21 червня у Львові попрощалися з полеглим у бою біля Донецька Артемієм Димидом. Отець Михайло Димид, перший ректор УКУ, капелан Майдану на похороні свого сина Артемія звернувся зі словами про сина.

«Я вижив!», – останні слова, які промовив Артемій. Це дуже важливі слова, які мають нас заохочувати до життя з вічної перспективи. Життя на цій землі, яке продовжуються у вічності. Ми маємо роздумувати про смерть, яка є частиною нашого життя. Хто боїться смерті – не може бути воїном, не може бути добрим патріотом. Тому нам треба бути відважними і жертвувати собою. Це є життя.

Герої вмирають… Але герої дають нам насіння, яке і мученики Церкві дають. І на основі цього насіння народжуються нові покоління. Нові ідеї, нова сильніша відвага, нові перспективи – більші за ті, які були попередньо. Оце є сенс тих слів – «я вижив».

Читайте також: «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида

Я запрошую кожного і кожну жити життя двома ногами на цій землі. Все робити для свого вдосконалення, щоб краще допомагати своєму ближньому. А з іншого боку жити з перспективи людини, сотвореної Богом – перспективою вічності. Мати крила, щоб вміти літати на Небесах, крила, щоб одного дня, коли Господь Бог покличе нас до нового життя, бути готовими і літати високо-високо…», – сказав отець Михайло Димид.

Нагадаємо, що Артемій загинув 18 червня, він був членом скаутської організації «Пласт», випускником УКУ, сином іконописиці Іванки Димид-Крип’якевич та першого ректора УКУ отця Михайла Димида. Його прадід, історик Іван Крип’якевич, був соратником Президента УНР Михайла Грушевського, а другого дідуся, священника УГКЦ Артемія Цегельського, депортувала в Сибір радянська влада.