"Коли кажеш, що ти з Троєщини, то або співчувають, або сміються". Репортаж із найбільшого спального району Києва

Спецпроекти

Час читання: 5 хв

Троєщина. Фото: "Твоє місто"

сьогодні о 15:36

Коли виходиш на Троєщині, перше, що впадає в око, — не багатоповерхівки, не ринки й навіть не знамениті затори. Передусім тут відчувається простір. Широкі проспекти, великі двори, зелені алеї, дитячі майданчики та парки створюють зовсім інше враження, ніж те, яке роками формувалося навколо району в київських жартах і стереотипах. Троєщина давно стала окремим міським світом — із власним ритмом життя, власними проблемами та власною ідентичністю.

Під час спілкування з місцевими мешканцями одна думка звучала майже одностайно: Троєщина — комфортний район для життя сімей із дітьми. Люди говорили про велику кількість шкіл, дитячих садків, зелених зон та відносний спокій, який складно знайти в багатьох інших частинах столиці. Серед тих, хто народився і виріс на Троєщині, ставлення до району далеко не однозначне. Одні називають його комфортним місцем для сімейного життя, інші — територією втрачених можливостей.

Втім, практично кожна розмова рано чи пізно поверталася до теми транспорту. Саме транспортна ізольованість залишається головною проблеми району, про яку говорять і мешканці, і експерти. Водночас майже всі співрозмовники сходяться в одному: головною проблемою залишається транспорт.

"Вся інфраструктура створювалася для того, щоб вирощувати дітей"

21-річна студентка Діана прожила на Троєщині все життя. Вона пригадує, що в дитинстві район сприймався насамперед як місце, де було зручно зростати. За її словами, тут завжди було багато дитячих садків, шкіл та майданчиків, а батьки не боялися відпускати дітей гуляти самостійно.

"Тут завжди було багато сімей. Уся інфраструктура фактично створювалася для того, щоб вирощувати дітей. У цьому плані район дуже зручний. Тут дуже багато дитячих садків, шкіл, майданчиків. Багато парків і зелених зон. Наші батьки не боялися відпускати нас гуляти. Було зручно обирати школу, садочок, місця для прогулянок", — розповідає дівчина.

За останні роки, на її думку, Троєщина стала більш доглянутою. На місці пустирів з'явилися нові парки, оновлювалися вулиці та громадські простори, зменшилася кількість МАФів. Особливо вона згадує парк неподалік свого будинку.

"Колись там був пустир, а зараз це великий парк, де гуляють сім'ї, займаються спортком, проводять пікніки. Це одна з найкращих змін, які сталися за останні роки. Наприклад, поруч із моїм будинком була стара алея з побитим асфальтом. Зараз там нове покриття, сучасні лавки, оновлене освітлення. Це справді позитивні зміни", — каже вона.

Водночас дівчина переконана: район має переваги, яких немає в багатьох інших частинах столиці.

"Тут багато простору. Якщо порівнювати з Позняками, то там забудова значно щільніша. На Троєщині ти відчуваєш себе вільніше. Тут більше зелених зон, є парки, луг біля Десенки, місця для відпочинку. Це дуже великий плюс району", — додає Діана.

Схожої думки дотримується й медикиня Олена Волик, яка живе на Троєщині з 2005 року.

"Якщо раніше це була майже пустка, то зараз це повноцінний великий район міста. Так, є проблеми з тим, щоб дістатися центру, але, як для спального району, мені тут подобається. Чесно кажучи, я не хотіла б жити деінде", — говорить жінка.

За її словами, за останні два десятиліття район став більш зеленим. Молоді дерева, висаджені ще на початку забудови, виросли, з'явилися нові сквери та місця для відпочинку.

"Прийнято вважати, що люди з Троєщини — це якийсь другий чи третій сорт"

Попри зміни, Троєщина продовжує залишатися одним із найбільш стереотипізованих районів Києва. Діана каже, що коли люди дізнаються, звідки вона родом, реакція зазвичай буває однією з двох.

"Коли ти кажеш, що ти з Троєщини, далі зазвичай є дві реакції. Або люди починають тобі співчувати, або починають насміхатися. Чомусь у Києві досі прийнято вважати, що люди, які живуть на Троєщині, — це якийсь другий чи третій сорт", — говорить вона.

За її словами, мешканців району нерідко продовжують сприймати через призму застарілих уявлень про кримінальну Троєщину 1990-х років. Вона згадує, що подібні стереотипи регулярно звучать навіть у медійному просторі.

"Мене дратує, що людей із Троєщини інколи сприймають як людей другого чи третього сорту. Ти не вибираєш місце свого народження, але на тобі вже висить певне клеймо. Можна почути фрази на кшталт "бидло з Троєщини" чи якісь жарти про район", — зазначає дівчина.

Втім, інша героїня матеріалу не погоджується з образом "кримінального району".

"Район як район. Нічим особливо не відрізняється від інших частин Києва", — переконана Олена Волик.

