Tvoemisto.tv продовжує цикл відеоблогів про про «заборонене Різдво» у час, коли колядували та відзначали народження Христа дуже тихо і за щільно затягнутими шторами.

Третя історія – спогади найстарішої музейної працівниці Віри Бонь про різдвяні традиції на Львівщині за польської, німецької та радянської влади. Віра Бонь народилася у Седлиська Замостського повіту Люблінського воєводств у Польщі.

«Поляки не забороняли святкувати, але вимагали, щоб ми були католиками, тобто, забороняли нашу віру. Не святкування Різдва, а віру. Я пам’ятаю, що на Різдво до церкви приходив поліцай і слухав, щоб священник виголошував проповідь по-польськи, а він не хотів. Тоді він нам, дітям, казав, коли я почну виголошувати проповідь, то ви всі вийдіть із церкви. Ми так і зробили. Тоді священник каже поліцаю: "Кому я буду виголошувати проповідь польською?», – згадує Віра Бонь.

Вона згадує, як разом із односельчанами збиралися та робили й прилашали ялинки, які потім ставили у церкві.

«Якщо ти погодився перейти з православної на католицьку віру, тобі давали плантацію тютюну або буряка, а то було дуже прибутково. Було всього три чоловіки, які перейшли на католицизм, але життя вони не мали. Так було до війни», – додає жінка.

На початку війни українців з польського села вигнали та заселили туди своїх громадян.

«Нас прийняли українці на Грубишівщині. Я тоді жила у селі Білополе і ми на Різдво йшли до місцевих, які нас дуже добре прийняли, і разом із ними святкували. Потім була облава, коли забирали на роботу в Німеччину. Ми ховалися у підвалі й співали там колядки», – розповідає далі Віра Бонь.

У 1944 році родина Віри Бонь повернулася у рідне село, втім за кілька місяців їм довелося переїхати на територію Радянського Союзу, де родина оселилася поблизу Запоріжжя. Тоді, розповідає, Різдво святкували по-тихому вдома.

Більше дивіться у відео.

«Заборонене Різдво» – цикл відеоблогів Tvoemisto.tv про те, як у Львові святкували Різдво за радянських часів.