Про цю аптеку у Львові ще кілька тижнів знали хіба ті, що приходили сюди за потреби. Вона працює на вулиці Симоненка, 2, без гучних вивісок і зайвої уваги. Звичайна районна аптека, яких у місті десятки. Так здається на перший погляд. Насправді ж тут кажуть, що аптека на межі закриття.

Будівля аптеки №44 зовні

Підходимо до будівлі. Ззовні вона ніби з іншої епохи: стримана, трохи «радянська». Всередині чиста, охайна. Скляні шафи, старі меблі, знайомий запах ліків і відчуття місця, де працюють не напоказ.

Аптека №44 всередині

Ще кілька хвилин роздивляємося приміщення. Аж раптом до нас підходить старший чоловік, який прийшов сюди з таким самим питанням, що й ми. Без зайвих слів проводить нас до столика з тонометром, показує на аркуш і просить щось підписати. На папері десятки підписів. Угорі коротко й по суті: «Збір підписів громади Львівщини на підтримку заборони закриття аптеки №44».

Знайомимося. Це пан Ярослав – постійний відвідувач аптеки. На вигляд йому років 70. Каже, що приходить сюди з вулиці Наукової не через зручність, а через потребу.

Папірець зі збором підписів проти закриття аптеки

Нещодавно з’ясувалося, що на місці цієї аптеки місто має намір відкрити реабілітаційне відділення для військових, а саму аптеку переселити в інше приміщення. Саме в цьому й полягає причина, чому про аптеку №44 раптом заговорили.

Чи справді ця аптека така унікальна?

Аптека №44 працює у Львові з 1981 року. Директор Іван Худзік розповів, що заклад спочатку перебував у складі медичного комплексу – поруч із дорослою та дитячою поліклініками.

До слова, таких комплексів у Львові є три: на Симоненка, Виговського та Мазепи.

«Була така структура, ніби медичне містечко. Ми займалися медикаментозним забезпеченням пацієнтів, а поліклініки – лікувальним процесом», – пояснює він.

У 1990-х під час приватизації державних аптек колектив аптеки взяв участь у процесі і створив товариство з обмеженою відповідальністю.

«Тоді всі аптеки, що були державною власністю, почали приватизовувати. Ми теж приватизували свою аптеку колективом. Тоді тут працювало більш ніж 40 людей. Залишилося 30. Приватизували наявні медикаменти, меблі тощо. Викупити приміщення не могли через обмеження в коштах, тому орендуємо його в міста. Чинний договір оренди укладений і дійсний до 2028 року», – розповідає Іван Худзік.

Аптека опинилася в центрі уваги через наміри міської влади використати її приміщення для створення реабілітаційного центру для військових. Заклад отримав листа про намір достроково розірвати договір оренди.

Під час розмови директор аптеки дістає з полиці велику папку, кладе її перед нами на стіл і починає показувати документи про оренду приміщення та роботу закладу. З документів видно, що приміщення належить громаді Львова, орендодавцем є Фонд комунального майна. Договір оренди чинний до 2028 року. Балансоутримувачем є 2-га міська поліклініка, яка відповідає за технічне обслуговування і ремонт, але не має повноважень достроково розривати договір чи виселяти орендаря.

Незважаючи на це, 16 січня 2026 року аптека отримала листа від адміністрації поліклініки з наміром розірвати договір. Причиною вказане розширення реабілітаційного напрямку, зокрема для військових. Директор аптеки каже, що таке рішення є юридично сумнівним і незрозумілим:

«Ясна річ, що я дав їм відповідь на того листа, що ми не збираємося покидати приміщення. Не знаю, що буде, чи продовжать вони договір оренди, чи не продовжать, але до 2028-го, я так розумію, нас не мали б рухати».

Відтак Іван Худзік розбирає папку і знаходить розділ з договорами із навчальними закладами – як державними, так і приватними. Пояснює, що аптека виконує не лише медичну, а й освітню функцію: тут проходять інтернатуру студенти фармацевтичних і медичних спеціальностей, а сам заклад є базою практичної підготовки студентів низки університетів та профільних коледжів.

Ще один документ – із цифрами й переліками – показує масштаб роботи. Аптека обслуговує не лише Львів, а й сусідні області – Тернопільську та Івано-Франківську. Тож її можливе закриття може вплинути не тільки на місто, а й на медичні заклади регіону.

