Відсутність розмітки на дорозі за ступенем небезпеки експерти прирівнюють до непристебнутого паска безпеки чи паркування на проїжджій частині або на перехресті. Розуміючи небезпеку, люди частіше стали скаржитися на відсутність чи погану розмітку на пішохідних переходах. Кажуть, що це не просто незручність, а серйозний ризик потрапити під колеса. Особливо зараз, коли раніше темніє, та під час блекаутів, які неможливо передбачити. В якому стані пішохідні розмітки на вулицях Львова і чи дотримуються люди правил безпеки з’ясовувало «Твоє місто».

«Тут дуже небезпечний перехід: розмітки немає, знака теж…»

Ще весною 2025 року «Твоє місто» помітило, що на багатьох пішохідних переходах у Львові розмітка або ледь помітна, або її взагалі немає. Найчастіше – поблизу шкіл, зупинок громадського транспорту та жвавих перехресть, де увага водіїв і пішоходів має бути максимальною. У місті чи не щодня фіксують дорожньо-транспортні пригоди, частину з яких може спричиняти і погано видима або відсутня розмітка. Особливо небезпечно це в темну пору доби, коли стерта «зебра» практично зливається з асфальтом.

Після неодноразових звернень до міської ради нам пояснювали, що нанесення розмітки – це певний технологічний процес, який може проводитися за стабільно теплої температури повітря. Однак навіть за сприятливих погодних умов проблема так і не зникла, зокрема, це стосується розмітки на переходах із бруківкою, але не тільки.

Читайте також: Чому у Львові досі не оновили розмітку на пішохідних переходах та коли це зроблять

Під час дискусії «Твого міста» щодо підготовки Львова до зими заступник мера Андрій Москаленко сказав, що на це звернуть «особливу увагу», адже на розмітку не потрібно «глобально великих коштів».

«Питання розмітки – це питання безпеки. Я не вважаю, що кошти на її поновлення є глобально великими, тому кожна районна адміністрація має завдання постійно стежити за її станом і оновлювати», – зазначив він.

У час війни звичайна дорожня розмітка перестає бути просто фарбою на асфальті – вона стає елементом безпеки. Російські атаки на енергетичну інфраструктуру призводять до раптових блекаутів, коли світлофори не працюють, вулиці опиняються в темряві, а рух перетворюється на випробування для всіх учасників. У такі моменти чітка «зебра» часто є єдиним орієнтиром, що відокремлює безпечний крок від небезпеки.

Вулиця Героїв Крут на Сихові. Мешканці цієї вулиці скаржаться на те, що поблизу ліцею № 80 на проїзній частині практично зникла розмітка на пішохідному переході, через який діти йдуть до школи. Це створює небезпеку для дітей і загрозу ДТП навіть вдень.

Мешканці стверджують, що проблема виникла через будівництво поблизу навчального закладу. Важка техніка буквально стирає розмітку, а бруд із будмайданчика після дощів забруднює асфальт так, що пішохідний перехід стає майже непомітним.

Читайте також: У Львові почали поновлювати дорожню розмітку

Директор ліцею № 80 Ігор Корда пояснює, що місто ще перед початком навчального року облаштувало перехід і встановило попереджувальний знак «школа», однак ситуацію ускладнює робота будівельників. «Техніка знищує розмітку і розносить бруд, який у дощ повністю її перекриває. А саме тут діти переходять дорогу дорогою до школи», – каже він.

На пішохідному переході, за рогом ліцею № 80, також не видно й дорожнього знака «Пішохідний перехід». Він пошкоджений – імовірно, збитий – та просто встромлений у газон біля тротуару. Знак нахилений і з проїжджої частини його майже не видно, тож водії можуть не помічати місце переходу.

Місцева жителька Любов розповідає, що її шестирічний син Денис навчається у ліцеї № 80. «Тут дуже небезпечно. Немає ні розмітки, ні знаку. Я завжди кажу синові, що переходити дорогу тут можна лише за руку і тільки з дорослими».

