Кожен чиновник має поставити у своєму кабінеті портрет загиблого воїна

2264 0
Науковець, викладач історії у Національному університеті «Львівській політехніці», військовослужбовець 24 ОМБр імені короля Данила Михайло Галущак розповідає про переломний момент в історії, виховання майбутніх захисників та про включення українців у війну на всіх фронтах.
Фото: Твоє місто

Фото: Твоє місто

Багато хто відлік російсько-української війни веде від 24 лютого 2022 року. Але це не так. Війна навіть не у 2014-му почалася, вона триває століттями. Це споконвічна боротьба і зараз ми живемо у переломний момент її історії, коли вирішується наша доля не на роки, а на десятки.

Я досліджую історію Галицької армії, період Української революції 1917-21 рр. Вивчаючи логіку тих подій, можна легко зрозуміти, що з нами відбудеться, якщо ми не матимемо власної держави. На початку XX століття наші предки, на жаль, не змогли втримати незалежність. І наслідки були катастрофічними: вивезення в Сибір, розстріли, Голодомори… Перелік можна продовжувати. Якщо б ми не втримали державу у 2022-му, ми мали б те саме і також знову могли б бути розділеними. І якщо не ми, то наші діти жили б у складі інших держав, воювали б у арміях інших країн, за чужі інтереси, як було за часів Першої та Другої світових війн, коли українці були по обидва боки фронту. Це була велика трагедія і це також є однією з відповідей на питання, за що ми зараз боремося – щоб наші діти й онуки жили в одній державі і ніколи не воювали один проти одного. 

Читайте також: У ворога почались економічні проблеми. Що це означає та чи можливий наступ з півночі?

В історії є одна проста істина: якщо певне покоління не розв’язує проблем свого часу, то вони нікуди не зникають, а переходять «у спадок» дітям чи онукам. Ще одним уроком цієї війни має стати чітке розуміння того, що вона не буде останньою – так, як вважали, що буде «останньою» Перша світова війна чи Друга. З цього випливає кілька важливих висновків. 

Перший: ми вже маємо виховувати майбутніх захисників, розповідаючи їм про хлопців та дівчат, які зараз визначають долю нашої держави. Наш обов’язок – зберегти пам'ять про людей, які зараз творять історію. Бо пам'ять про Героїв минулого породжує героїв сьогодення. Хто були ті хлопці та дівчата, які ідеї плекали, чого боялися, що любили, за що переживали, яким був їх побут, за що віддавали своє життя? Насправді, я гордий за український народ. На нас спочатку ніхто не робив ставку у цій боротьбі Давида проти Голіафа.

В міжнародній політиці є правило: «У перемоги батьків багато, а поразка завжди сирота». Отже, коли ми бачимо, що Україну підтримують, це не просто так. Міжнародна спільнота хоче бути одним з «батьків» цієї перемоги. Це надихає і дає певну надію, що все буде добре. Ми показали, що можемо ефективно воювати з противником, що значно переважає нас у чисельності. Цифри були проти нас, проте на нашому боці був дух. Зараз зарано говорити про перемогу. Але ми вистояли. Можливо, ті, хто зараз на фронті, до кінця не усвідомлюють свою історичну роль, бо історія, як картина – для того, щоб побачити треба відійти. Утім, вірю, що їхні діти й онуки будуть з гордістю говорити про своїх бабусь чи дідусів, які у 2014-му, 2022-му, 2023-му взяли до рук зброю, щоб захистити їхнє майбутнє.

Читайте також: Не варто прагнути повернути своє минуле життя. Психолог про річницю повномаштабного нападу

Другий важливий висновок: Україна має стати настільки сильною, щоб у подальшому ворог боявся навіть думати про вторгнення на нашу землю. Для цього кожен має докласти зусиль вже сьогодні. Чим більше українців візьме участь у захисті країни зараз, тим міцнішими ми станемо потім. Ми повинні максимально включатися у війну на усіх фронтах. Не думати, коли буде перемога, а працювати над її наближенням. І своєю працею робити все, щоб ті, хто віддав життя за Україну, зробили це не марно. 

Кожен чиновник у своєму кабінеті має поставити портрети тих, хто загинув за державу – людей зі свого села, міста, своїх друзів, знайомих. Підписуючи документ, він має дивитися в очі тим хлопцям та дівчатам і запитувати себе – чи за такі наслідки, які матиме цей наказ чи розпорядження, вони загинули? Чи такою вони бачили майбутню Україну? Якщо кожен так буде ставитися до цього, країна буде сильною та вільною.

Джерело

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!