Директор окремо наголошує на соціальній значущості аптеки для міста:

Щоби привернути увагу до ситуації, колектив звернувся до громадських організацій і депутатів. Також зареєстрована електронна петиція до міської ради, яка за три дні зібрала потрібні 500 підписів. Тепер її зобов'язані розглянути на сесії Львівської міськради. Окрім цього, як ми зауважили в перші хвилини перебування тут, біля столика з тонометром небайдужі пацієнти (так називають відвідувачів аптеки) активно закликають усіх залишати й фізичні підписи.

Ліки, яких більше ніде немає

До 1993 року у Львові функціонувало 93 аптеки. В 90 з них виготовляли препарати, каже Твоєму місту завідувачка аптеки №1 на вулиці Фредра Неля Бик. Це одна з чотирьох аптек, де у Львові виготовляють ліки за індивідуальним рецептом.

Аптека №1 на вул. Фредра / Фото: https://2pos.in.ua

Неля Бик каже, що скорочення кількості аптек з індивідуальним виготовленням ліків створює ризики для доступності препаратів. Однією з причин закриття вона називає нестачу висококваліфікованих спеціалістів, адже виготовлення ліків потребує значно більше знань і навичок, ніж продаж готових препаратів.

Саме рецептурно-виробничий відділ є серцем і 44-ої аптеки, розповідає його завідувачка Галина Коваль.

У спеціально облаштованих кімнатах тут готують ліки, яких не виробляє фармацевтична галузь: індивідуальні краплі для дітей, мазі, порошки з мікродозами гормонів або серцевих препаратів. Кожен рецепт під конкретного пацієнта. Усі працівники аптеки, як зазначає директор, мають медичну освіту, тому не лише виготовляють препарати, а й надають фахові консультації – і тим, що приходять уперше, і постійним відвідувачам, для яких ці ліки є життєво необхідними.

Мовиться про найменших пацієнтів, дітей із тяжкими хронічними захворюваннями – від гормональної недостатності до серцево-судинних хвороб та епілепсії, людей із хронічними чи паліативними станами – тих, для кого стандартних форм ліків не існує.

«Ми забезпечуємо препаратами всю західну Україну, часто відправляючи їх поштою в інші області: Херсон, Харків, Запоріжжя», – запевняє співрозмовниця.

Окреме місце в цій роботі, каже пані Галина, займає саме допомога військовим. В аптеці виготовляють мазі від пролежнів, засоби для лікування опіків, спеціальні примочки для догляду поранених. Зі слів працівників, лікарі поліклініки самі скеровують військових сюди, бо частину цих препаратів можна отримати лише в рецептурно-виробничому відділі.

Завдяки медикам і діяльності аптеки син однієї з працівниць, який отримав важке поранення під Бахмутом, після дворічного лікування і 27 операцій уже може ходити без палиці.

Колектив аптеки №44 виготовляє ліки

Пані Галина розповідає цю історію, сидячи з нами за окремим столом, бо не хоче, щоби матері хлопця, яка у цей час працює в одному з приміщень аптеки, довелося згадувати важкі події.

Захисник Володимир Пилипів отримав поранення внаслідок вибуху танкового снаряда: множинні осколкові травми живота, пошкодження внутрішніх органів і перелом ноги. Зі слів завідувачки, лікування було надзвичайно складним і поетапним у кількох містах – Павлограді, Запоріжжі, Дніпрі та Вінниці, бо стан пораненого не дозволяв одразу перевезти його до Львова. На кожному етапі лікарі робили все можливе і передавали пацієнта далі. З Вінниці його доправили до Львова гелікоптером.

«Він прибув у критичному стані. Почали утворюватися пролежні, а це, знаєте, справжнє лихо – інфекції, ускладнення. Він пережив дуже багато, ми всі хвилювалися. Лікарі не гарантували, що він виживе. Але бачите, який у нього зміцнілий організм – ми впоралися. А те, що він уже ходить, це справжнє диво», – вважає Галина Коваль.

Лікарі контролювали процес лікування, однак саме в цій аптеці готували препарати в потрібних мікродозах для щоденного тривалого догляду.

«Володя довго був лежачим, майже півтора року провів у лікарнях і госпіталях. Але поступово завдяки зусиллям лікарів і нашій допомозі його вдалося витягти. Він уже пережив останню операцію (йому зняли пластини з ноги) і починає ходити без палички, – розповідає пані Галина. – Від моменту поранення минуло майже 2,5 року. Мама пів року фактично не відходила від нього. Дзвонила і казала: «Дівчата, зробіть мені ще присипку, мазь, примочку, я прийду заберу». І ми завжди все робили».

