Петро Сітек – учитель зі Львова. В 2023 році йому було 23 роки, коли він переміг у Global Teacher Prize Ukraine та отримав грант від організації на мільйон гривень для втілення своєї мрії – реалізації освітнього курсу «Щастя».

Згідно з нещодавнім дослідженням Київського міжнародного інституту соціології, більшість українців оцінюють свій рівень щастя як низький та мають високий рівень тривожності. Відповідно до результатів опитування, 42% опитаних оцінили задоволеність власним життям на низькому рівні. Лише 25% респондентів відчувають високий або дуже високий рівень задоволеності життям.

Фото: Facebook/Петро Сітек

Як виникла ідея навчати, як бути щасливим

Ідею щодо створення уроків щастя висловила Лорі Сантос, професорка психології Єльського університету. Вона вирішила запровадити для своїх студентів курс The Science of Well-Being («Наука благополуччя». – Ред.). Він мав на основі наукових даних допомогти зрозуміти, які речі роблять людей щасливішими, а які – ні. Його мета полягала не лише в тому, щоби донести студентам основи благополуччя, а й допомогти впровадити їх у життя.

Аналогічно в Україні Юрій Назарук, один із співвласників «Холдингу емоцій «!FEST», теж відчув таку потребу в розумінні того, що потрібно, аби підсилити себе і людей довкола нас.

З'ясувалося, що щастя можна навчитися, над ним можна працювати. І коли створювали «Школу вільних та небайдужих», Юрко захотів, щоб курс про благополуччя став важливою її частиною. Тоді й створилися уроки щастя і почалася реалізація цього проєкту.

Як наука пояснює абстрактне Щастя

Ми проживаємо своє життя кожен по-різному. Відповідно в науковців, у тому числі в напрямку позитивної психології Мартіна Селігмана, виникла ідея дослідити життя певних людей, чому вони умовно живуть довше, почуваються краще і в певному сенсі досягають більшого успіху. Тож коли досліджували життя цих людей, шукали в них певні закономірності. Робили опитування, експериментальні історії, як люди почуваються до того, як докладають певних зусиль у набутті навичок щастя, і відповідно аналізували, як змінився рівень задоволеності життям після того, як вони впроваджували ці навички в своє життя.

Так з'явилися закономірності, які допомагають підсилити наше добробуття, а є речі, які на це не впливають так сильно, як нам гадалося.

Спочатку цей курс Єльського університету впровадили для студентів. Він мав широке охоплення і багато схвальних відгуків, які показували, що люди взялися за себе. Після того почали працювати з учнями, але зрозуміли, що є категорії дітей, які не готові об'єктивно оцінити рівень свого добробуття: скажімо, в шість чи 10 років визначити, як певна ситуація вплинула на те, що я більш радісна чи радісний.

У цьому контексті стало зрозуміло, що діти не є цільовою аудиторією цього курсу, але він актуальний для підлітків, які якраз формуються і готові аналізувати свої стани. Тому почали впроваджувати такий курс для підлітків у школах США (не у всіх), і наша школа також потрапила в один із цих пілотів.

Чи справді підлітки після курсу стають щасливішими

Нам важливо було, щоби всі наші учні мали можливість пройти такий курс. Також важливо було працювати з учителями, допомогти їм опанувати нові навички та сформувати відповідне ставлення. Ми отримали 200 заявок від педагогів, які хотіли пройти таке навчання. Відбір пройшли 55 учителів. Ми оцінювали анкети, мотивацію і готовність впроваджувати практику щастя в школах, відтак проводили співбесіди. Після модулів та інтенсивних тренінгів учителі отримали не тільки методичні матеріали, але й, що найважливіше, розуміння, чому це цінно та потрібно.

Звісно, є певні виклики в освіті, коли вчителі мають велике навантаження, що не є релевантним до їхньої зарплати. Отже, відсутність базової цінності впливає на їхнє ставлення (щодо потреби в такому курсі. – Ред.). Але я знаю, що люди, які працюють в освіті, це про їхню віру в служіння і в те, що вони вкладають у майбутнє України.

Якщо говорити про результати, то цей проєкт тривав із 2018 року. Я перейняв його 2,5 року тому, коли ми спробували запровадити його для семикласників, щоб інтегрувати в загальну шкільну систему.

