Наприкінці ХІХ ст. терени України перебували у складі двох імперій – Австро-Угорської та російської. Галичина входила до Австро-Угорщини (Королівство Галичини та Лодомерії було земельною одиницею Австро-Угорської монархії), тоді як інші регіони з українським населенням належали російській імперії. Ці держави перебували у стані політичного суперництва, що визначало характер їхніх військово-стратегічних відносин.
У 1890-х рр. російська розвідувальна мережа активно моніторила території Австро-Угорської імперії та Галичини зокрема. Розвідувальні заходи були спрямовані на вивчення місцевості, військової інфраструктури та системи оборони.
Систематичний аналіз кількості та стану оборонних укріплень Галичини, інформації про наявні обсяги запасів, а також про кількісний і якісний склад озброєння, розміщеного на різних об’єктах стратегічного призначення, давав змогу російському Генштабу опосередковано оцінити реальні мілітарні можливості Австро-Угорщини на цій території, дозволяв висвітлити ступінь готовності імперії Габсбургів до кризових сценаріїв і з’ясувати її спроможність до тривалого протистояння.
Результати аналізу розвідданих ставали передумовою для зниження стратегічної невизначеності та сприяли ранньому виявленню потенційних загроз, що дозволяло росіянам ухвалювати превентивні рішення, спираючись не на припущення, а на перевірену інформацію. Це мало суттєве значення для прогнозування майбутніх дій (див. Львів у контексті воєнних дій Першої світової війни).
Інформація з російських розвідданих 1891 р. є важливою для дослідження територій Львівщини, оскільки допомагає усвідомити значущість Львова як ключового військового пункту Австро-Угорщини.
Поштівка 1910 р. httpswww.cardcow.com858482austria-austrian-girl-flag-national-crest
Короткий опис звіту російських розвідслужб 1891 р.
«Львів, Ярослав і Радимно. Укріплення і запаси»
Результати роботи російських розвідувальних служб у Галичині за окреслений період були узагальнені в інформаційному звіті щодо району Львова, Ярослава і Радимно, укладеному полковником Орловим, старшим діловодом Військово-наукового комітету при російському Генеральному штабі.
Згаданий інформаційний звіт містить матеріали розвідданих 1891 р. Цей документ є маловідомим широкій громадськості. Він був опублікований у 1892 р. обмеженим тиражем у формі брошури у військовій типографії російського Генштабу. Копія цього видання була люб’язно надана авторам п. М. Ющенком. Ця брошура під назвою «Львів, Ярослав і Радимно. Укріплення і запаси» складається з ряду розділів, три з яких стосуються Львова: перший розділ – значення Львова; другий розділ – опис складів, казарм та всіх інших військових закладів, розміщених у Львові та його околицях; третій розділ – опис укріплень міста Львова.
Російська розвідка здобувала інформацію різними шляхами. Усі матеріали спочатку спрямовувалися до центральних аналітичних структур для комплексного опрацювання. У ході аналізу визначався ступінь цінності отриманої розвідувальної інформації, її актуальність і рівень достовірності, а також здійснювався пошук можливих елементів дезінформації. На основі узагальнених висновків формувалися подальші інструкції щодо уточнення й поглибленого вивчення окремих об’єктів стратегічного призначення.
У подальшому викладі наведемо вибрані цитати з вищезгаданого документа, дотримуючись послідовності викладу інформації у джерелі.
Аналіз стратегічного значення Львова
У першому розділі документа описано значення Львова: «Місто Львів розміщене в східній частині Галичини. Воно є адміністративним центром і тут перебуває намісник Галичини… Львів – важливий вузол п’яти залізних та багатьох звичайних доріг».
