В Україні немає культури ставлення до тварин з інвалідністю

За останні 10 років в Україні розвивається адопція тварин із притулків. І якщо влаштувати безпородного котика простіше (адже для українців стало звично взяти кошеня з вулиці), то з безпородними собаками складніше. Попри те, що українці стають більш відкритими до безпритульних тварин, під час війни їхня кількість зросла, особливо тварин з інвалідністю, тому пропозиція чисельно переважає попит. Втрата лапки або зубів, сліпота, глухота, параліч, проблеми з нервовою системою не роблять тварин менш цінними. Вони так само потребують любові та дому.

«Передусім нам треба працювати з підвищенням толерантності до тварин з інвалідністю і до людей з інвалідністю. Повага та розуміння до обох груп мають стати невід'ємною частиною нашої культури. Люди, які забирають таких тварин, часто почуваються дискомфортно через реакцію соціуму. В Україні тільки формується культура ставлення до тварин з інвалідністю. Петперентам таких тварин доводиться щодня пояснювати іншим, чому в їхнього улюбленця немає лапки чи вушка, або чому він рухається за допомогою візочка. Ми маємо надавати підтримку цим неймовірним людям, адже їхній вибір – це акт великої доброти, а не причина для осуду», – вважає старша менеджерка з КСВ компанії Kormotech Ірина Лозова.

Із її слів, у квітні й травні 2022 року було дуже багато запитів з приводу порятунку тварин із деокупованих територій, і тоді нікого не лякала наявність у них інвалідності. Найбільше таких запитів надходило від іноземців, тож чимало українських тварин поїхало до Німеччини.

«Іноземці частіше беруть тварин із травмами опорно-рухового апарату, яким потрібен візок та особливий щоденний догляд, харчування. Однак в Україні ситуація інша. Наша країна тільки починає формувати культуру ставлення до тварин з інвалідністю. На це ще накладається війна: українці часто не можуть дозволити собі взяти немобільну тваринку», – веде далі Ірина Лозова.

Найбільший український виробник їжі для домашніх тварин Kormotech активно долучається до адопції тварин з інвалідністю. Зокрема, їхня соціальна ініціатива Save Pets of Ukraine спрямована на підтримку людей, які рятують тварин, особливо в умовах війни. Команда допомагає притулкам і зооволонтерам ліками та кормами, щоб вони могли зосередитися на адопції тварин.

«Ми прагнемо забезпечити українські притулки часом і ресурсами для участі у фестивалях адопції, різних акціях і активній діяльності в соцмережах для прилаштування тварин», – наголошує співрозмовниця.

Саме так на фестивалі адопції Adopt Me Days знайшов родину одноокий цуцик Бак, який потрапив до притулку. Майбутні господарі взяли його на руки і лише в процесі розмови зрозуміли, що в цього ласкавого і ніжного собаки нема ока, однак це їх не злякало.

Цуцик Бак

«Важливо інформувати про цю проблему, проводити фестивалі адопції та загалом змінювати формат прилаштування тварин. Коли презентуєш таку тваринку за межами притулку і акцентуєш на її перевагах, а не на недоліках, це сприймається зовсім по-іншому. Адже в притулку людині морально важко від кількості скалічених і самотніх тварин», – пояснює Ірина Лозова.

Зараз Бак важить уже 25 кілограмів і проживає своє найкраще життя. Він активний, бавиться з іншими собаками та абсолютно контролює своє тіло. Насправді в тварин з інвалідністю нема відчуття, що з ними щось не так, пояснює зоопсихологиня Оксана Галан. Із таким собакою або котом варто комунікувати так само, як із будь-якою іншою твариною. Жалість, яка інколи виникає до них, часом може бути не на користь.

«Наприклад, люди можуть дозволяти собаці з інвалідністю більше через те, що вона не має лап. Однак потрібно привчати його до комфортного співіснування, бо одного дня можна прокинутися від думки, що втомилися», – радить зоопсихологиня.