У нас є ментори, які допомагають учням відстежувати їхній стан, вимірюють рівень задоволеності життям у школі. Мовиться про учнів із 7-го по 9 клас (із 13 років. – Ред). Також завершили пілотний проєкт із працівниками школи, які два місяці впроваджували навички добробуття в своє життя, тепер будемо вимірювати їх із допомогою тестування та оцінювання.

Підлітки, які пройшли цей курс, зрозуміли, як можуть впливати на своє щастя, що для них є важливим. Так, ми маємо check-in і check-out – коли школярі аналізують, у якому стані вони прийшли до школи, як почуваються, і наприкінці шкільного дня ставлять собі питання та визначають свій стан.

Ментори раз на тиждень розмовляють із учнями про щастя, допомагають їм прокачувати навички добробуття, вчать фіксувати свої стани і відстежувати, чи роблять вони ті речі із курсу The Science of Well-Being, які можуть допомогти їм почуватися щасливішими.

Як це працює на практиці

Лорі Сантос каже, що недостатньо прагнути щастя і хотіти бути щасливим. Так само знати, як бути щасливим, не означає бути щасливим.

Щастя – це навичка, яку треба прокачувати. Тобто впроваджувати у своє життя системну роботу і навички добробуття. Якщо ви добре спите, то почуваєтеся краще, якщо рухаєтеся впродовж дня (30 хвилин фізичної активності, 10 000 кроків за день) і робите це системно, то почуватиметеся краще.

Є наступний – емоційний рівень. Це ментальний розвиток та усвідомленість. Варто вчитися усвідомлювати речі, які з нами відбуваються, цінувати їх і «смакувати моменти життя».

Ми апробуємо інструменти. Важливо не тільки вимірювати щастя, а й допомагати впливати на добробут дітей. Для цього відстежуємо кілька навичок у контексті щастя: вдячність, мрію (що я роблю і навіщо я це роблю), призначення, ментальний розвиток, фізичну активність та здоровий сон. Тоді підлітки переглядають свої результати, аналізують, що вони зробили впродовж тижня. Якщо, для прикладу, хтось працював із вдячністю, фізичною активністю, але в нього просідає «смакування моментів життя», тоді ментори допомагають наступного тижня зосередитися на тому, що вдається меншою мірою.

Ми бачимо, що «мода» на щастя існує, але вона, ймовірно, мине. Анонсовані уроки можуть прибрати з програми. Важливо впроваджувати курс, хто розуміє його цінність.

До речі, коли ми робимо добро, то почуваємося краще. І це, відповідно, впливає на наш рівень добробуту. Адже якщо це добре для людей, то добре й для нас. І ми маємо фактично «шеринг» (поширення. – Ред.) добра. Тоді розуміємо, що можемо жити в кращому світі. Так і робімо.

Як навчитися бути щасливим

Намагайтеся впроваджувати ту чи іншу навичку. Потім, наприкінці тижня, можете сісти й проаналізувати свої успіхи. Для прикладу, складіть список, кому ви маєте подякувати. Заведіть нотатник і записуйте туди свої досягнення. Якщо це про вдячність, то спробуйте усвідомити, за що ви вдячні світу, обставинам, Богу, чомусь зовнішньому за те, що у вас є. Так ви можете зробити The Gratitude Visit і відправити цього «Листа подяки» певній людині, навіть отримати у відповідь слова вдячності. Не варто соромитися та боятися дякувати людям, бо ви, окрім розвитку своїх навичок щастя, створюєте зворотний зв’язок з іншою людиною.

Звісно, маємо певні виклики. Коли бачимо глобальний світ, інтернет-мережу, відомих людей, то наш мозок сприймає «які вони класні, завжди усміхаються». Особливо гостро стоїть ця проблема у підлітків, які дивляться на різних інфлюенсерів, бачать, для прикладу, велику кількість грошей, які вони заробляють, і для них це в певному сенсі асоціюється зі щастям. Але це не реальний світ, а такий, яким люди хочуть його змалювати.

Також щастя в певному сенсі генетичне. Є люди більш щасливі з народження, а є менш щасливі, і це «окей категорія», бо всі ми різні, маємо різні задатки, таланти. Є речі, які впливають на наше щастя, зокрема різні обставини, і є наші дії, думки та почуття – з якими ми можемо працювати – з рівнем нашого щастя.

