Реформа старшої школи: чому села втрачають школи та де житимуть учні ліцеїв
З вересня 2027 року в Україні повноцінно стартує реформа профільної старшої школи, яка передбачає перехід на 12-річну систему освіти та вибір учнем профілю. Чи достатньо прокомунікована ця реформа на місцях, зокрема у невеликих громадах, які часто проти закриття чи об'єднання шкіл?
Реформа розпочалась з 2016 року, вона насправді достатньо прокомунікована. Місцеві мережі в кінцевому результаті затверджуються органами місцевого самоврядування, аж ніяк не Міністерством освіти. Люди, які хотіли в цьому розібратись і розуміли свою відповідальність за прийняття рішення на місцях, зробили цю роботу вже давно. Вивчили всі аспекти, деталі закону «Про повну загальну середню освіту», яким затверджені типи закладів і вся дорожня карта переходу на старшу профільну школу.
Закон прийнятий ще в 2020 році діючим складом парламенту, розроблені підзаконні акти. Цього достатньо, але крім того є величезна комунікація. Я і моя заступниця зі шкільної освіти вже два роки їздимо турами, вона з відряджень не вилазить. Працюємо, роз'яснюємо тим, що відстали, проспали, двієчникам, які не зробили своєчасно свою роботу. Всім пояснюємо, як це можна зробити. Понад те, ще й робимо певні кроки назустріч. Зокрема, розуміємо, що є проблеми логістики.
Чи достатньо гуртожитків для проживання для учнів з віддалених місць? Не називаємо це гуртожитками, це пансіони. Потреба в них є. Ми вже проаналізували кількість тих пансіонів, які треба відремонтувати. Вони є в колишніх санаторних школах, закладах інтернатного типу. На їх базі організовуються відповідні економічні ліцеї, там є приміщення, які можна відремонтувати. І є заклади, де немає приміщень, які можна реконструювати, перепристосувати під житло. Тож розуміємо, що ми повинні будувати сучасні модульні конструкції, в яких можна буде організувати проживання готельного типу.
Якби не війна, коштів було б більше. Але це не привід зупиняти реформу. Насправді, хороший вчитель і адміністративна команда закладу освіти завжди можуть організувати у тих умовах, які мають, достатньо якісне профільне навчання.
Окрім того, Міністерство освіти і уряд у своїх бюджетах передбачають інвестиції в середовище. 3 мільярди гривень на Нову українську школу в 2026-му і на всі подальші роки будуть передбачені. Тому інвестуємо в середовище, змінюємо правила підвищення кваліфікації вчителя.
Всім світом сьогодні включаємось в підготовку вчителів. Є платформа «Вектор», зміна підходів, гроші за вчителем. Ті 150-200 мільйонів гривень, які ми інвестуємо в підвищення кваліфікації, тепер йдуть за вчителем. Туди можуть зайти університети з своїми програмами перепідготовки вчителів за тематикою, яку ми визначаємо як пріоритетну, громадські організації, інститути післядипломної освіти, бізнес. Вчитель вже самостійно обирає собі курс. Ми довіряємо вчителю, він знає краще, що йому потрібно для того, щоб досягнути мети.
Була також проблема, що діти, переселені з інших регіонів, не відвідували місцеві школи, а вчились у своїх навчальних закладах онлайн. Чи вплине на це реформа старшої школи?
Міністерство освіти запропонувало рішення для повернення дітей до очного навчання – комплексну політику «Школа офлайн», яка передбачала інфраструктурні і організаційні рішення. Щодо інфраструктурних – це перш за все будівництво укриттів, підземних шкіл на найбільш небезпечних територіях, але не тільки на них.
Щодо організаційних, то частину з них реалізували, але інше ми були змушені призупинити через політичні і об'єктивні обставини родин, які не дозволяють їм сьогодні повернутися до очного навчання. Нам довелося це враховувати, хоча, безумовно, стоїмо на позиції, що онлайн-освіта не завжди і не в усіх аспектах може замінити очну. Тож рухатимемось послідовно, враховуючи обставини родин, які втратили домівку і змушені переїжджати. Це не завжди один переїзд, буває й кілька.
Онлайн-навчання дозволене, діти можуть продовжувати навчатись в своїх школах – сьогодні це відбувається так. Здебільшого внутрішньо переміщені особи вже віддають дітей у перший клас в місцеві школи і адаптуються, інтегруються в спільноту.
Маю питання від багатьох вчителів. Чи варто залишати на наступний рік тих учнів, які погано вчасться?
Є автономія школи і прийняття нею рішень. А ще питання природи тої нестаранності і її рівня. Та, незалежно від того, як ти навчаєшся, ти можеш піти по професійно-кар'єрній траєкторії. Є діти, які не люблять певні дисципліни або дисципліну як таку. А є ті, для яких дуже важлива практична самореалізація. Тому є траєкторія професійного навчання. І це не про те, що хтось гарно навчається, здає НМТ і йде в університет, а хтось погано – і йде в професійний коледж. Ні в якому разі!