У документі стисло подано перелік залізничних і шосейних шляхів сполучення із зазначенням їхньої важливості, назв населених пунктів і детальних відстаней до них (для шосейних шляхів вказано тип дорожніх покрить); виокремлено ключові залізничні вузли з характеристикою їхнього стратегічного значення, а також наведено дані про те, які шляхи (з вказанням відстаней) ведуть до російського кордону, а які – вглиб Австро-Угорської імперії. «З огляду на зосередження у Львові численних шляхів сполучення, та на його адміністративне значення і вигідне географічне положення, місто розглядається як імовірний центр зосередження однієї з Австро-Угорських армій у разі війни».
У Львові були розквартировані:
«Штаби: 11-го корпусу, 11-ї та 30-ї піхотних та одної кавалерійської дивізії, п’яти піхотних і одного кавалерійського полків; 11-ї польової артилерійської бригади, 11-го корпусного артилерійського полку і Львівського ландверного округу (прим. авт.: Ландвер категорія військовозобов'язаних запасу 2-ї черги і другорядні військові формування в Пруссії , Німеччині, Австро Угорщині та Швейцарії в XIX - початку XX століть).
Війська: 14 піхотних батальйонів, 3 кавалерійських ескадрони, 10 мобільних батарей по 8 артилерійських одиниць (прим. авт.: рос. мовою «орудий», це узагальнена назва гармат і гаубиць, український відповідник відсутній), дві кінні батареї по 6 артилерійських одиниць і одна гірська батарея в 4 артилерійські одиниці, 5 обозних ескадронів, одне санітарне відділення, запасні кадри 30 – го піхотного, кадри 63-го, 64-го, 67-го та 71-го батальйонів ландверу.
Військові заклади: гарнізонний госпіталь з аптекою, продовольчий магазин (прим. авт.: військовий продовольчий магазин – спеціалізований армійський склад, призначений для зберігання, обліку та розподілу продовольчих запасів для військових формувань), артилерійський склад і склад військової постільної білизни».
«Воєнне значення Львова зумовило те, що австрійське керівництво з 1888 р. почало влаштовувати у місті значні запаси на випадок війни (згідно з наявними відомостями, запаси у Львові були розраховані на забезпечення 200-тисячної армії впродовж семи місяців) і додатково прикрило місто десятьма укріпленнями тимчасового профілю для забезпечення захисту міста від несподіваного нападу (прим. авт.: тут ідеться про проміжний тип укріплень між довгочасними та польовими фортифікаціями, які мали міцніші конструкції, ніж польові)».
У документі також підкреслена роль Львова як військової бази: «За обсягом збережених запасів, зокрема провіанту, склад у Львові посідає друге місце після Перемишльського, а склад у Кракові – наступне за львівським…»
«Населення Львова, згідно з переписом 31.12.1890 р., становить 127638 чоловік, у місті є 3 274 будинки … Львів може сам по собі бути предметом бойових дій, але його значення зростає ще й тому, що він розташований на найголовнішому операційному напрямку з Києва до Пешту… Шляхи з Київського округу до Львова перетинає ріка Західний Буг. Сама річка на цій ділянці не є значною перешкодою, але її болотиста долина може ускладнити влаштування переправи».
В розвідданих детально опрацьовано можливий алгоритм дій австрійської армії у випадку бойового зіткнення. Зокрема, зазначено, що «корпус, який прикриває Львів, може зустріти наступаючі з північного заходу війська на гряді висот Жовкви, Куликова, Жовтанців (це природня досить сильна позиція, особливо придатна для оборони висота Гарай біля Жовкви); після того (оборонці можуть зупинити ворога) на висотах перед Львовом, де сходяться шосе з Жовкви і Кам’янки Струмилової; і нарешті (у випадку значних негараздів і переважаючої кількості противника, корпус оборонців, який прикриває Львів) може відійти за укріплення і обороняти безпосередньо місто».
