фото даниїла тюріна для твого міста
Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
Сніг поволі падає на головну площу міста та вилискує на бруківці. Із чотирьох сторін площу оточують середньовічні кам’яниці із двома-трьома вікнами на фасадах, величний собор та міська ратуша. На площі стоїть різдвяна ялинка, прикрашена гірляндами та сила-силенна яток, де можна купити сувеніри, смаколики, книги та середнього ґатунку копії стародавньої зброї. Це – Краків.
Так, як і Львів є туристичною столицею, Краків вважають одним із туристичних центрів Польщі та Європи. Сюди на Різдвяні свята приїжджає найрізноманітніша аудиторія. На вулицях міста можна почути цілий спектр мов, не враховуючи польську: від англійської до китайської. Дуже багато чути й української. За словами посла України в Республіці Польща Андрія Дещиці зараз у країні працюють та навчаються понад 1,5 млн українців.
Читайте також: «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
Щоби потрапити на центральну площу Кракова, спеціально прилітаю зі Львова. Крокую засніженими вулицями, залитими світлом гірлянд, музикою та сміхом. Вечір Різдва, 25 грудня. Під’їжджаю до старого центру Кракова. Переді мною відкривається дійство із запрудженої людьми площі перед базилікою святого Франциска Ассізького. Тут споруджена сцена, на якій грають християнський рок та колядки. Впізнаю аналоги українських колядок за приспівом «Слава во вишніх Богу» та мотивом «Небо і земля нині торжествують».
За ритмом та потужністю можна було б подумати, що композиції виконують бородаті рокери, але ж ні. На сцені у святковому поєднанні чорних габітів та светрів з ялинкою, радісно стрибають виголені отці-францисканці. Перед сценою найрізноманітніші слухачі: монахині, батьки з дітьми, молоді компанії.
Поруч встановлена шопка, де зодягнуті у одяг Діви Марії та святого Йосифа актори фотографуються з публікою. До шопки величезна черга. Такі черги я бачив хіба перед входом у Національний музей Прадо в Мадриді, бо він до певного часу безкоштовний. Тут батьки та діти фотографуються та прагнуть побачити скульптуру Новонародженого Христа. Дехто з цієї черги навіть не знає куди стоїть, а стає із цікавості, щоби дізнатися, куди вона веде.
Заходжу до костелу святого Франциска, до якого прилягає площа. Це витончена барокова базиліка XIII століття, оздоблена розписами зоряного неба, з чудовими вітражами та скульптурами святих. В одному з нефів також встановлена шопка, біля якої фотографуються батьки з дітьми. У костелі лунає колядка «Тиха ніч» польською мовою. Згадую лекції Ярослава Грицака в УКУ, який розповідав, що це взагалі німецька колядка, яка прийшла до України разом із римо-католицизмом. Східніше від України ж, наприклад, християнські колядки практично не трапляються.
Всередині костелу практично одразу зустрічаю пару, яку веде гугл навігатор російською. Це Валерій і Марина із двома дітьми. Вони українці із Луганської області, які живуть у Кракові вже два роки. Валерій працює на будівництві, а Марина на підробітках. Маринине місто розташоване на території ОРДЛО, Валерія – підконтрольній Києву. Вони дуже раді почути українську мову та говорити нею і щиро розказують про те, як святкують Різдво у Кракові. За словами Валерія і Марини, вони намагаються долучатися до усіх святкувань.
«Коли такі дійства відбуваються у місті, не обов'язково на головній площі – Rynek Główny, то намагаємося їх відвідувати. Ось нещодавно була ніч музеїв, коли за один злотий можна було потрапити до будь-якого. Також ми підтримуємо стосунки із українцями у місті та влаштовуємо спільні посиденьки й ходимо один до одного в гості. Covid-19 вніс свої корективи у кількість туристів, але за нашими спостереженнями зараз число мандрівників з України збільшується», – говорять Валерій та Марина.
Виходжу із костелу та прямую до центру. На одній із цих середньовічних вулиць чую українську від чоловіка та жінки, які підкидають у повітрі свого сина. Підходжу до них та знайомлюся. Це львів’яни Юрій та Віра з маленьким сином Тадеєм, що тут третій день та приїхали спеціально на свята. Вони подорожували та спершу були у Лондоні, а на Різдво та народження сина вирішили прилетіти до Кракова:
«Ми самі зі Львова і тут дуже відчувається його дух. Начебто ми полетіли з дому, але прилетіли додому. Архітектура дуже подібна до львівської, атмосфера ідентична львівській. Ми прилетіли сюди святкувати День народження нашого сина, бо він народився на Різдво. Йому виповнилося два роки, а чекали ми на нього 12 років. Ми просто переповнені емоціями, настільки свято і місто рідне, і близьке до нас», – говорять Юрій та Віра.
Відпочивати у Кракові потрібно щонайменше тиждень, щоби повністю обійти місто та відчути дух свята, додає Віра:
«Сьогодні ми були на службі у центральному соборі, Маріяцькому та гуляли, зараз повертаємося із замку Вавеля. То, напевно, треба жити тут, щонайменше, тиждень, щоби повністю обійти все місто і закохатися у нього ще більше. До Кракова однозначно варто їхати на Різдво. Тут наповнюєшся такою радістю, ви не повірите, але сьогодні на службі я плакала від щастя», – додає жінка.