Зараз філософія нашої професійної освіти змінюється на так званий підхід кар'єрного навчання. Тобто ти можеш в дев'ятому класі піти в професійний коледж і з дванадцятого вийти з професією в руках, а то й кількома. І ще на третьому курсі професійного коледжу – в дуальних програмах або через практику – знайти собі перше робоче місце, здобути фінансову незалежність, практично реалізовувати свої пріоритети, енергію. Тому є багато альтернатив, окрім того, щоб залишати учня на наступний рік.
Новий тренд серед учнів
Скільки грошей йде на профтехосвіту? І скільки українських дітей за вашими прогнозами не захоче отримувати вищу освіту?
Ми потихеньку наближаємося до тих 50%, які ставили собі за мету, але ще не досягнули їх. Зараз біля 40% дітей обирає професійні коледжі і це хороша траєкторія. Ми третій рік поспіль послідовно інвестуємо в профтехосвіту. У попередні роки щороку вкладали по півмільярда гривень, в цьому році – мільярд. Ці гроші йшли перш за все в навчально-практичні центри, сучасні майстерні і лабораторії.
Тут важливо розуміти ось що. Обсяг наших інвестицій сьогодні обмежений не так грошима, бо оті 76,5 мільярдів гривень забезпечені джерелами, як радше спроможністю засвоювати. До прикладу, лабораторії в школах – це питання того, скільки на ринку їх є. Або шкільні автобуси: ми викуповуємо їх всі, могли б інвестувати більше, та виробник не встигає виробляти таку кількість, хоча теж нарощує свої потужності.
Інвестиції в освіту, які ми зараз маємо, це все зовнішні джерела. Бюджет Міністерства освіти зріс за останні три роки на понад 100 мільярдів гривень. Це результат того, що ми досягаємо певних індикаторів, нас фінансують за певний результат, ми раціональні, приймаємо не дуже популярні, але потрібні рішення, готуємось до євроінтеграції.
Коли Європейський Союз бачить, як ми раціонально і послідовно готуємо нашу систему освіти і науки, щоб вона була ефективною, вони вірять в нашу політику і починають нарощувати фінансування. На Ukraine Recovery Conference 25-26 червня у Гданську вас всіх чекає сюрприз, який буде озвучений там щодо фінансування української науки з Європейського Союзу.
Коли будуть надбавки у 20% і як вчителю з простої школи заробити 52 тисячі?
Скажіть, коли вчителям сподіватись на підвищення зарплати?
Чергове підвищення заробітної плати заплануване з 1 вересня на 20%.
Зараз ми опрацьовуємо питання змін структури вчительської зарплати. Маємо кілька напрацювань, які не потребують ані підвищення навантаження, ані прийняття окремого закону. Тож в 2026 році буде плюс 20%. На наступний рік поки що забюджетований той самий обсяг фінансування з відповідним зростанням на індексацію. Але в бюджетному процесі ми боротимемось за ще більше підвищення заробітної плати.
В середньому це на скільки?
В бюджеті на 2026 рік це додаткових 57 мільярдів гривень на збільшення фінансування зарплат учителів. Це заплановано в бюджетній декларації, яку уряд прийняв на минулому засіданні.
Якою буде зарплата у вчителя з підвищенням на 20%?
Ось вчитель з прифронтового регіону, там, до речі, є регіональна надбавка. Яка у вас зарплата?
Вчитель із натовпу: Зараз 52 000 гривень до відрахування податків. Я викладаю англійську у звичайній школі у Миколаєві.
Розкажіть про регіональну і місцеву надбавки.
Першим кроком для підвищення зарплат вчителів ми просто зробили надбавку, так звану вчительську тисячу. Перше півріччя платили 1 000 гривень всім, на друге півріччя почали платити 2 000 гривень доплати саме для прифронтових регіонів. Це чистими на руки для тих, які працюють у себе на місці. Якщо вчитель працює на півтори ставки, то це 3 000 гривень на руки.
А як вийшло 52 000 гривень?
Запитайте в вчителя, візьміть в нього розрахунковий лист (сміється). Це надбавки, години навантаження, класне керівництво, вислуга років, є ще місцеві надбавки, які можуть бути різними.
Битва за молодь: як Україна планує повернути 100 тисяч випускників з-за кордону
В Україні говорять про те, що сюди поїдуть мігранти. З часом у них народяться діти. Чи готова освіта до цього виклику?
Не берусь коментувати інформацію про мігрантів, оскільки на сьогодні я не знаю цілеспрямованої державної політики щодо залучення мігрантів. Ця робота ведеться, можливо, десь на рівні бізнесу.
Ми зосереджені перш за все на створенні умов, щоб до нас повернулись наші 7 мільйонів українців, із них мільйон молоді, студентів, учнів шкіл. Біля 100 000 людей щорічно закінчуватимуть школи в країнах, де вони перебувають зараз, і прийматимуть рішення, куди їм вступати.