Ще один пішохідний перехід – з іншого боку будівництва – також напівстертий. Він веде від автобусної зупинки до ліцею, і ним користується чимало дітей. Утім, на цій ділянці принаймні чітко видно дорожній знак.

Прогуляємося містом далі. Ми – у Франківському районі, поруч з дитячою бібліотекою-філією № 10, яка розташована на вулиці Залізняка, 5 – фактично на розі вулиць Залізняка та Гіпсової. Удень рух на обох цих вулицях доволі інтенсивний, хоча й не такий напружений, як на основних магістралях міста.

Щоб потрапити до бібліотеки, відвідувачам – зокрема дітям – потрібно перейти проїзну частину на вулиці Залізняка або Гіпсовій. Водночас на жодній з цих вулиць немає пішохідної розмітки, як і дорожнього знака «Пішохідний перехід».

Попри це, на цій ділянці встановлений дорожній знак «Житлова зона». Він інформує про в’їзд на територію, де діють особливі правила дорожнього руху: максимальна дозволена швидкість обмежена до 20 км/год, пішоходи мають право рухатися як тротуарами, так і проїзною частиною, а водії зобов’язані поступатися їм дорогою та не створювати перешкод. Крім того, правилами заборонено використовувати житлову зону для наскрізного проїзду транспорту.

Дорожній знак «Житлова зона», встановлений на вулиці Гіпсовій, фактично не відповідає реальній організації руху на цій ділянці: вулиця використовується водіями як транзитна. Автомобілі рухаються наскрізь, часто на швидкості, значно вищій за дозволену.

Під час нашого візиту водії на швидкості повертали з вулиці Залізняка на Гіпсову, не знижуючи темпу руху. Пішоходи змушені були чекати, поки потік автомобілів вщухне. Серед них – пан Володимир, з яким нам вдалося поспілкуватися. За час спостереження жоден із водіїв не пригальмував, навіть помітивши людей, які стояли на краю тротуару в очікуванні можливості перейти дорогу.

«Я пропускаю всі машини, бо боюся тут переходити дорогу, – каже пан Володимир, чоловік поважного віку, який пересувається з палицею. – Є культурні водії: зупиняються, показують, мовляв, “йдіть”. А я їм у відповідь – їдьте самі. Я ходжу повільно й не хочу нікого затримувати. Мою сусідку біля зупинки на Коновальця, он там, бачите, автомобіль двічі збивав просто на переході – вона зламала ногу».

Пан Володимир мешкає неподалік – на вулиці Повстанській – і часто ходить цим маршрутом. Вважає, що тут мав би бути пішохідний перехід.

«На цьому місці перетинаються Залізняка і Гіпсова – вулиці з двостороннім рухом. І якщо навіть на пішохідному переході на Коновальця машини здійснюють наїзди на людей, то що вже говорити про цей неконтрольований перехід», – заявляє він. Чоловік згадує випадок позаминулого тижня, коли хлопець, який ішов перед ним, ледь встиг вискочити з-під автомобіля, що рухався другим рядом. «У темряві людину на дорозі майже не видно», – додає пан Володимир.

Варто врахувати й те, що дитяча бібліотека працює до 19.00. Узимку в цей час надворі вже темно. Єдине, що частково зменшує ризики, – добре освітлення перехрестя та значно менший трафік у вечірні години порівняно з денним.

Показово й інше: вулиці, що прилягають до Гіпсової – Кременецька, Ожешко, Семирадського, Житомирська та Труша – на своїх перетинах також не мають жодного облаштованого пішохідного переходу.

(Нагадаємо, що рішенням Львівської міської ради від 18 грудня 2025 року вулицю Гіпсову перейменували на пошану українського фізика-теоретика, громадського та політичного діяча, Почесного громадянина Львова та Героя України Академіка Ігоря Юхновського).

Бруківка «з’їдає» розмітку

На вулиці Коновальця, що йде паралельно Гіпсовій, пішохідні переходи є, але майже всі – напівстерті. Особливо небезпечна ділянка поблизу трамвайної зупинки «Залізняка», де нерідко трапляються наїзди, а перехід біля зупинки «Мельника» практично непомітний. Також погано видно розмітку на перетині Коновальця з іншими вулицями – Художньою, Грюнвальдською та іншими.