Зрештою, всі люди щасливі, питання лише в рівні цього щастя. Тому ми допомагаємо підліткам дізнатися про такі інструменти і впровадити їх у життя, щоб вони почувалися краще.

До речі, в українському контексті так склалося, що ми живемо в циклічному стані – від осені до зими, від весни до літа і так далі. Але ми не можемо чекати і відкладати все життя, поки не «буде добре». Ми не знаємо, коли це трапиться.

Тому треба розуміти, що час не є циклічним, мовляв, перебудемо-перечекаємо. Краще жити в процесі, коли не все добре. Особливо під час війни. Варто насолоджуватися, шукати речі, які стануть нашими опорами – ціннісними острівцями щастя тут і тепер.

Чи правда, що екстраверти щасливіші за інтровертів

Будь-які поділи людей на категорії, як-от екстраверти та інтроверти, не зовсім валідні. Ми різні. Є люди, які почуваються краще, є ті, що почуваються гірше. Хтось схильний більше говорити, хтось менше, але це все дуже залежить від періоду в житті, від людини, її досвіду.

Є загальна категорія «люди». І ми, по суті, маємо однакове розуміння того, що може впливати на наш рівень задоволеності життям. Є люди, які умовно досягли своєї вершини, не потребують більшого і роблять те, що їм подобається, а є ті, що хочуть піднятися вище. Це питання очікувань людей.

Звісно, щастя не вимірюється грішми. Люди можуть бути щасливими незалежно від рівня свого достатку, адже щастя виходить не з матеріального забезпечення. Звісно, гроші можуть дати нам можливість кращого життя, але далі від них ні холодно, ні жарко. Звичайно, коли не закриті базові потреби, як-от їжа і захист, то декілька доларів допоможуть, але навряд чи завдяки їм можна збудувати щастя.

То хто все-таки більше відповідальний за щастя у сім’ї: жінки чи чоловіки

Фізіологічно чоловіки і жінки справді відрізняються. Попри те я не знаю досліджень, які вказують на те, що саме від жінок впливає більшою мірою рівень задоволеності життям.

У нас немає гендерного підходу, є особистісний – є речі, які ми всі можемо впровадити. Ми формуємо себе як особистості, і ми є щасливими самі по собі, а в сім'ї лише можемо підсилити один одного. Якщо хтось шукає стосунки для щастя, то воно не зовсім так працює, бо тоді чогось бракує всередині, і якщо цього всередині немає, то коли стосунки закінчуються, ми маємо працювати над щастям самі.

За скільки часу можна навчитися бути щасливими

Тут повторюся: ми всі щасливі, питання в рівні цього щастя. Час – відносна величина. Для прикладу, наш курс впроваджується упродовж чотирьох місяців. Ми зафіксували, що рівень задоволеності в підлітків та в колег зріс. Але питання не в часі, а в тому, наскільки я як особистість готовий чи готова працювати над описаними навичками.

Що для українців щастя

Ми часто ототожнюємо поняття щастя і радості. Але щастя – це весь спектр емоцій, це про відчуття. Навіть коли ми почуваємося сумними, то ми відчуваємо цей сум, бо маємо цінність і проживаємо ці емоції.

В українському контексті щастя порівнюється зі «сродною працею» українського філософа Григорія Сковороди (він дійшов висновку, що праця за покликанням дає людині найбільше задоволення. – Ред.) або з радістю та розвагами: якщо мені весело, значить я щасливий. Але це не так.

Чи соромно бути щасливим, якщо навколо стільки болю

Кожен має свою історію. Є те, що відкладається в нас як травматичний досвід. Для прикладу, моя бабця, дитина війни, завжди мала запас їжі, навіть коли в цьому не було потреби.

Зрештою, сором – теж емоція. Знову ж таки не варто сприймати щастя через призму веселощів і розваг. Якщо мислити категоріями власного добробуту, розуміння себе, своїх емоцій, стосунків з іншими людьми, розуміння, що ми робимо і навіщо, переживання всього спектра емоцій, то чому не ставати щасливішими і поширювати це?

Текст зреферовано з відеоінтерв’ю з Петром Сітеком. Повну версію розмови можна буде переглянути на нашому YouTube-каналі.

Розмовляла Світлана Жаб’юк

Текст: Артем Сахно

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.