Дискутанти обговорили кілька провокативних тез і думок — про львів'ян, що не люблять працювати, що приплив туристів руйнує їхнє внутрішнє відчуття комфорту і що нинішні інвестиції в економіку міста не надто сприяють зростанню добробуту мешканців. Tvoemisto.TV пропонує читачам “вершки” з дискусії 11 травня.

І. Чи властивий львів'янам внутрішній конфлікт між добробутом і комфортом?

Олександр Кобзарєв, директор департаменту "Адміністрація міського голови"ЛМР

“Ми всі розуміємо, наприклад, що потрібно, щоб турист приїжджав до міста – чистота і благоустрій. Невже це не підходить і львів’янам? Коли ми говоримо, чи львів’янам подобається жити без зарплати – мало хто відмовиться її отримувати. Варто усвідомлювати, що стратегія міста пов’язана з туризмом, залученням інвестицій, розвитком IT-сектору, а це нові робочі місця. Лише у туризмі є більше 30 тисяч робочих місць, в IT-секторі створені 15 тисяч робочих місць за останні роки. Це люди, які утримують свої сім’ї та витрачають кошти в інших частинах міста і підтримують економіку Львова.

Чому приїжджають туристи? В першу чергу, тому що Львів інакший, бо ми в епоху глобалізму зберігаємо наші традиції.

Три кити є пріоритетами стратегії розвитку міста: це місто комфортне для проживання, розвинута конкурентноздатна економіка та збереження традицій.

Не треба забувати і про внутрішнього інвестора: у місті будуються нові офісні центри, нові ресторани, інфраструктура. Для львів’ян з'являються нові можливості пишатися своїм містом, можливості для роботи і відпочинку. Мені комфортно жити у Львові”.

Андрій Павлишин, громадський діяч, історик

“Олександр сказав про три пріоритети, які я розумію так, що для того, щоб львів’янин відчував у цьому місті комфорт і достаток, треба щоб у місті був гарантований захист його вже сформованої ідентичності. Це все речі, які означають закриття міста. Комфортно живеться в місті, яким не швендяють іноземні туристі, де тобі знайдеться місце в ресторані і ціни будуть доступними”.

Мар’яна Луцишин, керівник Західноукраїнського офісу Європейської Бізнес Асоціації

“А хто такий львів’янин? Ми всі говоримо про туристів, розвиток міста, окремий статус. Зазвичай найбільший львів’янин — це той, хто тут не народився і не жив, який приїхав, побув два дні чи три, відбувся на якомусь фестивалі, закохався у Львів і потім сказав, що переїжджає. І перше, що він зустрічає – це холодність львів’янина, який ту вже живе вічність.

Ми пишаємося Львовом, бо є успішний бренд міста, в нас щось постійно відбувається. Але на Паску, як мінімум, половина моїх друзів поїхали з міста. Більшість львів’ян, які живуть тут, втікають з міста – хочуть відпочинку.

Нагадаю, що Євген Глібовицький ще до Майдану презентував дослідження цінностей мешканців різних міст України. Вони [Несторівська група] досліджували Львів, Одесу, Київ і Донецьк. І кожному місту присвоїли слово-характеристику. Нам присвоїли слово “комфорт” і нам пояснили, що львів’янин, який потрапляє не до Львова, починає створювати цей комфорт, рве все, щоб його створити. Вдома він наче його має і вважає, що не треба нічого робити.”

Оксана Новікова, підприємець, власниця пекарні “Кримська перепічка”

“Я переїхала з Криму до Львова, бо вирішила будувати щось в Україні. На жаль, наші працівники завжди кудись їдуть і там добре працюють, а тут працювати не готові. Я зіткнулася з цим явищем навіть у представників банальних професій — помічник пекаря, що повернувшись з Польщі, вирішила залишитись з родиною у Львові і працювати тут, через півтора місяці сказала, що вона не готова так працювати — “краще вже до Польщі”.

Це складне явище. Ми тут переселенці[з Криму], ми повинні щось робити, інакше їде дах, а вони [львів'яни] тут вдома, їм все добре і тут можна не дуже працювати. Працювати вони вміють за кордоном, а вдома — ні”.

Пітер Меєр-Расмуссен, підприємець, Lviv International Rotary Сlub

“В мене є відчуття, що якщо ви маєте роботу, то цей факт у вас зовсім не є престижним. В моїй країні престижно мати роботу, мати змогу забезпечувати сім’ю, насолоджуватись життям”.

