Така зустріч є важливою як для мешканців Геріатричного пансіонату, так і для митців, переконані учасники проекту. «Наш робочий процес не є чимось особливим, ми лише уважно слухаємо та цікавимось, і люди дякують нам за це: «Ви, мабуть, самі не уявляєте, на скільки важливими є ваші відвідини для таких як я». Такий принцип роботи над мистецьким твором спроможний вивести нас далеко за межі мистецтва як такого. Але, навіть по при це, не варто порівнювати нашу діяльність з діяльністю волонтерів, які намагаються покращити умови життя дідусів та бабусь», – каже Сашко Брама.
Читайте також: У домі покинутих надій. Як доживають віку самотні львів'яни
Як розповів митець, особливо цікавим аспектом у цій справі є зіткнення різних систем цінностей: «Цінності молодої людини, яка хоче реалізуватися в різних проявах, відрізняються від цінностей людини, яка, можна сказати, вже відбулась. Маючи за собою багаж прожитого життя із безліччю помилок, перенаситившись болем, особа сприймає реальність вже на іншому рівні. Саме цей рівень сприйняття реальності і є об’єктом нашого дослідження. Майбутню виставу, що буде створена на основі бесід з мешканцями геріатричного пансіонату та наших рефлексій стосовно цих історій, можна охарактеризувати як спробу заглянути в очі власним екзистенційним страхам, страху смерті зокрема. Це може бути неприємно, але саме це повертає нас до витоків людяності».
«Поки що ми з усім справляємося, але нашому проекту бракує інституціональної підтримки. На кінець весни запланований початок постановочних робіт і для цього потрібен відповідний сценічний простір, пошуком якого ми займаємось. Але незважаючи на труднощі, ентузіазму нашій команді не бракує, навіть навпаки, він значно посилився після запуску краудфандингової кампанії на сайті Великої Ідеї, де за п’ять днів нам вдалося зібрати майже чотирнадцять тисяч гривень. Особисто я сприйняв такий успіх, як акт довіри з боку суспільства до того, чим ми займаємось. Отже цей проект потрібен. Звичайно ж, цих грошей недостатньо для остаточної реалізації проекту, але їх достатньо, щоб його почати» – розповів Сашко Брама.
Також митець зізнався, що у зв’язку з інтенсивним відвідуванням Геріатричного пансіонату постійно виникають дрібні потреби, якщо точніше, то це прохання літніх друзів. «Принести книжку, сковорідку, кефір, деруни, зірку, шкарпетки, смажену картоплю, іграшку, статуетку негра і це далеко не повний список! Останнім часом я почав писати чергові запити на своїй сторінці у Фейсбуці. Люди активно долучаються, передають різні речі в пансіонат.
Проект «Осінь на Плутоні» власне є спробою розгерметизованого соціально-активного театрального мистецтва. І тому він є відкритим як для митців, так і для всіх небайдужих. Наприклад, для митців є можливість прийняти участь в драматургічно-режисерській лабораторії, що функціонує в рамках проекту. Мета діяльності лабораторії – це творче опрацювання та презентація зібраних матеріалів, що не ввійдуть до кінцевого варіанту вистави, який міститиме лише 2% зібраного матеріалу. Дуже хочеться, щоб решта голосів теж була почута.
Читайте також: Лєрка-волонтерка: історія одинадцятирічної львів'янки
Коли я чую ці історії, то мені здається, що кожна з них варта того, аби стати основою для роману чи кіносценарію. Тому ми вирішили представити їх у вигляді сценічних читань чи перформансів. А митців та всіх небайдужих запрошуємо до співпраці», – каже Сашко Брама.
Розмовляла Наталія Середюк