Пані Неля Бик з аптеки №1 зі свого боку розповіла, як фармацевти їздили в польський Люблін для обміну досвідом. Там, каже вона, аптеки не отримують право на діяльність, якщо вони не виготовляють ліки, хоч і відсоток виготовлення у них дуже низький.

За її слів, ці ліки якісні, хоч і дешевші від заводського виробництва. Також у них роблять багато бовтанок, мазей, крапель, настоянок. На індивідуальне виготовлення у аптеці №1 в середньому йде 30 рецептів в день, окрім порошків і свічок.

«Уявіть собі, скільки тут треба затратити часу і роботи, щоб це виготовити. Але оскільки є така кількість, це говорить про те, що на сьогоднішній день є необхідність».

На питання, чи з початком війни збільшилася кількість замовлень, пані Неля каже, що вони багато передають на передову – антигрипін, банеоцин, присипки після поранень тощо. Тобто виготовлення, навпаки, збільшилося.

Пошук компромісу

У міськраді пояснюють, що наразі жодної мови про виселення чи закриття аптеки №44 немає. Міська влада усвідомлює унікальність закладу та його значення для Львова і наголошує, що аптека виконує життєво необхідну функцію, виготовляючи лікарські форми, і є важливою частиною медичної інфраструктури міста.

У коментарі Твоєму місту Марта Матюшко, очільниця управління охорони здоров’я ЛМР, пояснила, що мовиться тільки про можливий переїзд аптеки в інше приміщення неподалік, що дозволить їй і надалі виготовляти лікарські форми. Водночас будуть створені умови для розширення реабілітаційних послуг для поранених військових.

Реабілітаційний центр Unbroken уже не впорується з навантаженням: на одне ліжко стаціонарної реабілітації претендують троє пацієнтів, а на амбулаторну доводиться чекати до трьох тижнів.

Потреба в реабілітації стосується не лише тих, які нещодавно отримали поранення і проходять лікування у великих медичних центрах, а й уже виписаних, які потребують регулярної профілактичної реабілітації (раз на кілька місяців) для відновлення сил і запобігання ускладненням.

Саме для таких пацієнтів у Львові планують створити мережу стаціонарної та амбулаторної реабілітації у кожній поліклініці, щоб ветерани могли отримувати необхідну допомогу поруч із домом та не мусили їхати через усе місто.

«Це територія Франківського району – Володимира Великого, Виговського. Там наразі немає реабілітаційних послуг для поранених військових. Бачимо, скільки травмованих молодих і середнього віку чоловіків. Вони після лікування потребують регулярної профілактичної реабілітації – раз на пів року. Листа поки що надіслала лише 2-га міська поліклініка. Управління охорони здоров’я та управління комунальної власності не ухвалювали жодних рішень щодо примусового виселення аптеки. Будь-які дії будуть вчинені лише за домовленістю сторін», – наголошує Марта Матюшко.

Згідно з проєктом частину приміщень 2-ї міської поліклініки, зокрема поверх, де розташована аптека, могли б використати для роботи реабілітаційного центру з окремим входом, щоб пацієнти, зокрема поранені військові, мали відокремлений простір.  

Переїхати не можна лишитися

Натомість у самій аптеці пропозицію міста щодо переїзду оцінюють радше як кінець роботи. Заклад має спеціально обладнані приміщення для зберігання ліків суворого обліку, два рівні охорони, а також усі необхідні ліцензії. Аптека є однією з двох у Львові, де виготовляють препарати для онкохворих. Швидко відтворити такі умови в іншому місці неможливо.

Як зазначив директор аптеки, колектив готовий ділитися площею, щоб уникнути переїзду, проте і цей варіант не є реалістичним. Аптека займає 577 м², спеціально облаштованих для роботи, та майже 200 з них – це підвал, який використовують переважно як склад.

Директор аптеки веде в підвал, який використовують як склад

Разом з Іваном Худзіком спускаємося туди. Холодно, темно, низькі стелі, відкриті труби підземних комунікацій. Директор показує різні приміщення: тут роздягальня, тут укриття, тут складські полиці – кожен метр використовується за призначенням. Облаштувати тут доступний і безпечний простір для реабілітаційного центру неможливо, а поступитися площею верхнього поверху аптека не може, заявляє він.

У міськраді зазначають, що для аптеки №44 шукали альтернативне приміщення у тому самому районі, проте директор закладу відмовився, оскільки воно не відповідає ліцензійним вимогам.

