1. Українцям бракує безпеки у широкому розумінні. Їх лякають не лише зовнішні загрози, а й внутрішні. У населення немає впевненості в тому, що завтра будуть ті ж самі умови життя. Сьогодні суспільству дуже складно говорити про розвиток. Воно усі сили прикладає, щоб вижити. Кожен шукає благ для себе, а не думає про поступ і пошук спільної мови. Натомість від держави люди чекають гарантій безпеки.

2. Переважна частина суспільства не хоче змін. Активісти сьогодні знаходяться у меншості. Але потрібно поважати гідність іншого. Кожен має право на щастя і свій шлях до нього. Цей маршрут повинен корелюватися з намірами інших. Пасивний має право на свою бездіяльність, і ми повинні її поважати. У той час він також не повинен заважати активній людині втілювати свої плани у життя. Нам потрібно навчитися зрозуміти інших на рівні емоцій. Усі дії слід будувати тільки на демократичній і розділеній усіма основі.

3. Україна підходить до Рубікону. Перейшовши його, ми не отримаємо гарантії того, що постанемо у новій якості. Проте, якщо ця лінія не буде перетнута, ми точно застрягнемо у категорії безнадійно відсталих держав. Країна потрапить «у часи смути». Це надзвичайно велика небезпека.

Записала Ірина Савченко