Чи можливо націоналізувати ЛАЗ

1865 0
Велика кількість компаній, які володіють майном, перебувають в процесі ліквідації чи банкрутства, а на їхнє майно накладено арешт.
Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Протягом останніх років питання націоналізації Львівського автобусного заводу стає все актуальнішим. А після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну і обговорення різних механізмів націоналізації майна, що належить громадянам росії і розташоване в Україні, питання знову на порядку денному. Юрист АО «Дексіс Партнерс» Юрій Пукавський пояснює, чи можливо націоналізувати ЛАЗ.

Читайте також: На місці ЛАЗу пропонують збудувати індустріальний парк

4 травня Андрій Садовий у своєму телеграм-каналі повідомив про пропозицію націоналізувати будівлі, які розташовані на території Львівського автобусного заводу. У своєму пості мер написав: «Чекаємо рішень Кабміну та РНБО». І, як результат, – цю тему підхопили всі місцеві видання.

Утім процес націоналізації ніколи не був простим, міська рада вже неодноразово займались цим питанням, створювала дорожні карти та розглядала різні механізми викупу приміщень. За довгі роки відчутного просування не відбулось. Зараз же, в умовах війни, із запровадженням нових правил примусового вилучення майна колаборантів, додались і нові юридичні механізми націоналізації ЛАЗ. Тож, з огляду на це, ми вирішили розібратись із тим, чи можливо нарешті передати власність на приміщення, що разташовані на території колишнього заводу, у «державні руки».

Структура власності колишнього ЛАЗу

Перш за все, для того, щоб зрозуміти, чи можна націоналізувати ЛАЗ, потрібно розібратись у структурі власності та загалом у ситуації із заводом зараз. Коли ЛАЗ приватизовували, усе майно було поділене між декількома компаніями. І за цей період юридичні власники майна доволі часто змінювались. Зокрема, майно належало ВАТ «Пасавтотранс» (наразі в стані припинення), ЗАТ «Завод комунального транспорту» (в стані припинення), ТОВ «Львівський автобусний завод», Кременчуцька філія ЗАТ «Львівський автомобільний завод», ТОВ «Львівські автобусні заводи» (наразі щодо ТОВ відкрита справа про банкрутство).

В умовах воєнного часу доступ до Державного реєстру прав на нерухоме майно обмежений, проте з раніше опублікованої інформації щодо нерухомого майна, яке розташоване на території заводу, відомо, що:

  • ЗАТ «Завод комунального транспорту» володіє нерухомим майном, площею 138,6 тис. кв. м, воно перебуває під арештом;
  • ТОВ «Львівський автобусний завод» володіє майном площею 16,6 тис. кв. м, що також перебуває під арештом;

  • ТОВ «Будтехкомплектпостач Груп» володіє нерухомість площею понад 6 тис. кв. м, проте таке майно перебуває під обтяженням – в податковій заставі та під арештом;

  • ТОВ «Львівські автобусні заводи» має у власності 3,2 тис. кв. м нерухомого майна, яке арештоване судом на вимогу поліції;

  • ТОВ «АЛАРІТ», ТОВ «ЕЛІТ БУД» володіє майном, площею 12,6 тис. кв. м, яке також перебуває під арештом (за інформацією ЗМІ, ця група компаній не має стосунку до російських власників).


Загалом же ці юридичні особи не пов’язані між собою у структурі власності. Так, ЗАТ «Завод комунального транспорту» перебуває у власності трьох осіб – двох угорських компаній – Farma Market Kft (24,9996%) та Dankar Kft (24,9996%) та ВАТ «Пасавтопром» (50,0008%), яке перебуває в стані припинення. 

Єдиним власником ТОВ «Львівський автобусний завод» є Майкл Вейнберг, директором ТОВ – Таісія Саніна (громадянка України, бізнес-партнерка Ігоря Чуркіна та за деякою інформацією  його дружина). 

ТОВ «Будтехкомплектпостач Груп» належить двом особам  Миколі Ячміню (50%) та вже згаданій Таісії Саніній (50%).

Російський бізнесмен Ігор Чуркін, який викупив приміщення заводу ще у 2000-х і згодом довів його до банкрутства, наразі володіє міноритарною часткою ТОВ «Львівські автобусні заводи», щодо якої розглядається справа про банкрутство. Загалом цим ТОВ, окрім російського бізнесмена (1,33%), володіють Акціонерна корпорація «Мерибені енерджі Корп» (32,0062%) та корпорація «Євротрак Технолоджіс лімітед» (33,3302%), які зареєстровані у Канаді, а також приватна компанія «Сіті транспорт Констракшн Інвестмент ЛТД» (33,3302%), зареєстрована у Великій Британії. 

Отже, майно заводу розділене між різними компаніями, частина з яких перебуває в процесі припинення, інша частина в процесі банкрутства, а ще інша – пов’язана з іноземними юридичними особами. Напряму Ігор Чуркін володіє 1,33% у ТОВ  «Львівські автобусні заводи», що має у власності лише частину приміщень колишнього ЛАЗ.

Можливий порядок націоналізації

3 березня цього року Верховна Рада України прийняла закон № 2116-IX «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів». Він встановив основні засади вилучення об’єктів права власності рф та її резидентів. Окрім того, 12 травня законом № 2257-IX запровадили механізм, за яким майно осіб, які створили суттєву загрозу національній безпеці України чи сприяли її вчиненню, може бути вилучене примусово.

Таким чином, наразі запроваджено два механізми примусового вилучення майна. Розберемось у можливості реалізації кожного із них щодо нерухомості, яка перебуває на території Львівського автобусного заводу.

Перший спосіб (вилучення за законом № 2116-IX)

Зважаючи на те, що у своїй публікації про націоналізацію майна ЛАЗ Андрій Садовий 4 травня згадав Кабінет Міністрів та РНБО, можна зробити висновок, що мер Львова мав на увазі саме механізм вилучення майна, запроваджений цим законом.

Цей закон лише в загальних рисах регулює питання націоналізації та передбачає, що примусове вилучення об’єктів права власності рф та її резидентів здійснюється з мотивів суспільної необхідності. Окрім того, закон встановлює, що вилучення відбувається без будь-яких відшкодувань.

Загалом же порядок вилучення, встановлений цим законом, можна описати таким чином:

  1. Кабмін готує та вносить до РНБО проєкт рішення про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів;
  2. РНБО приймає рішення про вилучення, яке вводиться в дію указом президента;
  3. Не пізніше, ніж через 6 місяців після скасування чи завершення воєнного стану Верховна Рада затверджує указ президента, за яким рішення набуло чинності.

Однак проблема цього механізму полягає в тому, що резидентами рф за цим законом є не будь-які громадяни рф, а лише юридичні особи, бенефіціаром яких прямо чи опосередковано є рф, як держава. Таким чином, застосовувати цей спосіб вилучення можна лише, якщо майном на території ЛАЗ володіє сама росія. Зважаючи на те, що зі структури власності такі висновки зробити не можна, відповідно і цей механізм неможливо застосовувати. Відповідно і дочекатись рішення Кабміну та РНБО, як писав Андрій Садовий, не вийде.

Другий спосіб (вилучення за законом № 2257-IX)

Інший спосіб примусового вилучення майна передбачений Законом України «Про санкції», а точніше змінам, які були прийняті 12 травня. Цей механізм передбачає вилучення у порядку застосування санкцій. 

Тобто майно може бути вилучене лише в окремих категорій осіб. Так, ст. 5-1 Закону «Про санкції» доволі чітко передбачає умови вилучення. Узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що за санкційним механізмом майно можна вилучити в осіб, які:

  • завдали істотної шкоди національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України. Сюди, зокрема, відносяться прийняття рішень щодо війни на будь-якому рівні, участь у збройній агресії, ухвалення рішень щодо створення окупаційних адміністрацій, участь в організації незаконних виборів тощо.

  • суттєво сприяли вчиненню дій або ухваленню рішень, які завдали згаданої шкоди. До зазначених дій серед іншого відноситься надання зброї, її ремонт, надання приміщень для розміщення збройних формувань, інформаційне сприяння вчиненню агресії. Окрім того, такими діями є сплата податків державі-агресору у сумі понад 40 млн грн (для юридичних осіб) чи 3 млн грн (для фізичних осіб) за останній рік.

Що важливо, цей закон не обмежує право вилучення майна лише в юридичних осіб, власниками яких є росія як держава. Він також дозволяє проводити вилучення і у фізичних осіб, проте це можливо зробити лише, поки діє воєнний стан.

Отже, майно колишнього ЛАЗу може бути вилучене, якщо власники такого майна безпосередньо були залучені до прийняття рішень щодо війни або, наприклад, сплатили податки у наведених сумах. Порядок вилучення майна за цим законом виглядає так:

  • Верховна Рада, президент, Кабмін, Нацбанк або СБУ подають до РНБО пропозицію щодо застосування санкції до конкретної особи;
  • РНБО запроваджує санкції у вигляді блокування активів;
  • Мін'юст вживає заходи щодо виявлення та розшуку відповідних осіб. У разі виявлення активів, які можна вилучити, Міністерство юстиції звертається до Вищого антикорупційного суду;
  • ВАКС протягом 10 днів з дня отримання повинен розглянути заяву та прийняти рішення. Таке рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Апеляційну палату.

