Фото ілюстративне
До психолога варто ставитись як до звичайного лікаря: заболіло – звернувся по допомогу, а не зайнявся самолікуванням, пояснює психологиня Оксана Медвідь.
Для чого йти до психолога, якщо можна випити каву чи вино з друзями і стане легше? Але чи вирішиться проблема від цього, чи просто відкладеться, чи, ще гірше, спочатку затихне, а згодом зможе щось вибухнути у ваших стосунках чи в самому собі?
В Україні побутує такий міф, що лише не зовсім здорові звертаються до психолога. Постараюсь його розвіяти. Коли ви хворієте на застуду чи ангіну, ви звертаєтесь до отоларинголога, щоб він вам допоміг. Якщо болить шлунок, то звертаєтесь до гастроентеролога. Різкий біль зуба – швидко біжите до стоматолога. Чому ж тоді не йти до психолога, якщо «болить душа»? Психолог – це також лікар, який постарається допомогти «вилікувати» вашу душу, якщо ви цього забажаєте.
Часто ми вважаємо, що сильні і впораємось самі. Справлялися же всі 15, 20, 30, 50 років, чому зараз не зможемо? Але коли ми хочемо постригтися, то не кожен із нас зможе себе постригти сам, тому йде до перукаря. То чому коли у нас «неполадки» вдома, з коханими, на роботі, з друзями чи із собою ми не йдемо до психолога? Давайте відверто зізнаємось собі: спілкування з друзями підтримує та заспокоює, але чи ми можемо поділитися з ними всіма думками та бажаннями? Впевнена, що ні. Бо є щось, що складно говорити, у чому складно зізнатися, а часто просто навіть не знаєш і не розумієш, що сказати. Основне правило у роботі психолога – конфіденційність. Все, сказане у кабінеті психолога, залишається у тому ж кабінеті. Тож там можна сказати все, не боячись, що хтось дізнається.
Читайте також: Не згоріти на роботі. Чому потрібно відпочивати і як це робити правильно
Може, є щось набагато глибше. Може, ми боїмось свого відображення у дзеркалі, бо є ризик дізнатися про себе чи про стосунки із оточуючими щось нове і не завжди приємне, а це викликає страх та невідомість, що з цим знанням робити. Мабуть, нам запам’ятались слова філософа Сократа: «Пізнай себе і ти пізнаєш весь світ». То краще пізнати себе, зрозуміти, прийняти, тоді зі світом буде легше. Або ми навпаки відкриємо щось нове і таке неочікувано цікаве, що зможе нас завжди підтримати та розрадити.
Статистика показує, що людина наважується звернутись до психолога коли криза вже минула. Просто люди вважають, що більше так бути не може. Появляється відчуття безвиході, страху, розпачі, сорому, а то й огиди. Ми можемо лише фантазувати й хотіти, щоб все наше життя буде у білому кольорі. Але воно буває кольоровим, буває сірим, а буває й чорним, і від цього не втечеш. Головне – навчитися давати собі з цим раду. І якщо психолог – це той, хто допоможе «полікувати» вашу душу, то відкиньте стереотипи, сховайте книжку із міфами і дійте.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.