Феномен Форуму

Форум книговидавців у Львові є однією з небагатьох системних речей в Україні, які є ознакою певної еволюції, яка веде до революційних змін в суспільстві. Форум був однією з тих речей, що переводить Україну з індустріального світу у постіндустріальний. Його було задумано у той час, коли про такі речі ніхто в Україні не думав. Тоді йшлося про те, щоб передовсім мати їсти, у що вбратись, електрику та газ. Тепер ми маємо що їсти та у що вбратись, але у нас немає відчуття якихось сенсів.

На Форумі письменник може подивитись на результати своєї роботи, причому не лише у вигляді книжок, а й у вигляді цього середовища, заради якого він працює, його реакції та поступу. Це так само важливо, як для лісівника бачити, як підростає посаджена ним малесенька сосна чи бук.

Тарас Прохасько, письменник

Форум видавців є найбільшою інтелектуальною подією в Україні, тому що це не просто книжковий ринок, це важлива дискусія між багатьма визначними людьми, які приїжджають в Україну і тут спілкуються між собою. Добре, що це відбувається у Львові, тому що місто отримало такий захід, який надзвичайно важливий і для розвитку туризму, і розвитку економіки, і для збереження культурної думки.

Микола Княжицький, народний депутат, голова Комітету ВР з питань культури і духовності

Польський Інститут книги, яким я керував, розташований у Кракові. І всі іноземні гості, які приїжджали до нас, мало знаючи про Польщу, відразу сповнювались повагою до Польщі та її історії. І ті гості Форуму видавців, що приїжджають з-за кордону, одразу сповнюються поваги до України, коли приїжджають до Львова. Бо Львів – прекрасне історичне місто з такою культурою і таким минулим.

Ґжеґож Ґауден, колишній президент Інституту книги в Польщі

Читайте також: Посуньтесь, щоб музика сіла поруч. Олексій Коган про джаз і життя

Я не вважаю, що зіркові (чи не зіркові) проекти у Львові з’явились просто так. «Фест!» є наслідком продуктів багатьох середовищ: Дзиґи, журналу «Ї», Форуму видавців. Тому коли ми говоримо про місто, яке живе креативно, то мені здається, що ці середовища і є основа.

Коли я був студентом, можна було на пальцях перерахувати події, завдяки яким ти бачив світ – Форум видавців, «Золотий лев». Тепер ми можемо відкривати школи, шити одяг, видавати книжки – завдяки тому, що робили інші люди тоді. Я сприймаю це як синергію. Була одна енергія – нею змогли поділитись. Це фантастично, що є середовище, яке не просто передає кавалок своєї енергії, а може зробити так, щоб вона примножилась.

Юрко Назарук, співвласник Холдингу емоцій !Fest

Я дуже інтенсивно переживаю те, що українська історія загалом, і історія політична, культурна, інтелектуальна, передусім позначена глибокими розривами, глибокими цезурами. Ми знаємо, що це глобальний феномен: ця плинна реальність, де все починає занепадати швидше, ніж встигло постати. З іншого боку, це специфічно українська обставина. Бо в нас цієї плинності і несталості, цих перерваностей і цезур, обірваностей, розламів є ще більше, ніж глобально. У нас все трошки потужніше і драматичніше, ніж, може, деінде. З того огляду моє переживання полягає в тому, що щодо феноменів, які здатні на тривалість, я відчуваю благоговіння. Того би не мало бути, це суперечить усім тенденціям, але це є. Для мене Форум видавців належить до феноменів, у які ми не можемо до кінця заглибитись.

Юрко Прохасько, письменник, перекладач

Українці читають чотири книжки на рік

Мене ще не затвердили директором Інституту книги. І в Україні це так працює, що ніде, крім Києва, жодні державні установи не можуть бути розташовані. Тобто мені доведеться переїхати до Києва, якщо мене затвердять.

