Львівська сімейна лікарка Людмила Звір-Мацко пояснює, чому в Україні, на відміну від Європи, локдаун запровадили не до, а після свят, і до яких наслідків це призведе.
Вірусам чи бактеріям абсолютно байдуже, якими шкарпетками ви користуєтеся, надаєте перевагу каві чи чаю, яке вино п'єте чи які книжки читаєте. Аби вижити та поширитися в навколишньому середовищі, їм потрібні ми – гомо сапієнси. Вони проникають в наші тіла, розмножуються там та чекають, коли ж ми поділимося ними з ближнім, щоб знову повторити свій життєвий цикл в новому тілі.
Але з'явилися мудрі люди, які зрозуміли, як ці почвари діють, та вирішили їх зупинити. Ці вчені мужі визначили, в який саме проміжок часу хворі сапієнси можуть заражати інших членів своєї спільноти, та постановили, що є певний період, протягом якого людина повинна бути ізольованою від оточуючих. Так з'явився карантин. Метою будь-яких карантинних обмежень є зменшення соціальних контактів між людьми. Це запобігає поширенню певних хвороб, поступовому їх стиханню з мінімальною кількістю постраждалих чи загиблих від хвороби. Так діє карантин в цивілізованому світі...
Із появою чергової почвари під назвою Covid-19 ми отримали в наш лексикон нове слово – локдаун. Це соціальне явище не є чимось новим (схожі речі були вже давніше, тільки називалися інакше). До такого не був готовий ніхто, навіть зважаючи на високий розвиток сучасної цивілізації та новітні технології. Безлюдні міста по всьому світу стали заворожуючою і жахаючою картинкою нового світу – світу в умовах пандемії. Життя спинилося. В якийсь момент здалося, що все позаду. Але ніт.
Запровадження локдауну в Україна планувалося. Про нього говорили ще місяць тому. До нього «готувалися». Ну як готувалися... Ну, типу готувалися. А тим часом дали мудрому наріду відгуляти передноворічні корпоративи, Новий рік та Різдво. У той час, коли Європа знов закривалася, європейські лідери виступали з поясненнями, вибаченнями та закликами до взаємоповаги і розуміння ситуації, у нас весело і урочисто проводили аж ніяк не родинні святкування в далеко нетісному колі.
Читайте також: Яка різниця, що в лікарні немає місць, якщо дорога до неї освітлена
Відгуляли. Наколядувалися. Напампухувалися і навареникувалися. Черги під ресторанами в останні дні перед локдауном нагадували колєйки до мавзолею одного кривавого лідера минулого сторіччя. Без масок і соціальної дистанції. І тут, як грім серед ясного неба – локдаун. До якого місяць готувалися, нагадую. Комунікацію з населенням проводили, пояснювали, розяснювали, підтримку обіцяли (ніт). Це лише моя скромна думка, але теперішній локдаун є абсолютним організаційним і комунікаційним провалом влади. І справа тут навіть не в шкарпетках чи лампочках. Справа навіть не у вибірковому закритті. Справа навіть не у подвійних стандартах – одним дозволено працювати, а іншим – ні.
Справа в тому, що в країні з критично низьким рівнем соціальної відповідальності, правовим нігілізмом та подвійними стандартами неможливі напівміри. Або жорстко, або ніяк. Чи готовий наш народ до жорстких заходів? Та ні, ми вільні і незалежні, хто сміє нам вказувати! Чи готові ми до «ніяк»? Та ні, медична система, яка і так на ладан дихає, захлинеться відразу.
Читайте також: Про ковід-дисидентів або Як не стати корисним ідіотом
Не існує ідеальних країн, де уряди створили ідеальні умови. Всюди є організаційні помилки, їх просто не уникнути, від слова зовсім. Але мудрим є той очільник, який здатен приймати швидкі, та непопулярні рішення. Мудрим є той очільник, який здатен переглядати свої рішення, визнавати деякі з них помилковими і виправляти свої помилки. Мудрим є той керівник, який вміє донести свою думку до населення. Чи показати своїм прикладом, як коректно дотримуватися ним же створених приписів.
Тільки чомусь ті мудрі керівники живуть не в нашій країні... Так, ми, лікарі, очікуємо зростання кількості захворілих найближчим часом, зважаючи на багатолюдні святкування новоріччя і Різдва. І на велелюдний «локдаун» також. Ні, розраховувати на будь-яку вакцину найближчим часом не варто... Шануйтеся і бережіть себе та близьких.
Пи.Си. До речі, знаєте, чому заборонили продаж лампочок і батарейок? У темряві вірус нічого не бачить, а без батарейок не зможе підзарядитися і втратить свою силу. Усі врятовані! Розходимся!
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
