУХТ із проханням забезпечити доступ для фотофіксації, але його не отримав.

Отже, за викладом міського органу, відсутність статусу стала аргументом для відмови в доступі, необхідному для підготовки документів на взяття будівлі на облік. 

Окремо ДОКС описав двоповерховий адміністративний будинок із мансардою за адресою Тарасівська, 9, літера Б, який, за даними Департаменту, належить ВАТ "Київський Проектбудмеханізація". За оцінкою фахівців центру, після реконструкції на початку 2000-х років він втратив автентичний вигляд і модерний декор, тому пропонувати його до переліку щойно виявлених об’єктів вони не вважають доцільним. Цей висновок стосується саме двоповерхової споруди, а не автоматично всієї садиби.

Чи можна повернути сюди життя

Кирило Степанець вважає, що будинок міг би отримати нове призначення. Один із можливих варіантів, на його думку, — офісний або бізнес-центр. Головна умова — зберегти саму будівлю та її характерний внутрішній двір.

Це бачення дослідника, а не погоджений проєкт. Які роботи можливі та необхідні, має визначити фахове обстеження.

Антон Короб також висловлює твердження про плани знесення будинку. Водночас документального підтвердження таких планів редакція наразі не має, а відповідь ДОКС їх не містить. Це питання потребує окремого пояснення від відповідальної за будівлю сторони.

Наразі з отриманої відповіді міста зрозуміло: історико-архівне дослідження проведено, але підготовку документації не завершено. Невідомими залишаються актуальний технічний стан будинку, строки можливого обстеження та конкретний план його збереження.

Редакція "Твого міста" звернулася до Національного університету харчових технологій по коментар щодо доступу міських фахівців до будівлі, її стану та подальших планів використання. Ми надалі стежитимемо за ситуацією.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.