Музикант та фронтмен гурту «МЕРІ» Віктор Винник ділиться спогадами про Різдво з дитинства, розповідає, з чим воно в нього зазвичай асоціюється та поснює, чому наразі складно буде перейти на святкування за григоріанським календарем 25 грудня.

У першу чергу, Різдво асоціюється у мене з дитинством, що пройшло ще у минулому тисячолітті, як і в багатьох, та до того ж в іншій країні, що називалась СРСР. Це були 80-ті роки, тоді держава була чітко розділена на власне державу і церкву. Відповідно, релігійні свята вже не забороняли, але ще не вітались. І це однозначно додавало драйву.

Я походжу з архаїчної Карпатської бойківської родини зі села на Сколівщині, тому для мене Різдво було основним святом. Новий рік, звичайно, також відзначали, але це було щось «таке» з ялинкою. А на Різдво вся велика родина з’їжджалась до діда та баби – це було картинне святкування, що тепер можна побачити в кінохроніках або театральних постановках. Мені дуже пощастило застати ще справжнє Різдво.

Читайте також: Богдан Шумилович: на довоєнній Галичині не святкували від Романа до Йордана

Цікавими були колядникові традиції Різдва. По татовій лінії ми – корінні бойки зі Сколівщини, а по маминій – переселенці зі Сяну.  Мої предки повернулись і оселились на Сколівщині, тому маю дві бойківські гілки. Колядки були дещо схожі, але все ж різні, бо змішались різні регіони Сколівщина та Самбірський повіт. Ще малим мені це все дуже подобалось, бо я вже розумів, що воно схоже, але у кожного є своя відмінність. Наприклад, коляда «Нині Рождество Божого Дитяти», там є такі слова:

«Тутки лемки співають, подоляки їм грають. Волиняк щось міркує, бойко легко танцює, Полтавець плясає, Гуцул трембітає. Трара, трара, трара, ра-ра-ра». 

Дуже хороша коляда, де практично осягнуті всі етнографічні групи України, ще вона дуже хітова у плані мелодики. Тоді ми колядували такі колядки, що я почув вперше, та вже після того ніде не чув. Може, хтось це досліджував, може, вони збереглись, однак цілком реально, що вони втрачені, бо зберегти усе неможливо.

І ще важливий та цінний момент: усе святкування було тоді з карпатською зимою, снігом, який тоді ще випадав прямо до проводів, по два метри, з морозами, низькими зорями над горами, зі скрипом дерев на морозі, з далеким гавкітом псів, із дзвіночками на кінській збруї, з колядниками.

Традиційно дідусь вносив до хати дідуха, ягничку, та перед тим завжди робив невеличку театральну постановку. Вимикалося світло й залишалася лише свічка. Дідо йшов знадвору через сіни й стукав тричі у двері. Йому відповідала бабуся і зав’язувався такий діалог:

– Що несеш?

– Золото!

– А що важить?

– Олово!

Він повторювався три рази. Лише після того дідусь входив до хати, вітав усіх: «Христос ся рождає!», і тоді вмикали світло й починали святкування. В соломі розсипали цукерки. Також ще були пироги (у нас так називали вареники), в які заліплювали ще радянські копійки. Завжди було цікаво, кому ж попаде такий вареник. 

Читайте також: Містичний дух Різдва. У що вірили прадавні галичани і чи існують ці традиції сьогодні

Моє дитинство підсвіченими яскравими барвами, це дуже теплий спогад. Коли згадую, то мимоволі усміхаюся. Це був інший час, коли ще були живі діди та баби.

Нові часи

Зараз дуже багато артистів намагаються надати колядкам сучасного звучання, а є багато людей, які прагнуть чистої автентичності – і це також має бути. Але віднедавна я вважаю, що треба брати старі пласти культури – і не тільки колядки – і подавати їх у новому звучанні, пропагувати. Можливо, когось це зацікавить і хтось звернеться до автентичних зразків, відкриє їх для себе. Якщо цього не робити, то багато людей про це не дізнається. Нехай це буде маленьким кроком, але мені здається, що він правильний.

Перейти на святкування Різдва 25 грудня, на мою думку, було б круто, тому що усе, що бодай на якусь відстань віддаляє нас від «руского міру» – вітається. Чи можливо це? На мою думку, це найближчим часом ні, бо вже склались певні традиції суто на побутовому рівні. Прощаючись із 2020-м роком, скажу, що  часи не вибирають, як і батьків та Батьківщину – наша земля переживала значно більше потрясінь.

Тим не менше, життя продовжується. Хочу, щоб у цей Новий рік ми увійшли мудрішими, сильнішими, досвідченішими. 2021 буде нелегким, але треба продовжувати жити. Тому усіх з Новим Роком та Різдвом. Слава Україні! Все у нас буде добре! Бережіть один одного та Україну.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.