Зі слів Олексія Василюка, вмінню працювати на результат у надскладних умовах та брати на себе відповідальність в ухваленні рішень у критичні моменти, рятуючи життя людей, він завдячує Українській академії лідерства, яку він закінчив і яка вплинула на формування його як особистості. Цей досвід дозволяє йому краще ухвалювати рішення, підтримувати побратимів і впливати стратегічно на локальний хід війни.
Військовослужбовець Олексій Василюк поділився з "Твоїм містом" принципами і сенсами, які виніс із Української академії лідерства і які допомагають йому під час війни, розповів про те, чому так важливо формувати довіру всередині військових підрозділів, без якої неможлива тривала боротьба, а також про те, чому потрібні лідери в країні, яка перебуває в стані війни і трансформації.
"Ти не можеш змінювати країну зсередини, якщо не долучився до її захисту від ворога"
Ідея навчатися в спільноті активної молоді, яка розвивається та формує країну, прийшла до Олексія у юнацькому віці. Тому він вступив в Українську академію лідерства і жодного разу не пошкодував, що зробив цей вибір.
"В академії навчалися студенти з різних регіонів України, і це руйнувало стереотипи про захід і схід, – розповідає Олексій. – Створювало міцні особистісні зв'язки та єдиний ціннісний простір. Ми реалізовували сотні соціальних проєктів. І це вказувало на те, що молодь може змінювати країну, що зміни починаються саме з нашої власної ініціативи, а не з очікування дій влади. Академія дала мені дуже чітке розуміння, що все, що існує на світі, зробили цілком реальні люди і що ти також можеш досягти будь-якої мети".
Відповідальність, критичне мислення та віру в силу командної дії, каже він, була закладена ще під час навчання в Академії лідерства. Після її закінчення в 2019 році Олексій працював тьютором – педагогом-наставником у приватній школі.
"Мене дуже любили діти, мій перший клас, – тепло згадує він. – Це була моя найкраща робота. Але я розумів, що маю йти далі".
У 2021-му Олексій підписав контракт на службу в морській піхоті. Волів бути там, де потрібен найбільше: на лінії зіткнення, щоби боронити Україну. Йому на той час було 20 років:
"Тоді війна не була повномасштабною, як зараз, але це була війна. І вона була близько. Я мав друзів, які воювали. Деякі з них загинули… Для мене це був цілком зрозумілий логічний крок. Ти не можеш змінювати країну зсередини, якщо не долучився до її захисту від ворога. Я почав вивчати формати служби і згодом знайшов частину, з якою підписав контракт".
Це був Перший легендарний окремий батальйон морської піхоти "Солені пси", який брав участь в обороні Маріуполя, в боях за Бахмут та на Времівському виступі на стику Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей.
Свій шлях у Збройних силах України наш співрозмовник розпочав пліч-о-пліч зі своїм ментором з Української академії лідерства Глібом Стрижком, який після початку повномасштабного вторгнення героїчно боронив Маріуполь, дістав важке поранення і був полоненим.
"«Ігри Нескорених» є можливістю показати світу незламність українських воїнів"
Олексій Василюк прослужив у морській піхоті більш ніж 2,5 року. Був аеророзвідником, служив у підрозділі, який підтримував дронами штурмові дії. Під час бойових дій отримав два поранення. Перше – уламкове в грудну клітку – у жовтні 2022-го поблизу Водяного, що під Донецьком. Воно було важким. Ворожий танк працював по наших позиціях. В один із моментів бою поряд із Олексієм пролунав вибух:
"Мені здалося, що відірвало руку. Потім я помітив, що рука на місці, але якось дивно зависла. Почав кашляти кров’ю. Побратими надали допомогу".
Більш ніж три місяці лікування й реабілітації. Відтак повернення в батальйон морської піхоти.
Друге поранення отримав влітку 2023 року під час контрнаступу на Запорізькому напрямку:
"У моїй шиї досі є осколок. Мені пощастило вижити. Сталося це під час контрнаступу. Почався бій, пролунав вибух, командир наказав нам усім вилізли з БТР. І він одразу почав горіти. В нас тоді було багато поранених. І загиблих… Побратимів, з якими я довгий час прослужив. Найгірше, що я нічим не міг їм зарадити, допомогти".
У 2025 році військовослужбовець представляв Україну на "Іграх Нескорених" у Канаді. Це найбільший у світі міжнародний спортивний захід з адаптивних видів спорту для військовослужбовців та ветеранів, які отримали травми, поранення чи захворювання під час виконання службових обов’язків.
На "Іграх Нескорених" у Ванкувері Олексій Василюк брав участь у трьох видах змагань – веслуванні на тренажері, сновборді та регбі на колісних кріслах. Він був наймолодшим учасником цих ігор.