Більшість тварин з інвалідністю пристосовуються до людського способу життя

Інвалідність у собак буває різна. Може бути часткова. Наприклад, у собаки Оксани Галан не функціонує нормально передня кінцівка. Звичайно, їй складно ходити на великі відстані, необхідно контролювати вагу, але при тому собака неймовірно спритна та швидко бігає. Буває, що тварина не має ока, вуха або частини носа, задньої кінцівки. Потрібно розуміти, що такий пес може потребувати додаткової уваги і людям потрібно пристосовуватися до життя з ним. Окрім того, варто пам'ятати, що інвалідність абсолютно не виключає того, що в таких тварин може бути проблемна поведінка, як у будь-яких інших.

Оксана Галан та собака Аделаїда

Зоопсихологиня пояснює, що один з найскладніших варіантів, коли до тварини дійсно потрібне особливе ставлення, це коли вона взагалі не може користуватися задньою частиною, самостійно мочитися та пересувається на візку. Тоді необхідно чимало часу приділяти її догляду. Власники мають навчитися самостійно проводити певні ветеринарні процедури і часто звертатися до ветлікаря. І якщо людина хоче допомогти тварині з такою проблемою, то мусить добре зважити, на що йде, бо це справді змінить спосіб її життя. Але величезна кількість тварин з різними типами інвалідності чудово пристосовуються до людського способу життя при певної допомозі.

Як у випадку з французьким бульдогом Шанель. Вона потрапила до притулку з «чорного» розплідника, де багато років торгували французькими бульдогами. Тримали в брудних клітках і змушували постійно народжувати, після чого в собак відмовляли лапки. Шанель приїхала до притулку з паралізованою задньою частиною тіла і була така худа, що не могла навіть встати. Однак за місяць-два реабілітації почала рухатися, і їй стали шукати родину. Як тільки сім’я побачила Шанель, то зрозуміла, що це їхня собака.

Шанель

«Люди просто зрозуміли, що саме така собака відповідає їхньому стилю життя, адже її не потрібно вигулювати, крім того, в них достатньо вільного часу та грошей для догляду. Вони абсолютно свідомо взяли тварину з інвалідністю, і Шанель вже три роки живе разом із ними, навіть подорожує Україною в автомобілі», – розповідає Ірина Лозова.

Найгірше, що можна зробити для тварини з інвалідністю, це ізолювати від навколишнього світу. Є безліч собак зі всіма кінцівками, очима та хвостом, не адаптованих до комунікації з іншими собаками або до життя в місті, тому проблема соціалізації є спільною для абсолютно всіх собак. Необхідно поступово працювати над цим, давати зрозуміти собаці, які бонуси вона отримує при спілкуванні з іншими тваринами. Собака – соціальна тварина, тож спілкування з представниками свого виду є її базовою потребою. Якщо так сталося, що життя тварини минуло в місці без інших собак або вона має негативний досвід, то найкращим рішенням буде запросити фахівця з поведінки, щоб він допоміг налагодити комунікацію з іншими собаками.

Якщо у собаки з інвалідністю є певні проблеми, то їй буде складно комунікувати з іншими, але певну кількість друзів вона зможе мати. Варто шукати для неї компанію спокійних собак, які зможуть добре ставитися до такої тварини. Не всі собаки навчені взаємодіяти з іншими, тож можуть завдати болю собаці з інвалідністю.

Я готовий дбати про собаку з інвалідністю

Зоопсихологиня радить людям, які мають бажання піклуватися про собаку з інвалідністю, дізнатися, що потрібно для її утримання та належного догляду: взуття, візок чи спеціальні пелюшки.

Коли знаєш про потреби собаки, то можеш приміряти це до свого побуту. Тут важливо зрозуміти, чи ти зможеш облаштувати все необхідне для тварини. Якщо любиш ідеальну чистоту, то собака з травмою щелепи точно ускладнить твоє життя. Тваринки з інвалідністю викликають у людей багато емоцій, передусім жалість. Але нормальне життя з ними можна побудувати лише тоді, якщо відкинути емоції та дізнатися про особливості конкретної тварини.

Наталія Вареник

Фото надані Kormotech

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.