Деякі велосипедисти можуть не погодитись, але велодоріжка – оптимальне місце для самоката

Як це трактують зараз

Електросамокати, моноколеса та інші подібні засоби пересування – доволі нове для нас явище. Масово їх почали використовувати останні два роки. На відміну від велосипедів, основна частина такого трафіку – саме прокат.

Це дуже зручно: знайшов на карті вільний самокат і помчав за місцем призначення. Шкода, що у нас досі не змогли повноцінно запрацювати автоматизовані велопрокати: Nextbike вже довгий час не оновлює список станцій, а Bikenow – взагалі прибрали велосипеди зі Львова.

Однією з основних проблем легкого персонального транспорту (ЛПТ, за загальним консенсусом, такий термін було вибрано для них) є їх невизначений юридичний статус. Кілька альтернативних законопроєктів перебувають на розгляді у Верховній Раді понад два роки і навряд чи варто зараз розраховувати на їх ухвалення. Як і на прийняття змін до Правил дорожнього руху, які вже не один рік просуває велосипедна спільнота.

Читайте також: «Реально небезпечно». Що робити з електросамокатами у Львові

Якщо підходити до питання з формальної точки зору, то, згідно ПДР електросамокат зараз є – мопедом. За визначенням: «Мопед – двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт». Однак навряд чи це правильно. Хоча б через те, що тоді для пересування на них доведеться отримувати права категорії А. Це автоматично закриє всі прокатні сервіси. Крім того, людям на самокатах буде заборонено використовувати велоінфраструктуру, що є нонсенсом.

Правоохоронна ж система наразі трактує самокати в залежності від обставин:

• тут суд вважає самокат транспортним засобом, котрому заборонено рухатись по тротуару:
• в цьому випадку Феміда, навпаки, не вважає самокат транспортним засобом;
• а ось тут – його назвали мопедом.

Де б вони мали їздити?

Питання викликає багато дискусій, навіть серед активістів, котрі займалися просуванням законодавства. В коментарях до однієї і тієї ж новини частенько можна одночасно бачити незадоволення перебування електросамоката і на проїзній частині, і на тротуарі.

Експерти радять все ж застосовувати до них приблизно ті ж нормативні вимоги, що й до велосипедистів: за наявності велоінфраструктури ЛПТ мали б використовувати її, а за її відсутності – їхати по проїзній частині. При цьому слід врахувати, що самокат є більш чутливим, ніж велосипед, до якості дорожнього покриття. А у Львові (та і по українських містах) досі не існує повноцінної зв’язної веломережі.

Читайте також: Як виглядає велодоріжка на відремонтованій вулиці Пекарській у Львові

Тож загалом бачимо кілька нюансів. По-перше, якісне управління є складнішим через особливості геометрії, положення «водія» та необхідність контролю потужності (на велосипеді ти сам собі двигун). По-друге, більшість пересувається на орендованих засобах і, відповідно, спеціально цьому ділу не навчались. До того ж, одномісний самокат з кількома пасажирами – часте явище.

Мабуть, найвідоміша світлина самоката у Львові. Цікаво, кого з них треба вважати водієм – того, хто тримається за кермо, чи того, хто стоїть спереду? І, якщо таки вимагати права, то якої категорії вони мають бути у цьому випадку? Фото: Alex Yarov

Останнє, як і небезпечна їзда, мало б вирішуватись поліцією. Також не зайвими будуть технічні обмеження швидкості операторами.

Проблема з паркування теж вирішується: потрібно вимагати, щоб користувач по завершенні поїздки фотографував самокат і, відповідно, штрафувати якщо були порушення.

Може все ж таки заборонити?

Наголошуємо: повністю питання з ЛПТ не унормовано ніде і подібні проблеми є у всьому світі. Тож не можливо взяти і перенести на наші реалії досвід якоїсь країни.

Чи раціонально заборонити електросамокати? Навряд чи… Реальна небезпека отримання серйозних травм від зіткнення з ними є лише трохи вищою, ніж від велосипедиста. Також слід врахувати, що люди часто акцентують увагу на тих, хто їм заважає, в той же час не помічають значно більшу кількість адекватних користувачів.

Врешті-решт, такий спосіб пересування зараз часто є єдиною адекватною опцією для багатьох доїхати додому після 22 вечора, коли громадський транспорт вже відсутній.

Досвід користування від знайомих

Руслан (користується прокатними сервісами): Став їх користувачем, як то кажуть «на хайпі». Хотілось спробувати щось нове. З плюсів те, що самокат кілька разів дуже виручав, особливо тоді, коли важко було добратись до місця призначення. З мінусів: електросамокат дуже трясе на нерівностях, погано зроблених заниженнях бордюрів та не дуже якісному покритті.

Настя (користується власним самокатом): З чоловіком були одними з перших користувачів цього виду транспорту у Львові. Каже, найгірше ним їздити було в час пандемії, оскільки тоді він став масовим і сильно впала культура «водіння». Бували ситуації і з водіями авто, котрі агресивно реагували на її їзду по проїжджій частині.

Не зважаючи на ці моменти, вона обожнює електросамокати. Дуже хотіла б добиратися ним від самого дому, але дороги на в’їзді в місто зовсім не обладнані для цього.

Юрій (користується прокатними сервісами): На його думку, зараз у місті є певна проблема з зонами покриття електросамокатних сервісів. Часто є ситуації, коли в житловому районі вони не присутні. І разом з тим, іноді вільні самокати можна знайти по промзонах.

Вважає, там де, зазвичай, ввечері залишають самокати користувачі, вартує створювати додаткові точки вивантаження. В таких місцях можна робити спеціальну розмітку і знаки, які би сповіщали про зону рекомендованого паркування самокатів.

Було б також корисно розширити список зон обмеженої швидкості, за аналогією, наприклад, з тою, яка є на проспекті Свободи. Також не зле було б, якби для нових користувачів сервісу було виставлене програмне обмеження швидкості.

Як і у випадку з велосипедом, тротуар – це іноді єдиний адекватний варіант, щоб проїхати вулицею на самокаті

Що варто зробити

Орієнтуємося на такий перелік:

• Введення ЛПТ у правове поле через прийняття змін до законодавства та ПДР на загальнодержавному рівні;
• Активніша робота влади міста з прокатними фірмами в контексті паркування і технічного обмеження швидкості в певних зонах;
• Пришвидшення темпів будівництва веломережі. Теж не слід забувати про швидші у реалізації і менш коштовні методи, в першу чергу – облаштування велосмуг;
• Велоуроки в школах. Цей захід є стратегічним і миттєвого ефекту не дасть. Але завдяки таким заняттям діти можуть вивчити правила дорожнього руху, загальні принципи водіння. Аналогічні масові програми існують в багатьох країнах, до прикладу, в Німеччині та Польщі.

Ось таке круте веломістечко є віднедавна в одній зі шкіл Познані. Фото: PPU DROMO

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.