Член комісії охорони здоров’я, депутат ЛМР Євген Кузик у коментарі Твоєму місту повідомив, що міськрада запропонувала аптеці приміщення на вулиці Пулюя. І додав, що діалог триває з керівництвом ТМО, куди приєднали 2-гу поліклініку внаслідок реорганізації:

Євген Кузик пояснює, що в місті є лиш одна аптека, що виготовляє подібні ліки. На вулиці Фредра. І невідомо, чи вона впорається з потребами всіх львів’ян. Тому аптеку №44 намагатимуться зберегти, знайти оптимальне рішення, яке задовольнить усі сторони.

До слова, завідувачка аптеки №1 Неля Бик щодо можливості перенесення таких аптек наголошує: ліцензійні вимоги до виготовлення дуже суворі: по площах, вентиляції, обладнанню, умовах зберігання.

«Тому аптека і аптека з виготовленням – це зовсім різні речі. Аптека з виготовленням – це повний тип надання фармацевтичної послуги: і виготовлення індивідуальних препаратів, і забезпечення наркотичними та психотропними лікарськими засобами, що особливо важливо під час війни для ветеранів і поранених. А для цього треба спеціальні умови зберігання та ліцензування», – вважає вона.

Яка є альтернатива

Твоє місто дізналося, що запропоноване міськрадою приміщення має адресу: вул. Пулюя, 29 (20 хвилин пішки від аптеки на Симоненка). Тут розглядали можливість відкриття амбулаторії сімейної медицини, однак поліклініка від цієї ідеї відмовилася.

Будівля на вулиці Пулюя, куди розглядають можливість перенесення аптеки №44

Отже, йдемо на Пулюя. Аптека мала б бути розташована між магазином і ветеринарною клінікою в районі, що поступово розвивається. Поруч  студентський гуртожиток Львівської політехніки. Головний вхід у приміщення «прикрашений» піддонами, що лежать перед дверима. Зверху ґрати без вікна. Доступності для відвідувачів нема. Обходимо будівлю, щоби подивитися на задній двір: дороги нема, під стіною припарковані автомобілі.

Розбиті вікна дозволяють заглянути всередину: у майбутньому приміщенні аптеки вже ніби хтось живе – лежить матрац на купі лахміття.

Фото з приміщення на Пулюя

Комунікацій нема, стіни приміщення, по якому гуляє вітер, здається, вкриті пліснявою. Поряд задній вихід з гуртожитку, біля якого сидить компанія нетверезих хлопців. Оглядаючи нас, запитують, що ми тут робимо, що фотографуємо і чому ходимо по «їхній» території.

Реабілітаційний центр, аптека і ЦНАП

Як ми вже розповідали, у Львові є три так звані медичні містечка, які мають однакове планування (п’ятиповерхову поліклініку, триповерхову дитячу поліклініку (наразі вони там не функціонують) та одноповерхову аптеку) на вулицях Гетьмана Мазепи, 25, Василя Симоненка, 4, та Івана Виговського, 32.

На Гетьмана Мазепи, 25, працює реабілітаційний центр «Незламні». Ще два комплекси розташовані у Франківському районі, який не забезпечений реабілітаційним центром. На Симоненка, 4, працює аптека №44. А на Виговського, 32, в такому самому приміщенні розташований ЦНАП.

На питання про можливість перенесення ЦНАПу, який не потребує стільки спеціальних умов, як аптека чи реабілітаційний центр, та влаштування реабілітації на його місці з метою збереження унікальної аптеки в міській раді повідомили, що ЦНАП не менш важливий для мешканців. До того ж поруч ветеранський хаб, а реабілітаційні послуги згодом будуть організовані в кожній поліклініці.

Тобто в міськраді запевняють, що готові шукати рішення разом із колективом. В аптеці ж наголошують: важливо зберегти і стіни, і функцію.

Тим часом до столика з тонометром в аптеці №44 підходять нові відвідувачі, щоб залишити на аркуші свої підписи, і виходять з пакетами індивідуальних ліків.

«Колись аптек з індивідуальним виготовленням було дуже багато. Вони збереглися і за Польщі, і за москалів, і ще від часів Австро-Угорщини, а сьогодні ми ризикуємо їх втратити. Я сподіваюся, що переможе здоровий глузд і нам вдасться зберегти аптеку та водночас розвивати реабілітаційні послуги. Потрібно просто сісти разом і знайти рішення, щоб постраждав ніхто», – додає наприкінці розмови завідувачка аптеки №1.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.