Спецпроекти

Батьки у школі: гості, спонсори чи партнери?

14417
Час читання: 3 хв
Джерело фото: nus.org.ua
Джерело фото: nus.org.ua

15 грудня 2017, 13:54

Мінятися ролями, спілкуватися за кавою та допомагати одне одному у вихованні дітей – такою бачать співпрацю і батьки, і педагоги у львівських школах.

Провести урок для дітей, прочитати лекцію іншим батькам, перефарбувати стіни та організувати благодійний ярмарок – це все роблять ініціативні батьки у партнерстві зі школами. Львівські школи, які беруть участь в освітньому проекті «Школа 3.0», працюють не тільки над цікавими уроками та підвищенням кваліфікації вчителів, а й над співпрацею з батьками. Tvoemisto.tv дізналося, що вже вдалося і які це дає результати.

Батьківські збори за кавою

У школі-садку «Софія» працювати з батьками цьогорічних першачків почали у форматі «Клубу відповідального батьківства». Заступниця директорки з навчально-виховної роботи Марія Яцишин розповідає, що батьків закликають до відвертих, дружніх розмов, аби участь у батьківських зборах стала корисною, а не примусовою.

Читайте також: На шкільні збори я принесла печиво. Батьки, певно, подумали, що я трохи не в собі

«Ми робимо чай, каву, печиво, балакаємо. Говоримо, хто такі першокласники, які у них потреби, як їм допомогти адаптуватися в школі, про прийняття дитини з її характером, можливостями, настроями. Аби від дітей не вимагали надзвичайних звершень, а враховували, що у них можуть бути різні інтелектуальні, фізичні, психологічні здібності. Це варто враховувати і любити дітей такими, як вони є», – каже Марія Яцишин.

Батьківські збори вже давно не про гроші, розповідає вчителька іншої школи, педагог молодших класів і класна керівниця четвертого класу гімназії імені Стуса Галина Алешко.

Читайте також: Школа з Wi-Fi і без домашніх завдань. Як змінюється львівська гімназія імені Стуса

«Це колись так було: йдем на батьківські збори, бо треба здавати гроші. Зараз це обговорюється, але це вже відійшло кудись далеко. Ми обговорюємо співпрацю, плануємо свята у класі, батьки долучаються до сценарію. Наприклад, ми з батьками організовували вертеп. З того, що наколядували, купили до класу телевізор, обладнали куточок, де ми можемо творчо працювати з дітьми», – розповіла вчителька. Каже, що завдяки участі батьків у святах та шкільних поїздках вони стали командою, яка спільно втілює ідеї, що роблять навчання цікавішим та комфортнішим.

Батьки беруть участь у спортивних змаганнях разом із учителями, а діти - вболівають

У сихівській школі №98 проходять збори батьківського активу, індивідуальні батьківські збори, є визначені дні, коли мама чи тато можуть прийти до конкретного вчителя, аби дізнатися про успішність своєї дитини й порадитися. Практикували навіть батьківські збори просто неба.

Читайте також: Директорка, яка відповідає на записки учнів. Як змінюється сихівська школа

Голова батьківського комітету школи Мар’яна Пелешко – випускниця цієї школи. А тепер тут учаться двоє її синів. Каже, що з приходом нової директорки у школі змінилося ставлення до батьків. Якщо раніше тільки ставили перед фактом щодо ремонтів, просили про фінансову підтримку і прибирання у класах, то зараз із батьками радяться про те, що пріоритетніше зробити. Сама Мар’яна консультувала вчителів із проектного менеджменту, оскільки працює в громадській організації «Кращий Сихів» і має чим поділитися. Влітку разом із батьками у блоці початкових класів нарешті змінили сумні зелені стіни на кольорові.

«Я б хотіла, щоби батьківські збори проходили у формі дружніх, відвертих щирих запитань і співпраці. Поки що більше обговорюють матеріальні, побутові питання, а питання психологічного, емоційного, чуттєвого світу дитини майже не піднімають», – каже Марія Яцишин.

Участь у житті школи

Батьків залучають не лише до дозвілля та ремонтів, а й до навчання. У школі-садку «Софія» мама-поліцейська проводила навчання з безпеки на дорозі, мама-художниця вчила малювати портрети. «Батьки бачать, що не так просто організувати дітей, сучасні діти гіперактивні. І так трохи краще розуміють та поважають вчительську роботу», – каже Марія Яцишин.

Читайте також: Уроки для вчителів. Як змінюється «іспанська» школа на Новому Львові

На тиждень толерантності батьки також долучалися до організації та проведення тематичних уроків. А нещодавно батько семикласниці Богдан Горін організував для паралелі уроки домедичної допомоги, які провів інструктор Василь Кашуба.