Особливість підготовки Олексія до них полягала у тому, що він поєднував виснажливі тренування зі службою в Силах безпілотних систем, де займається аналітикою і плануванням операцій:
"Це не просто спорт. Це можливість показати світові незламність українських воїнів, це доказ того, що життя після поранення триває і може бути яскравим, сповненим перемог. Учасники – вже переможці, насамперед силою духу. Саме віра у власні сили є найціннішим наслідком цих змагань. Спорт повертає відчуття, що ти знову можеш керувати своїм тілом і, попри фізичні обмеження, досягати поставлених цілей".
За внесок у ветеранський спорт Президент України нагородив Олексія Василюка орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Сформував одну з найефективніших команд, яка знищила понад 1000 ворожих цілей
Зараз Олексій Василюк – офіцер розвідки та планування 412 окремої бригади безпілотних систем Nemesis. Під час війни закінчив Житомирський військовий інститут. Служить на Запорізькому напрямку:
"Я починав у морській піхоті з матроса, потім був сержантом, командиром відділення, тепер офіцер. У Nemesis я від самого початку його створення і доклався до розвитку цього підрозділу. Nemesis швидко еволюціонував, пройшовши шлях від батальйону до полку, а з листопада 2025 року став бригадою".
Бригада спеціалізується на завданні високоточних нічних ударів і вважається однією з найрезультативніших з-поміж інших підрозділів аеророзвідки та ударних БПЛА.
Олексій Василюк сформував одну з найефективніших команд, що знищила понад 1000 ворожих цілей. Nemesis відомий майстерним використанням важких нічних дронів "Баба-Яга", що дозволяє ефективно мінувати логістичні шляхи та знищувати резерви ворога в темний час доби. Як фахівець секції аналітики сприяв упровадженню інноваційного планування – системному підходу до вибору цілей. Це перетворило підрозділ з окремих екіпажів на злагоджений механізм, що працює на основі розвідданих у реальному часі.
Завдяки цим успіхам досвід бригади тепер масштабується на інші частини Сил безпілотних систем.
У 2025 році Олексій Василюк увійшов до списку "30 до 30" Forbes Ukraine у категорії "Військові". Цей проєкт відзначає молодих українців і українок, які досягли визначних результатів у своїй сфері.
Має бути азарт до розвитку, нових знань та досвіду
"Я намагаюся весь час розвиватися, дізнаватися щось нове, не стояти на місці. Ці принципи, закладені ще в Академії лідерства, допомагають мені йти вперед. Якщо хочеш рухатися, мусиш багато вчитися. Хто не вчиться протягом усього життя, той деградує. Має бути азарт до постійного розвитку, нових знань, нового досвіду", – вважає він.
У 2022 році Олексій вступив до Національного університету "Острозька академія" на спеціальність під назвою "Національна безпека". В 2025-му закінчив бакалаврат.
"Цього року планую вступати на магістратуру в Український католицький університет на спеціальність «Адміністрування», – ділиться планами співрозмовник. – Хочу присвятити час вивченню військової стратегії та діяльності штабів, а також покращити рівень англійської".
А ще він підписав новий офіцерський контракт на два роки – до кінця 2027-го.
Його дружина Анна також військовослужбовиця, служить разом із ним:
"Влітку 2021 року я освідчився своїй дівчині, а через п’ять днів підписав контракт з морською піхотою. Анна довгий час не могла прийняти ситуацію, що я на війні. Їй було дуже важко. Наразі моя дружина служить разом зі мною у війську. Вона також закінчила Українську академію лідерства. З вересня минулого року ми служимо разом в одній бригаді. Моя дружина є операторкою БПЛА".
«Відповідальність за кожного бійця, а не особисті амбіції»
Олексій Василюк вважає, що навіть у найважчих умовах командир має залишатися опорою для своїх бійців:
"Війна – це постійне ухвалення рішень. І на війні ці рішення коштують дорожче. Часом навіть життя. Головне мати за них відповідальність. Справжнє військове лідерство – це передусім відповідальність за кожного бійця, а не особисті амбіції".
Окрім відповідальності, товариші по зброї цінують в Олексієві такі сильні риси, як наполегливість та цілеспрямованість. Зі слів його командирів, він здатний об’єднувати особовий склад, надихати власним прикладом та ухвалювати рішення в нестандартних ситуаціях.
Сам Олексій вважає, що відповідальне військове лідерство має поєднувати військову дисципліну з гнучким мисленням, що дозволяє армії швидко впроваджувати технологічні новації.
"Лідери мають бути генераторами ідей, здатними інтегрувати новітні знання у військову практику", – переконаний він.
Після війни Олексій мріє стати частиною рушійної сили, яка будуватиме сильну Україну.