ІІ. Чи справді інвестиції в економіку Львова сприяють зростанню добробуту львів'ян?

Мар'яна Луцишин, керівник Західноукраїнського офісу Європейської Бізнес Асоціації

“Більшу частину компаній, які входять в нашу організацію, очолюють директори – українці, які розуміють ситуацію в Україні. І росте почуття гідності. На виробничих компаніях середня зарплата - від 5 тисяч гривень. Іноземцям ми говоримо про те, що в нас є робоча сила, але я ніколи не кажу, що в нас дешева робоча сила. Звісно, є компанії з низькими зарплатами, але ми намагаємося переконувати, що заробітня плата має бути вищою”.

Галина Корисько, заступник начальника управління статистики у Львівській області

“Офіційні цифри щодо зарплати станом на кінець 2015 року у Львівській області: середня заробітня плата склала 3646 грн, по Україні вона на 550 грн більше. Є велика диференціація у зарплаті, навіть, якщо дивитись по показниках районів та міст - різниця є навіть у два рази, так само і за видами діяльності. Найбільш високооплачуваними галузями є інформація і телекомунікації, фінансова діяльність і страхування чи операції із нерухомістю. Ми обстежували всі підприємства всієї області у грудні. На них було зайнято півмільйона працівників. В середньому, зарплату менше 2 тисяч отримав майже кожен п’ятий працівник, в той же час зарплату більше 5 тисяч гривень - кожен четвертий працівник”.

Володимир Глащенков, керуючий партнер ТОВ «Юридична компанія «Ейч.Ді.Партнерз»

“Будь-який власник компанії хоче платити менше своїм працівникам. Я теж власник своєї компанії і я, коли можу платити менше – буду платити менше. Питання в тому, що ми говоримо про дуже поширений рівень зарплат у 3 тисячі гривень. Очевидно, роботодавець повинен думати над тим, яку додану вартість генерує його підприємство і яким чином воно конкурентоздатне у світі. Давайте генерувати конкурентоздатний продукт, і ми збільшимо капіталізацію міста.

Ми хочемо дива, але див не буває. Нам треба гуртуватися і спільно змінювати ідеологічні посили до нашого середовища - що більше ми генеруємо конкурентоздатних продуктів, то якісніше ми живемо”.

Ольга Сивак, начальник управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій ЛМР

“Інвестори як приходять, то шукають різних спеціалістів, починаючи від робочих професій і закінчуючи інженерами. А де наші винаходи на світовому рівні? Все виглядає сумно. Фактично стара економіка була зруйнована, а нова ще не побудована, у нас немає наукової думки, інженерної, а це все створює ВВП. Кава, туристи, це все круто, але не за рахунок цього будується місто. Якщо ми не запустимо економіку, виробництво, зарплати не зростуть”.

Пітер Меєр-Расмуссен, Lviv International Rotary Сlub

“Як іноземець, я думаю що найкраща інвестиція, яку я можу зробити, буде в наших працівників. Що краще вони працюють, що більше інформації мають - то сильнішими вони стають у конкурентному середовищі і це змагання не лише між ними, але й між нами і Європою.

Зараз ми маємо низький рівень зарплат і це значить, що ми висококонкурентні у порівнянні з Китаєм, але якщо наші зарплати будуть так швидко зростати, як у Китаї, тоді нашою єдиною сильною стороною буде рівень досвіду та освіти. Ми маємо сфокусуватися на тому, як ми будемо покращувати свою робочу силу, як уряд може покращити рівень освіти людей і що бізнес може зробити, щоб допомогти йому”.

Андрій Павлишин, громадський діяч, історик

“Я, як інтелектуал, вважаю, що ми розвиваємося в правильному напрямку в місті, а от владі варто би визначитись, що вони хочуть бачити у Львові: чи індустріальне місто, чи місто вільних людей, інноваторів, які створюють такий продукт, створення та підтримку якого потім оцінюють у тисячі доларів у місяць. Усі мої знайомі – працівники ІТ-сектору живуть непогано. У Львові твориться постіндустріальна економіка. Потенціал свободи, комфорту, який є у Львові, треба уміло використати — прокласти стежку там, де люди хочуть ходити”.

Довідка. Дискусійна платформа "Твоє місто Львів" створена Tvoemisto.tv за підтримки Європейського фонду за розвиток демократії (European Endowment for Democracу).