ілюстративне фото: УНН
Аби зменшити кількість і розміри заторів на Сихові, потрібно боротися з причинами їхнього виникнення, а не витрачати гроші на вирішення наслідків, вважає активіст ГО «Кращий Сихів» Павло Голубець.
Останнім часом з'являються все нові і нові ідеї щодо зменшення заторів на проспекті Червоної Калини. До вже існуючої петиції про побудову надземних переходів додалася петиція з пафосною назвою «Стоп транспортному «Сихівському колапсу» (заторам)». У цих петиціях лякає те, що заради теоретичного зменшення заторів, їхні автори готові суттєво ускладнити життя пішоходам та користувачам громадського транспорту, змусивши перших дертися на надземні переходи, а других — очікувати в автобусі, поки хтось запаркується в смугах-дублерах, як це зараз є на частині вулиці Наукової.
Однак найбільша проблема в тому, що всі ці петиції з різними ступенями фантастичності і розмірами бюджетів пропонують рішення, які будуть боротися з наслідками заторів, а не з причинами їхнього виникнення. У випадку реалізації цих ідей рівень автомобілізації лише зростатиме, а новозбудовані смуги чи дороги швидко закоркують щойно придбані машини. Тож сенсу вкладати десятки мільйонів гривень у боротьбу з наслідками немає — потрібно боротися з причинами появи заторів.
На Сихові основних причин виникнення корків є дві: недостатньо якісний громадський транспорт і недостатня кількість робочих місць у районі. Про кожну з них розповім детальніше.
Читайте також: Чому ми стурбовані ідеєю будівництва нової вулиці на Сихові
1. Приватним транспортом у місті користується приблизно 35% мешканців, у той час як громадським — понад 50%. Але стан громадського транспорту і економічне зростання останніх років сприяє появі все більшої кількості авто на вулицях міста. Як наслідок — більші затори.
Громадському транспорту Львова дуже не вистачає електронного квитка і, відповідно, оплати транспортної роботи — принципу, за яким перевізник отримує кошти не від пасажирів, а від міста за фактично виконані рейси згідно з графіком руху. Місто збирає кошти з пасажирів через електронний квиток чи в інший спосіб. За такої системи оплати водію невигідно буде набивати автобус, стоячи по 5 хвилин на зупинці, чи з’їжджати з рейсу о 20:00. Досвід роботи такої системи в багатьох містах Європи показує, що обсяг коштів, які збирають з пасажирів, ніколи не покриває витрати. Тож місту доведеться або піднімати вартість проїзду, або суттєво дотувати громадський транспорт з бюджету, або робити і те, і інше.
Щоб там не казали популісти, якісний громадський транспорт не може бути дешевим. Запровадження електронного квитка і оплати транспортної роботи, а також дотування з бюджету і підвищення вартості проїзду суттєво покращить привабливість громадського транспорту і зменшить рівень автомобілізації. А коли зменшиться автомобілізація — буде менше заторів.
2. Найбільше офісних центрів в місті розташовано в районі Привокзальної та вулиці Наукової. Натомість Сихів з населенням у 150 тисяч мешканців офісних центрів практично немає. За відсутності достатньої кількості місць роботи на Сихові більшість працездатного населення району зранку і ввечері робить маятникову міграцію, і це є вагомою причиною виникнення корків.
Проблему недостатньої кількості робочих місць у районі місто може вирішити шляхом видачі збалансованих містобудівних умов і обмежень на нове будівництво. Потрібно стимулювати девелоперів будувати в районі більше офісних будівель і будівель громадського призначення замість стовідсоткової забудови житлом. Радянське поняття «спального району» повинне відійти в небуття. Район має мати збалансовану кількість житла, місць роботи та відпочинку.
Читайте також: Чому надземні переходи не зроблять Львів кращим
Є також кілька другорядних факторів, які впливають на затори в Сихівському районі. По-перше, це відсутність необхідної інфраструктури для пересування велосипедом чи іншим альтернативним видом транспорту — наприклад, самокатом чи електросамокатом. Офіси в районі Нового Львова чи Наукової розташовані достатньо близько, щоб добиратися до них велосипедом чи самокатом, але відсутність велодоріжок є перепоною для багатьох не надто впевнених велосипедистів.
Крім того, є традиція підвозити дітей зранку до школи на авто. Відсутність культури водіння, незручний громадський транспорт і неправильно спроектовані вулиці міста роблять самостійне добирання дітей до школи досить небезпечним. Погодьтеся, досить страшно відправляти дитину в школу пішки, якщо по дорозі їй треба перейти кілька нерегульованих переходів через 4 смуги. Як тільки починається навчальний рік, кількість і розмір заторів одразу зростає.
Від покращення якості громадського транспорту і збільшення кількості місць праці на Сихові виграють усі мешканці району. Натомість вкладання коштів в надземні переходи, перенесення руху громадського транспорту в смуги-дублери чи нову дорогу попри парк неминуче погіршить якість життя пішоходів, користувачів громадського транспорту чи мешканців навколишніх будинків.
На щастя, у світі є міста, які пробували рухатися різними шляхами. Богота в Колумбії відмовилася вкладати гроші в нові дороги. Частину наявних доріг перетворили на пішохідні зони, а на інших створили смуги для громадського транспорту та інвестували кошти в покращення його роботи. У результаті затори зменшилися на 40% за кілька років. У той же час Москва вкладає суттєві кошти в нові розв’язки і дороги, але попри витрачені сотні мільйонів доларів, стабільно тримається на вершині найбільш закоркованих міст світу. Тож досить очевидним є те, який шлях — правильний.
Колонка підготовлена в межах спецпроекту «Рік комфортного пересування». Партнер проекту — компанія EasyPay — найбільший небанківський оператор платіжних та фінансових сервісів в Україні. Свої ідеї та пропозиції для вдосконалення міської мобільності можете надсилати за адресою: Tvoemisto.tv@gmail.com, у темі листа зазначивши «Рік комфортного пересування у Львові». Важливі думки ми опублікуємо на сайті та озвучимо під час експертних дискусій.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