Аналіз оборонних позицій на підходах до Львова
В документі подана інформація про особливості навколишньої місцевості. «В кінці липня 1891 р. позиція на висотах північніше Львова була обрекогносцирована особливим агентом. (прим. авт.: рекогносцировка – розвідка місцевості або позицій противника з метою отримання інформації для планування бою чи пересування військ). Попереду розміщена болотиста низина… навіть у літній період вона малопрохідна. Лише на правому фланзі позиції, між лісами Заставє і Борек Маковинець ділянка низини представляє собою сухий луг, по якому в суху погоду можуть пройти всі три види озброєння. Пануючі висоти та їх крутизна, великі кути обстрілу роблять цю позицію досить сильною з фронту, особливо сильні позиції на правому фланзі Чорна гора і Михайловчизна».
«Місцевість на захід від шосе має горбистий характер, перерізана крутими і глибокими балками, покрита великими площами чагарників і лісів; ґрунт – твердий і сухий, забезпечує зручний прохід військ навіть після тривалих дощів … На схід від шосе простягається довга пласка височина з чорноземом, який легко розчиняється від дощу; велика кількість доріг роблять цю місцевість зручною для проходження військ».
«На думку рекогносцера (прим. авт.: рекогносцер – спец. агент, який виконує розвідку місцевості, або позицій противника), вразлива точка цієї позиції розташована на правому фланзі, де легко перейти низину біля лісу Застав’є. Але упорядник документа полковник Орлов не погоджується з цим твердженням, зазначаючи, що оволодіння правим флангом не дає наступаючим вирішальної переваги, оскільки оборонці, займаючи панівні висоти, мають зручні, захищені з флангів, позиції та можливість без втрат відійти до Львова. Натомість лісиста й пересічена місцевість лівого флангу забезпечує приховані підступи до висот, захоплення яких дозволяє наступаючим відрізати оборонців від міста й вийти безпосередньо до Львова.
Аналіз Львова як військової бази та її запасів
В документі зазначено, що «найважливіше значення у Львові належить складам та іншим військовим закладам», тому інформація про них розміщена у другому розділі брошури. Ми не будемо наводити цитат з цього розділу, адже у ньому дуже детально перераховані всі наявні заклади військового призначення з чіткою локалізацією їх на карті Львова (як підоснову росіяни використали План королівського столичного міста Львова, виконаний Й. Хованцем у 1891 р.). Вражає точність і детальність інформації. Наприклад, у описі складів чітко прописано, скільки якої муки у якому фасуванні є у конкретному складі, так само – скільки порцій сіна, на скільки часу вистачає запасів, коли запаси поновлюються тощо.
План королівського столичного міста Львова. Й. Хованець 1890 р. Фрагмент. Копія. Приватна збірка
Детальність та вичерпність поданої у цьому документі інформації одночасно свідчить як про високий рівень агентурної роботи російської розвідувальної сітки у 1890-х рр. на теренах Галичини, так і про недостатню пильність і професійність спецслужб Австро-Угорщини.
Опис укріплень міста Львова (третій розділ документа) буде подано у наступній публікації.
Висновок
Розвідувальне забезпечення в мирний час є ключовим елементом стратегічного планування, оскільки дає змогу оцінити воєнні спроможності потенційних супротивників та дозволяє зменшити стратегічну невизначеність, забезпечуючи раннє прогнозування і створюючи підґрунтя для превентивних заходів із нейтралізації потенційних загроз.
Незважаючи на складну політичну ситуацію 1890-х рр., суспільством та спецслужбами Австро-Угорщини було допущено втрату пильності, що дало можливість ворожим розвідувальним органам здійснити детальну рекогносцировку території Львова та прилеглих теренів. Отримані у 1890-х роках матеріали були частково використані російськими військами у період Першої світової війни у ході Брусиловського прориву.
План королівського столичного міста Львова 1894 р. Доповнена карта 1890 р. Фрагмент. Копія. Приватна збірка
Львів на карті військових округів Австро-Угорської армії 1898 р. Фрагмент https://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Mapa_c.k._garnizonow_(Landwehra)_1898.jpg
Карта військових округів Австро-Угорської армії 1898 р. https://uk.wikipedia.org/wiki Файл:Mapa_c.k._garnizonow_(Landwehra)_1898.jpg
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