Читайте також: Різдво у Львові. Повна програма святкових заходів
Вони є греко-католиками, але прагнуть святкувати Різдво разом з іншим світом, кажуть Юрій та Віра:
«Взагалі ми греко-католики, але римо-католицькі традиції нам близькі. Хоч Різдво на своє рідне 7 січня теж будемо святкувати. Якби на синоді прийняли рішення, що 25 грудня – одна дата для всіх, то ми «за». Ми спеціально заповнювали анкети, і вважаємо, що святкування 25 грудня у нас би теж прижилося дуже гарно», – каже подружжя.
Йду далі по вулиці. Із усіх сторін доноситься музика, проте працюють тільки ятки на ярмарку та лавки з вуличною їжею. Усі магазини та ресторани закриті. Доволі зимно. Зупиняюся біля одного із працюючих кафе, щоби перекусити гарячою бельгійською вафлею та глінтвейном. Поруч за столиком сім’я, яка говорить українською. Знайомлюся з ними. Видно, що вони щасливі зустріти ще когось з України. Це – кияни Андрій та Олена, їх донька Соломія та бабуся – пані Софія. Подружжя живе у Кракові шість років та працює у галузі ІТ. На свята до них приїхала бабуся. Розповідають, що підтримують як православні, так і римо-католицькі традиції.
«Ми теж зустрічаємося родинами та з друзями за святковим столом. Обмінюємося подарунками на різні свята – як українські, так і польські. Обов’язково виходимо прогулятися та подивитися ярмарок. Ми зустрічалися з друзями, але раніше, до Covid-19, робили це частіше», – говорять Андрій та Олена.
Подружжя переїхало після того, як Андрію запропонувала роботу одна із польських ІТ компаній. Вони задоволені Краковом та кажуть, що практично не відчувають різницю між українською та польською культурою.
«Переїхали ми випадково. Я знайшов можливості щоби укласти новий контракт і фірма з Кракова була перша, звідки його мені запропонували. Я навіть раніше в Польщі ніколи не був, а коли з’явилася можливість переїхати, то подумав, чому б не спробувати. Культурна різниця між нами невелика, а після того, як ми здали екзамен із польської мови, то зникла й мовна різниця», – каже Андрій.
Пані Софія приїжджає в гості до Андрія та Олени щозими. Розповідає, що їй, як вчителю української мови та літератури, просто порозумітися з поляками, бо мова схожа на українську:
«Ми живемо під Києвом, але я майже кожної зими приїжджаю сюди до дітей. Й хоч польську я не знаю, але дуже добре розумію, бо сама вчитель на пенсії. Можу запросто порозумітися із поляками на ринку чи в магазині», – додає вона.
Прощаюся із сім’єю та виходжу на Головну площу. Прямо переді мною декілька рядів святкових яток із різним добром. За ними – міська Ратуша у стилі Ренесансу з баштою із червоної цегли. Праворуч – височенний готичний Маріяцький костел, також із червоної цегли та щедро підсвітлений. Щоп’ятнадцять хвилин механічний годинник тут досі відбиває удари в дзвін. Також на площі безліч карет із кіньми, на яких різними мовами закликають прокататися візничі.
Чую сміх та українську мову біля однієї із яток. Підходжу знайомитися. Це Андрій, Володимир і Наталя. Вони з Чернівців, Івано-Франківська та Тернополя і у Кракові вже понад п’ять років. Компанія працює у одному із ресторанів Кракова, що розташований на Головній площі. Розповідають, що у Кракові святкують з більшим розмахом, але традиції святкування схожі, бо відрізняється хіба святковий стіл:
«Я з маленького міста і у мене немає, наприклад, такого ярмарку вдома. В порівнянні ярмарок в Чернівцях і тут – це небо і земля. Коли був Святий вечір, всі збиралися вдома і святкували у сімейному й дружному колі, ми теж збиралися зокрема. Цікаво, що у нас, приміром, кутя – це невід’ємний атрибут свята, а у них – борщ з «ушками» – це пельмені з капустою та грибами», – говорить Андрій.
Те, що на свята вихідний у всіх, у тому числі й у працівників сфери послуг, Наталя називає плюсом, бо провести час із сім’єю для неї важливіше, ніж йти на роботу.
«Тут всі збираються в родинному колі і закривають всі магазини. Навіть зараз видно, що всі ресторани закриті, вони відкриються вже на другий день після Різдва. Це краще, ніж працювати, бо людина проводить час із сім’єю», – додає вона.
Насилу знаходимо відкритий ресторан із вільними місцями. Це заклад не польської кухні, а американської. Однак й у ньому ми замовляємо гаряче пиво – мед, яке усюди п’ють у Польщі, та запиваємо ним величезний чізбургер.
Нагадаємо, що в релігійних колах України тривають дискусіЇ щодо переходу на григоріанський календар, за яким Різдво святкується 25 грудня. Більше про це ви можете прочитати у матеріалі Tvoemisto.tv за посиланням.
Роман Тищенко-Ламанський
Фото: Даниїл Тюрін
Матеріал створено за підтримки Генерального Консульства Республіки Польща у Львові
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку