Фото/ focus.ua

У Маріуполі росіяни готуються до «пабеданосного» параду на 9 травня. Кремль каже, що місто повністю захопили, а окупанти вже навіть змінюють українськомовні дорожні знаки на надписи своєю мовою. Медіатренерка з комунікацій Ярина Ключковська вважає, що кожен має право говорити будь-якою мовою, однак у час війни з росією спілкуватися на одній з агресором мові – означає ідентифікувати себе з ворогом.

Це фото запостило вже багато людей і медіа. Але запощу і я. Бо це – відповідь тим, хто вважає, що мова не має значення. Я поважаю право кожного говорити будь-якою мовою. І при цьому я не можу зрозуміти рішення продовжувати говорити мовою ворога у публічному просторі. Це для мене те саме, що носити триколор чи георгіївську стрічку. Це – добровільно позначати себе тим самим маркером, що й агресор.

Читайте також: Росіяни за ніч завдали близько 50 авіаударів по Маріуполю

Президент вивчив мову. Впевнена, з родиною він і далі говорить російською. Але він не дозволяє собі говорити російською у своїх зверненнях до громадян. Він навіть позбувся акценту – тобто навіть у час війни президент доклав зусиль до вивчення мови.

Російські медіа пишуть: «Мариуполь стал русским городом». Ми знаємо – ні, не став. Маріуполь – українське місто, місто українських героїв. Але так, мова – ознака ідентичності. Говориш російською – ідентифікуєш себе з ворогом. Посилюєш наратив, що ми – один народ чи, принаймні, братні народи, легітимізуєш задекларовані причини для російської агресії.

Розумію, що для багатьох моїх френдів російська є рідною. Усе розумію. Чесно. Але в ситуації, коли нас убивають за саму нашу ідентичність, я берегтиму цю ідентичність, як можу. І закликаю всіх робити те саме.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.