Нещодавно мене попросили долучитися до експертної ради, яка розглядала відновлення зруйнованої мозаїки «Інформаційний простір» авторства Б. Сойки (1984), що була розташована в будівлі колишнього видавництва «Вільна Україна». На ній зображено п'ять жіночих фігур, що символізують обмін інформацією між континентами (цікаво, що одна з жінок, як видно на фото, тримає в руках книгу, де на обкладинці з незрозумілих причин збито напис!). Процес відновлення цього твору вдалося погодити, хоч тепер він появиться в іншому місці, бо загальна архітектурна та функційно-просторова ситуації істотно змінилися.

Мозаїка «Інформаційний простір» Б. Сойки для будівлі колишнього видавництва «Вільна Україна». 1984 р. 

 

У Львові на стінах будівель є чимало наполовину знищених мозаїчних панно, стосовно яких треба прийняти певні рішення: або остаточно демонтувати, або ж відновити. Прикрий вигляд має, зокрема, поліхромна композиція на торці будівлі по вул. Вітовського, наполовину зашита зовнішнім «утепленням» (є інформація, що це також твір В. Патика).

 

У зв'язку зі сказаним звернемося до техніки творення мозаїчних панно. З давніх часів вона була широко розповсюдженою у виконанні мистецьких творів для архітектурного середовища. У ХХ столітті, з настанням ефекту «прискоренння» творчих процесів модернізму, вона виявилася надто «повільною» і трудомісткою. До неї повернулися в імперському СРСР. Поруч з класичною, значною популярності тоді набула керамічна мозаїка (значно простіша і дешевша у виконанні). Для прикладу згадаймо оригінальні поліхромії на чисельних автобусних зупинках, до створення яких були причетні відомі львівські художники. Згодом про цю техніку забули (бо, мабуть вважали не надто престижною в середовищі мистецьких новацій). Проте вона зберігала актуальність у навчальному процесі: з нею знайомилися студенти ЛНАМ – кафедр монументально-декоративного малярства, кераміки і сакрального мистецтва. Випускники останньої створили нещодавно прекрасну композицію «Свята Софія – Премудрість Божа» для вівтарної частини церкви, розташованої на території Українського католицького університету.

 

Варто зауважити, що в сенсі захоплення мозаїкою, у світовій мистецькій практиці ХХ століття, маємо чимало шедеврів. Серед них – фантастичні праці Антоніо Гауді та Нікі де Сен Фаль.

 

Сьогодні у світі є чимало художників, які реалізуючи свої творчі помисли в мозаїці, об'єднуються у творчі спільноти та усвідомлюють, що улюблена ними техніка здатна породжувати особливі креативні ефекти.

Наведу лише один приклад. Американська мисткиня Гіла Рейберг (Gila Rayberg) прийшла до образотворчого мистецтва після успішної кар’єри музиканта та педагога. Вона почала працювати в міжнародній онлайн-групі «Портретна вечірка Джулії Кей», яка практикувала розробку мозаїчних портретних композицій та їх чисельних ескізів на папері. В 2018 році Г. Рейберг стала одним з дев’яти художників зі семи країн, запрошених на третій симпозіум сучасного мозаїчного мистецтва на Сардинії, з метою створення авторських праць для відреставрованого монастиря 15-го століття та Музею сучасного мозаїчного мистецтва.

Гіла Рейберг. Introspection (з циклу «Портрети»)

 

Повертаючись до мозаїчних панно нашого міста, багато з яких перебувають у «напівживому» стані, констатую, що цілком очевидною є потреба створення спеціального реєстру існуючих в архітектурному середовищі авторських творів. В такому випадку кожен, хто проводить будівельні роботи, матиме нагоду зробити відповідний запит та отримати інформацію про мистецьку цінність творів. Тоді ми зможемо позбутися запізнілих «авралів» після чергового їх знищення…

 

Джерело