 

Важливим у цьому механізмі є можливість вилучення майна, незалежно від обтяжень. Так, накладення на активи арешту, встановлення щодо них мораторію чи будь-яких інших обтяжень, а також перебування таких активів у заставі не перешкоджає стягненню цих активів у дохід держави як санкції. У контексті вилучення нерухомості, що перебуває на території ЛАЗ, така норма є надзвичайно важливою.

Ми проаналізували, що велика кількість компаній, які володіють майном, перебувають в процесі ліквідації чи банкрутства, а на їхнє майно накладено арешт. Із огляду на це, можливість стягнення майна навіть при таких обтяженнях є позитивним аспектом цього механізму. 

Проте важливим в цьому способі залишається встановлення факту причетності власників майна до війни, або ж того, що відповідні особи за останній рік сплатили в рф податків у сумі понад 40 млн грн (для юридичних осіб) чи 3 млн грн (для фізичних осіб). В іншому випадку – застосувати цей механізм не можливо.

Як ми бачимо зі структури власності, безпосередньо Ігор Чуркін володіє лише невеликою часткою у ТОВ «Львівські автобусні заводи». Проте навіть сам факт такого володіння не означає, що він був безпосередньо залучений до прийняття рішень щодо війни. Із огляду на це, щодо нього та інших власників потрібно доводити кожен випадок такого залучення. Лише в такому випадку цей механізм може спрацювати.

У разі, якщо вдасться довести, що інші власники нерухомого майна  пов’язані із російським бізнесменом і фактично є лише номінальними, то існує ризик подальшого оскарження примусового вилучення. Такі особи зможуть звертатися для захисту своїх прав до ЄСПЛ, який в свою чергу може визнати вилучення порушенням права на власність.

Прецедентна практика Суду передбачає можливість понесення лише індивідуальної відповідальності, а тому якщо не буде чітко встановлено, що конкретні власники вчиняли дії, що створили підставу для вилучення майна, рішення суду буде на користь колишніх власників. Не хотілося б, щоб після закінчення війни Україна ще була зобов’язана виплачувати компенсації за незаконне позбавлення права власності. 

Проте є й інша проблема, яка в будь-якому випадку залишатиметься актуальною. Юридичні особи – власники нерухомого майна – мають великі борги перед кредиторами. Саме це і було підставою для накладення обтяжень. Частина компаній перебувають в процедурі банкрутства, тобто, їхнє майно наразі реалізується для погашення боргів. Це означає, що власники не лише мають активи у вигляді нерухомого майна, але й також пасиви у вигляді боргів. А, отже, навіть якщо якесь майно вдасться націоналузувати, кредитори, які очікують на погашення боргів, скоріш за все захочуть звернутись до суду для стягнення відповідних коштів. Закон це питання ніяк не врегульовує, а тому є ризик, що новий власник буде розбиратись додатково ще й з старими боргами.

Висновки

Для того, щоб говорити про будь-яке вилучення майна, спершу потрібно розібратись, кому що належить та шукати можливі варіанти використання тих чи інших механізмів. Точно відповісти на питання  «чи можемо ми нарешті націоналізувати ЛАЗ?» – неможливо. Загалом інструменти існують, проте велика кількість правових питань та потенційних ризиків ускладнюють всю процедуру настільки, що постає питання про можливість її реалізації.

Відомо точно, то спосіб, визначений у законі № 2116-IX «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», застосувати до майна ЛАЗ неможливо через те, що власниками майна не є російська федерація. Натомість механізм, передбачений Законом «Про санкції», може бути застосований. Але для цього необхідно доводити причетність до війни кожного власника окремо. Окрім того, бажано передбачити порядок вирішення спорів із кредиторами та визначити, чи готовий майбутній власник брати участь у багаторічних процесах про захист прав власності.

У цьому процесі потрібно розуміти, що час на його реалізацію обмежений воєнним станом, а підстави для вилучення відповідним законом. Навіть якщо власником майна заводу і є громадяни росії, навіть якщо довести його безпосередню пов’язаність із іншими власниками чи їх бенефіціарами, то питання причетності до війни залишатиметься одним із найскладніших. А логіка закону № 2257-IX, як і всього інституту захисту права власності, не дозволяє в порядку накладення санкцій вилучити майно в осіб без належної правової підстави.

Тому ініціювати обговорення та різні процеси із націоналізації майна ЛАЗ значно простіше, ніж пройти цей процес від початку до кінця.

Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
 


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!