Олександра Коваль, президентка Форуму видавців

Для мене важливо, що Олександру Коваль обрали для того, щоб очолити український Інститут книги. Ця ідея створення Інституту книги виникла як раз на львівському Форумі. Коли Олександра Гнатюк отримувала відзнаку за найкращу книжку, яку вона написала про Львів міжвоєнних і воєнних часів, то у своїй промові вона закликала створити Інститут книги.

Ми зустріли не те, щоб спротив, але нерозуміння, навіщо така інституція взагалі потрібна. І це нерозуміння є досі. Видавці подумали, що зараз держава перенесе сюди програму «Українська книга», збільшить її в 100 разів і буде всім дарувати гроші. Бібліотекарі подумали, що Інститут книги буде тільки закуповувати для них книги і роздаватиме гроші. Натомість функції цієї установи полягають в тому, щоб підтримувати любов до книги і до читача, підтримувати українських письменників та програму перекладів, підтримувати модернізацію бібліотек, у першу чергу в селах і маленьких містечках.

Микола Княжицький, народний депутат, голова Комітету ВР з питань культури і духовності

Моя порада – максимальна відкритість та прозорість. Всі конкурси та голосування мають бути в інтернеті, щоби ніхто не міг засумніватись у прийнятті рішень. Незадоволені будуть завжди. Але зовсім іншою стає дискусія, коли зрозумілі критерії, за якими приймаються рішення. Мушу застерегти: видавці дуже прискіпливі, коли дивляться на всі ці пункти і рейтинги, вони читали їх уважніше, ніж я. І вказували мені на помилки.

Друге – потрібна політична підтримка інституту. І третє – підтримка середовища.

Ґжеґож Ґауден, колишній президент Інституту книги в Польщі

Я помітила, що всі процедури у державних службах налаштовані так, щоби не дай Бог нічого не трапилось. Але одночасно це створює ситуацію, коли неможливо нічого зробити. Нам кажуть, що це для нашої ж безпеки, бо раптом відкриють кримінальну справу, бо щось було не так закуплено. Але мені здається, що справжня реформа в державному управлінні у цій системі почнеться тоді, коли буде більше довіри. Коли в людині не будуть бачити злочинця, коли не буде презумпції вини. Я би хотіла це змінити, але поки не знаю, як це зробити.

Є спротив: а навіщо стільки книжок закуповувати, а навіщо стільки грошей виділили. У цьому році це 120 млн грн – вам здається це величезною сумою? А це виходить по 3 грн на одного мешканця України. Я передбачаю, що буде закуплено один мільйон книжок. Може це й багато, але може й недостатньо, зважаючи на те, що попередні майже 30 років бібліотечні фонди, особливо сільські і малих міст, практично не поповнювались. Традиція читання, яка і так не була дуже сильною на наших теренах, поступово занепадала і зараз за дослідженнями регулярно книжки читає не більше 40% населення. А ті, що читають, прочитують не більше чотирьох книжок на рік. Це дуже сумні цифри.

Ми маємо створювати попит на читання, змінювати споживчі пріоритети українців. Бо грошей у нас, звичайно, небагато, але все таки вони є. Можливо, ми їх не завжди витрачаємо на корисні речі, які могли б нам допомогти в житті.

Олександра Коваль, президентка Форуму видавців

Свобода читати

Я вважаю, що читання книжок завжди є простором свободи. Насамперед ми маємо вибір: читати чи не читати, це вже свобода вибору. По-друге, ми завжди маємо вибір, що читати. І вже в процесі читання, заглиблення в сюжет, в характери героїв людина може почуватись абсолютно вільною.

Ми намагатимемось говорити не так про свободу, як про ринок свободи. У наші плинні часи постправди, фейкових новин і так далі все настільки змінюється, що поняття, які здавались стабільними, виявляються предметом торгівлі. Що як люди, які готові продати свою свободу, є люди, готові купити чиюсь свободу. Або заплатити ціну за свою власну свободу. Ми будемо розглядати це на різних майданчиках: свобода в освіті, свобода в науці, мистецтві, історії. Думаю, це буде надзвичайно цікава дискусія на всіх наших майданчиках.

Олександра Коваль, президентка Форуму видавців

Ольга Перехрест

Фото надані організаторами

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.