Під час спілкування з перехожими більшість опитаних також відгукувалися про район позитивно. Люди називали його спокійним, зеленим і комфортним для сімейного життя. Серед головних переваг згадували доступність шкіл і дитячих садків, великі двори та парки.

Натомість серед недоліків практично всі називали одну й ту саму проблему — складне транспортне сполучення з іншими частинами міста. При цьому сама Діана визнає: значна частина стереотипів виникла через реальні проблеми району.

"Троєщина мала величезний потенціал для розвитку. Вона могла стати сучасним комфортним районом для молоді. Але через те, що десятиліттями не вирішувалося питання транспорту, цей потенціал багато в чому залишився нереалізованим".

"Якщо мені зараз дадуть одне бажання, я попрошу метро. Без жодних вагань"

Якщо попросити мешканців Троєщини назвати одну річ, яку вони хотіли б змінити у своєму районі, відповідь часто буде однаковою: метро.

"Якби мені дали лише одне бажання, я б попросила метро. Найчастіше люди говорять про неможливість нормально виїхати звідси чи сюди дістатися. І це правда. Якщо мені зараз дадуть одне бажання, я попрошу метро. Без жодних вагань", — говорить Діана.

Олена Волик висловлюється не менш категорично:

"Не вистачає метро. Не вистачає нормального виїзду з району".

Транспортний планувальник Дмитро Беспалов у коментарі "Твоєму місту" пояснює, що проблема Троєщини значно глибша, ніж просто відсутність однієї лінії метро. За його словами, масштаб Троєщини часто недооцінюють.

"Ми фактично говоримо про окреме місто. За різними оцінками тут проживає від 300 до 400 тисяч людей. Коли ми працювали над транспортною моделлю Києва, отримували цифру близько 370 тисяч. Це розмір середнього європейського міста", — пояснює експерт.

При цьому район із населенням орієнтовно від 300 до 400 тисяч людей фактично не має жодної системи швидкісного громадського транспорту.

"Троєщина фактично окреме місто. Але воно не має метро, легкорейкової системи чи іншого швидкісного транспорту, який міг би швидко доставляти людей до робочих місць в інших частинах Києва. Є автобуси, маршрутки, трамваї. Але немає ані метро, ані легкорейкового транспорту, ані будь-якої іншої швидкісної системи, яка могла б ефективно доставляти людей до основних місць роботи та навчання", — зазначає Дмитро Беспалов.

Через це мешканці змушені витрачати значну частину часу на дорогу. Саме це, переконаний експерт, породжує низку супутніх проблем:

"Коли люди не можуть нормально користуватися громадським транспортом, вони купують автомобілі. Через це двори переповнюються машинами, виникають затори, проблеми з паркуванням і все, що супроводжує надмірну автомобілізацію".

Діана розповідає, що в години пік поїздка до центру може займати півтори години і більше.

"Люди стоять у заторах і витрачають величезну кількість часу просто на те, щоб доїхати на роботу чи повернутися додому", — каже вона.

На її думку, саме відсутність якісного транспортного сполучення стала головною причиною відтоку молоді.

"Люди втомлюються щодня витрачати по три години на дорогу. Хтось переїжджає в інші райони, хтось виїжджає за кордон. І в результаті Троєщина поступово втрачає молодих людей", — додає дівчина.

"Метро на Троєщину для транспортного планувальника — це як Mercedes S-класу"

Ідея метро на Троєщину обговорюється десятиліттями. Втім, за словами Дмитра Беспалова, найближчим часом реалізація такого проєкту виглядає малоймовірною.

Експерт нагадує, що шанс вирішити проблему існував ще понад десять років тому. У 2014 році після Революції Гідності до Києва приїжджала місія Світового банку, яка шукала проєкти для фінансування.

"Троєщина була однією з ключових транспортних проблем, які місто представило міжнародним партнерам. Після цього Світовий банк розробив окремий проєкт Troieshchyna Rapid Transit, який передбачав створення швидкісного транспортного сполучення між районом та іншими частинами Києва", — згадує фахівець.

Проєкт TRT передбачав не лише технічні рішення, а й потенційне фінансування. Однак реалізований він так і не був.

"Коли за проєкт береться Світовий банк, це означає доступ до кредитних ресурсів і міжнародної підтримки. Але місто не скористалося цією можливістю", — констатує Беспалов.

Щодо метро на Троєщину, яке роками залишається однією з найпопулярніших політичних обіцянок, експерт закликає дивитися на ситуацію прагматично.

"Метро на Троєщину не порушує законів фізики. Воно цілком реальне. Проблема в іншому — у вартості. Метро можна побудувати. Воно не порушує законів фізики. Питання виключно в грошах", — зазначає Беспалов.

За його оцінками, будівництво може коштувати щонайменше 4-6 мільярдів доларів. Для порівняння, це співставно з кількома річними бюджетами столиці.