«Зараз у дітей такий вік, що вони формуються і по-різному намагаються самоствердитися. Щоб скеруваи їх у правильне русло, я подумав, що це їм не завадить. Аби вони вчилися допомагати, а не шкодити одне одному. За кордоном такі курси проходять із дитячого садка, це всі мають уміти: захистити себе, не пхати руки в кров, знати й орієнтуватись у наслідках», – каже Богдан.

Читайте також: Перша домедична допомога: що потрібно дізнатися просто зараз

У гімназії імені Стуса батьки залежно від своєї професії запропонували проводити майстер-класи для інших батьків та вчителів: про цінності, здорове харчування, гігієну зубів. Таку ідею вирішили втілити після діалогу батьків та вчителів у межах проекту «Школа 3.0», коли зрозуміли, що їхня щоденна робота може бути корисною і школі.

Педагоги кажуть, що ця співпраця позначається й на дітях: вони пишаються своїми батьками, намагаються брати з них приклад і якнайкраще проявляти себе у школі.

Спільна відповідальність

«Я думаю, що виховання з батьками та у школі має бути якщо не 50/50, то все одно за активнішої участі батьків, – каже Мар’яна Пелешко. – Діти по-різному схоплюють на уроках: хтось швидше, з кимось треба індивідуально допрацьовувати. Коли в класі тридцять учнів, учитель не завжди може це робити. Якщо казати: я прийшов чи прийшла з роботи і не маю часу робити те, що має робити школа, то і результат буде відповідний. Якщо ми хочемо бачити успішну дитину, має бути взаємопідтримка школи і батьків».

Читайте також: Твердість характеру замість IQ. Чого українська школа може навчитись в американської

Вона розповідає, що спілкування з педагогами допомогло їй краще зрозуміти свою дитину. «Він у мене інтроверт, а я екстраверт. Мені здавалося, що він не встигає, бо він повільний, такий у нього тип особистості. Але вчителька переконала, що це нормально. Він усе встигає, його фото – на дошці пошани. Тобто немає ніяких проблем. І з поведінкою теж. Якби мені хтось сказав, що мій Маркіян зірвав урок, то я би не повірила, а може навіть і втішилася б», – жартує Мар’яна.

Богдан Горін каже: пощастило, що у молодшій школі вчителька Оксана Голуб навчила дитину вчитися, тому з уроками донька справляється самостійно.

«Я відвідую всі батьківські збори і намагаюся займатися з дитиною, – каже Богдан. – Я вважаю правильним, що зараз на зборах не обговорюють дітей, не називають, хто як поводився. Я вважаю, що не має бути межі між шкільним і батьківським вихованням. Ми маємо співпрацювати, намагатися виховати громадянина».

Читайте також: Працювати з дітьми – це як дивитися у майбутнє. Чим унікальні проблеми освіти в Україні

«Ми кличемо батьків до школи, але це процес не одного дня і не одного місяця. Школа і батьки – як два береги однієї ріки: ми кажемо, що щось є обов’язком батьків, а батьки кажуть, що вчителі мають цього навчити. І так діти — від одного берега до другого. А ми всі маємо бути на одному березі», – розмірковує Марія Яцишин.

Зоя Красовська

Фото авторки, надані героями публікації та з відкритих джерел

Підписуйтесь на наші соціальні мережі

Будьте в курсі останніх новин та ексклюзивного контенту. Слідкуйте за нами у соціальних мережах.

Коментарі

Поки що немає коментарів. Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Читайте також

Освіта
П'ятдесят тисяч учнів, які переїхали на Львівщину, не відвідують місцевих шкіл. Як допомогти дітям ВПО
За даними департаменту освіти і науки Львівської ОДА, цього навчального року лише близько 8 000 дітей, учнів Львівщини, які переїхали із прифронтових міст, ходять в місцеві школи, а понад 50 000 з них не відвідують місцеві школи очно й навчаються дистанційно. І це на прикладі лише однієї Львівщини. Яка ж тоді загальна кількість дітей в Україні, яка вчиться дистанційно у відносно спокійних регіонах, але по факту не отримує ні належних знань, ні належної соціалізації. Це питання виходить за межі статистики – воно стосується майбутнього цілого покоління. Народна депутатка України, Наталія Піпа пояснює, чому це проблема не лише для освіти, а й для соціальної інтеграції, і чому 2026 рік може стати роком визначення для цих дітей.

01 лютого 2026, 10:30

Сьогодні ми маємо серйозну проблему, про яку не прийнято говорити прямо. Йдеться про дітей внутрішньо переміщених осіб, зокрема у Львівській області, які роками не відвідують школи очно. Це питання викликає сильний спротив – і з боку батьків, і з боку вчителів, і навіть самих дітей...

За підтримки:

Bosch Stiftung Logo

Розроблено:

Levprograming

За умови повного або часткового використання iнформацiї гіперпосилання на tvoemisto.tv є обов'язковим. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Думка редакцiї може не збiгатися з думкою авторiв.

© 2026 "Твоє місто"