Українська чи російська. Чому нам завжди потрібно шукати «кнопочку» UA

1492 0
Закон про мову є для нас інструментом для захисту власної ідентичності.
Ілюстративне фото

Ілюстративне фото

Лувр завжди зустрічає вас французькою, Центр науки «Коперник» польською, музей природознавства в Берліні німецькою. Водночас в Україні досі чимало сайтів чи інтернет-магазинів першочергово пропонують обслуговування російською і щоб знайти інформацію державною мовою, ви змушені десь в куточку шукати маленьку «кнопочку» UA. Чому від цього стає прикро і як нам захишати свою ідентичність, розповідає підприємець Роман Зафійовський.

Читайте також: Фільми і концерти українською. В Україні запрацювали нові норми закону про мову

Коли я подорожую Європою, то завжди захоплююсь тим, як місцеві жителі шанують свою провінційну, регіональну чи державну ідентичності. Вони пишаються своєю культурою, традиціями та мовою.

Спробуйте баварцю сказати, що чеське пиво краще за німецьке або ж навпаки... Ви встрягнете у вічну суперечку. І, що цікаво, у ній кожен матиме рацію.

А до чого це я? До того, що з таких речей складається національна ідентичність. З почуття власної гідності і поваги до самого себе. Гадаю, що саме мова є одним з базових стовпів самоідентифікації, що ні в якому разі не можна вважати дрібницею.

Читайте також: «Це – катастрофа». Мовний омбудсмен – про трансляцію серіалів російською мовою

Подивімося на досвід інших країн. Пригадайте Лувр, він завжди зустрічає вас французькою, Центр науки «Коперник» – польською, музей природознавства в Берліні – німецькою. А якщо відвідати ресторан у тій же Франції чи Німеччині, то на вас очікуватиме меню державною мовою, і лиш за спеціальної потреби чи прохання гостя можна отримати англійський відповідник.

Також гарним прикладом є сайти готелів, туристичних інформаційних центрів, музеїв чи інтернет-магазинів, адже усі вони представлені мовою країни, у якій вони зареєстровані. Ніхто не заперечує наявність іноземного перекладу, проте, аби його отримати, потрібно трішки зосередитись і пошукати необхідну «кнопочку».

Звідси постає проста істина – завжди потрібно намагатися зрозуміти мову тих, до кого навідався у гості або ж принаймні прикласти зусилля, аби скористатися гугл-перекладачем.

Я хочу, щоб так було і в мене, тут – у моїй Україні! Прикро усвідомлювати, що до сьогодні чимало сайтів чи інтернет-магазинів першочергово пропонують обслуговування російською, а щоб знайти інформацію державною мовою, ти змушений десь в куточку шукати ту маленьку «кнопочку» UA.

Читайте також: Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові

Мене бентежить, що перше питання, яке я бачу на екрані терміналу чи банкомату державного банку – це прохання зробити свій вибір між трьома мовами. Чому я повинен робити вибір саме між цими трьома, а де іспанська, португальська, польська чи мова басків? Я не хочу, щоб у моїй країні, мені за замовчуванням ставили такий вибір.

Для мене нещодавно прийнятий «Закон про функціонування української мови, як державної» є не просто законом, який я виконую, але насамперед – інструментом, яким я буду користуватись для захисту власної ідентичності. 

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!