"Сьогодні ця сума може бути навіть більшою — 5 чи 6 мільярдів доларів. Для розуміння масштабу: це кілька річних бюджетів Києва", — підкреслює експерт.

Втім, у міській владі запевняють, що підготовчі роботи все ж тривають. Щодо метро на житловий масив Троєщина міський голова Віталій Кличко зазначив, що реалізація цього проєкту була неможливою без закінчення робіт зі зведення Подільсько-Воскресенського мостового переходу.

"Ми вже відкрили рух автотранспорту цим великим об’єктом, який до нас будували 20 років. У тілі мосту вже збудовані три станції майбутньої гілки метрополітену. Наступний етап — будівництво підземної частини. Та, на жаль, під час війни ми не можемо поки чітко говорити про терміни добудови. Коли війна закінчиться, цей проєкт буде максимально швидко реалізований", — запевнив посадовець.

Попри оптимістичні заяви, реальні політичні та фінансові рішення даються місту важко. Як повідомляло Суспільне, 28 травня депутати Київради не підтримали проєкт рішення, яке б могло дозволити столичній владі розпочати переговори з міжнародними партнерами про надання кредиту на будівництво метро на Троєщину. Документ підтримали лише 58 депутатів із 61 необхідного.

Водночас "Київський метрополітен" уже має готову проєктну документацію на цю дільницю із шістьма станціями, а платформи трьох із них ("Суднобудівна", "Труханів острів" та "Затока Десенка") уже зведені в основних конструкціях Подільсько-Воскресенського мосту.

На думку експерта, транспортну проблему району можна почати вирішувати значно дешевшими та реалістичнішими інструментами.

"Для транспортного планувальника метро на Троєщину — це як Mercedes S-класу. Чудово, престижно, комфортно. Але інколи ту саму задачу може виконати і Toyota, яка коштуватиме в рази дешевше. Але якщо вам потрібно просто дістатися з точки А в точку Б, це можна зробити значно дешевшими інструментами. Питання в тому, людям потрібне вирішення проблеми чи чергова красива обіцянка", — говорить він.

Мільйони на благоустрій та "інша реальність" мешканців спального району

Про те, які саме кроки роблять управлінці для покращення ситуації в районі, повідомили у відповіді на запит "Твого міста" Деснянська районна державна адміністрація. За інформацією відомства, протягом 2024–2026 років у районі здійснювалися роботи з капітального ремонту та благоустрою.

Протягом останніх років район отримав значне фінансування на капітальні ремонти та розвиток інфраструктури. Так, у 2024 році на капітальні ремонти було спрямовано понад 229 млн грн, а на капітальне будівництво — понад 6,5 млн грн. У 2025 році ці суми зросли до майже 491 млн грн та понад 80 млн грн відповідно. На 2026 рік у районі передбачено понад 402 млн грн на капітальні ремонти та ще понад 132 млн грн на капітальне будівництво. Загалом за цей час на капітальні ремонти було спрямовано понад мільярд гривень, ще сотні мільйонів — на капітальне будівництво.

Серед реалізованих та запланованих проєктів влада називає оновлення скверів на проспекті Червоної Калини, вулицях Рейгана та Мілютенка, а також продовження Алеї добровольчих батальйонів. Крім того, протягом останніх років у районі тривали роботи з оновлення асфальтового покриття. У 2026 році триває капітальний ремонт транспортної розв'язки біля станції метро "Чернігівська", реконструкція дощової каналізації на Братиславській та ремонт шляхопроводу через трамвайні колії на вулиці Рональда Рейгана.

Водночас серед проблем, із якими мешканці найчастіше звертаються до районної влади, переважають питання благоустрою. Найчастіше фіксують скарги на стихійну торгівлю, незаконні МАФи, роботу ринків і кафе, сміттєзвалища, паркування та покинуті автомобілі.

Хоча під час спілкування "Твого міста" з мешканцями Троєщини майже кожна розмова — незалежно від віку, професії чи стажу проживання в районі — зрештою зводилася до транспорту.

Район між минулим і майбутнім

Троєщина давно перестала бути околицею, якою її звикли бачити багато киян. Сьогодні це район із сотнями тисяч мешканців, десятками шкіл, садочків, парків та власною історією.

Тут є простір, якого часто бракує в інших районах столиці. Є зелені зони, де вечорами гуляють сім'ї. Є відчуття спокою, про яке говорили майже всі опитані мешканці. Можливо, саме тому Троєщина сьогодні залишається районом двох реальностей.

У першій — нові сквери, оновлені алеї, дитячі майданчики та десятки мільйонів гривень на благоустрій. У другій — сотні тисяч людей, які досі щоранку стоять у заторах на шляху до іншого берега Києва.

Але є й проблема, яка роками залишається незмінною. Поки Київ продовжує обговорювати метро на Троєщину, сотні тисяч людей щодня витрачають години на дорогу між двома берегами міста. І поки саме ця проблема, схоже, досі визначає майбутнє найбільшого спального району столиці.