Ми хочемо зробити так, щоб українські університети були конкурентоспроможними і мали те середовище, до якого діти захочуть повернутися. Для цього потрібна модернізація змісту, зміна підходів до управління університетами, ментальних установок в їх управлінських команд університетів. І, звичайно, інвестиції в інфраструктуру, які ми намагаємось здійснювати попри війну, відкривати дослідницькі центри.
Наприклад, так працює програма CampEX («Підтримка кампусів досконалості» – масштабна ініціатива МОН України у партнерстві зі Світовим банком, спрямована на створення сучасних дослідницьких університетських екосистем. Проєкт передбачає інвестиції у розмірі близько 60 мільйонів євро на період 2026–2035 років для модернізації української науки та освіти). В 2026 році 10 університетів вже отримують ці інвестиції.
Є програма CoRE (експериментальний проєкт зі створення університетських дослідницьких центрів передового досвіду, розрахований на два роки, для створення сучасної матеріально-технічної бази для прикладних наукових досліджень, розробки технологій та їх подальшої комерціалізації). Цього року ми уже профінансували з бюджету шість дослідницьких центрів, які створюються на базі університетів або університетських консорціумів.
Середовище університету буде змінюватися. І я переконаний: якщо ми послідовно реалізовуватимемо цю політику, то досягнемо достатньо вагомих результатів. Тож вибір українського університету не буде гіршим.
Трирічний бакалаврат та скорочення університетів: хто виживе на ринку?
Ви казали про 30 університетів, які є конкурентними в Україні. Це означає, що кількість університетів скоротять? Чи розглядає МОН варіант, що наші дипломи з часом будуть визнані європейськими країнами, адже ми рухаємось в ЄС?
Безумовно, вони будуть визнаватися європейськими країнами. А от щодо кількості університетів я уточню: сьогодні біля двох десятків українських університетів абсолютно конкурентоспроможні з середніми європейськими по якості і релевантності освіти, яку вони дають для ринку праці. Особливо по бакалавратах, в цій частині деякі навіть випереджують. Навіть мій син навчається в українському університеті на бакалавраті і дуже задоволений освітою.
Біля десятка університетів рухаються в цьому напрямку. Ми розуміємо, що атмосфера всередині університету, націленість команди, культура середовища, їх готовність братися за нові підходи і впроваджувати їх свідчить про те, що вони теж досягнуть певного результату за досить короткий період.
Це не означає, що всі інші університети закриють. Безумовно, ні! Але робота над оптимізацією всіх мереж продовжуватиметься. Вона буде спричинена перш за все демографічним викликом і орієнтацією на український ринок праці та ті галузі економіки, які матимуть пріоритет.
Тим же, які не адаптовуватимуться до ринку праці, запиту бізнесу і науки доведеться щось думати, або держава буде думати про їх подальше існування, інтеграцію, об'єднання чи щось іще. Бо науку ми розвиваємо достатньо активно, інвестуємо в неї в 2026 році неймовірні кошти, як для воєнного часу.
Чи перейдуть університети на три роки бакалаврату?
Безумовно, така можливість є, нове законодавство вже дозволяє це робити. Багато університетів зараз працюють над моделлю трирічного бакалаврату. Але на неї можна буде перейти не за всіма освітніми програмами, в деяких це неможливо.
Підземні школи за мільярди та безпека на прифронтових територіях
Яка візія у міністерства в контексті організації освіти в прифронтових регіонах? Що може забезпечити Київ і якою має бути участь громад?
Нам дуже важливо зберегти людей в прифронтових регіонах, громадах і містах. Щоб не виїжджала молодь, родини з дітьми. Для цього ми пріоритезуємо всі інвестиції, зокрема інвестиції в інфраструктуру для прифронтових регіонів.
В субвенціях на будівництво підземних шкіл половина суми іде на вісім прифронтових і прикордонних регіонів, а решта – на всю країну. Це дозволяє нам відкрити в Харкові сім великих підземних шкіл: п'ять уже працюють, дві добудовуються. Продовжуємо цю політику, в 2026-му уряд інвестує в цьому році 6 мільярдів гривень в підземні школи, з яких мільярд в підземні садочки (така програма розпочалася вперше).
Ми хочемо, щоб молодь залишалась в прифронтових регіонах, обирала свої локальні університети. І щоб молодь їхала до прифронтових регіонів, хоча там є певні обмеження. Для цього ми дуже швидко стараємося усувати проблеми, пов'язані з руйнуваннями, енергетикою, підземними просторами в університетах.
Всюди застосовуємо формульні підходи. Формула фінансування університетів передбачає відповідний коефіцієнт в базове фінансування і прифронтові університети отримують більше. Студенти, які отримують гранти, також матимуть коефіцієнт, якщо вони цей грант використають на навчання в прифронтовому університеті.
Є й інші політики, спрямовані на те, щоб молодь залишалась в своїх регіонах. Бажано, щоб там було безпечно навчатись. Бажано навчатись офлайн, якщо це школа або садочок. Також є освітні програми, які не можна викладати онлайн, як от медицина, інженерія. А ми сприяємо тому, щоб прифронтові університети могли працювати.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