На перехресті Федьковича та Алли Горської, навпроти входу на Привокзальний ринок, рух пішоходів і автівок виглядає хаотично, як невпорядкований броунівський рух – розмітки переходу тут взагалі немає. Проте пішоходам і транспорту якось вдається мирно співіснувати.

Схожа ситуація і на Городоцькій у районі Привокзальної: напівстерті переходи біля центрального входу на ринок, «Скрині» та зупинок міського транспорту. Через великий потік людей і транспорту розмітка практично зникає.

«Розумієте, на бруківці розмітка довго не тримається», – каже водій мікроавтобуса Петро, з яким ми розговорилися на автобусній стоянці біля Приміського вокзалу на Городоцькій.

Він понад десять років працює водієм, а взагалі за кермом понад 30. «Два-три місяці і все – на бруківці «зебри» немає, – каже він зі своїх спостережень. – Оновлюють розмітку зазвичай десь після Великодня, бо після зими навіть сліду її не лишається. Але кожна «зебра» дублюється знаком. Якщо їдеш увечері, або падає сніг чи дощ, «зебри» не видно, навіть, якщо вона є. А знак у світлі фар видно навіть у блекаут, бо вони світловідбивні».

Водій каже, що без розмітки – це ніби «носити старі черевики» – ходити можна, але в ноги зимно.

Інший водій, пан Ігор, з яким ми завели розмову, десять років працює водієм маршрутки. Зараз він за кермом автобуса №15. Його маршрутка курсує від Приміського вокзалу до Медової Печери: по Степана Бандери, Коперника, Зеленій, Пасічній, Личаківській і знову повертається на Городоцьку.

Під час минулих блекаутів він не припиняв роботи – возив пасажирів за маршрутом у повній темряві. «Увімкнув фари і поїхав. Але швидкість невелика – не більше 30 кілометрів на годину». З слів водія, на його маршруті пішохідна розмітка на асфальтовому покритті є майже скрізь. «Окрім бруківки, яка її «з’їдає», – уточнює він.  

Зносостійких розміток стане більше?

Запитуємо щодо ситуації з розміткою у міської ради. 

«Ми знаємо про цю проблему», – коментує ситуацію перший заступник мера Львова Андрій Москаленко. – Бруківка має свою специфіку і розмітка на ній дійсно швидко стирається. Ми моніторимо цю ситуацію. Моніторинг відбувається адміністраціями кожного району, на території яких знаходяться пішохідні переходи».

За словами Андрія Москаленка, пішохідну розмітку в місті наносять двома видами матеріалів – фарбою та пластиком. Переважна більшість переходів – близько 70 % наноситься фарбою, 30 % – пластиком. Пластик є вдвічі дорожчим, і він наноситься  лише на тих локаціях, де відбувається інтенсивний рух транспорту, через що розмітка швидко стирається.

«Якщо брати в середньому, звичайно, це дуже залежить від інтенсивності експлуатації проїзної частини та від погоди, то пластик може триматися десь пів року, а фарба – три-чотири місяці, – зазначає він. – Фарба на розмітці швидше стирається через погодні умови. Але для відновлення її також потрібні належні погодні умови. Зокрема, помірна температура повітря – без морозу і спеки, відсутність дощу та сильного вітру, щоби фарба добре лягла, швидко висохла і не змилася, забезпечуючи якісне та довговічне маркування. Тому для нанесення розмітки існує лише певний період».

За словами Андрія Москаленка, кількість переходів в місті постійно зростає. Практично кожного місяця комісія з безпеки дорожнього руху ухвалює рішення про облаштування нових пішохідних переходів там, де є скупчення людей або великий потік людей до зупинки транспорту, а також про облаштування острівців безпеки.

«Комісія ухвалює рішення також і про те, чим наносити розмітку – фарбою чи пластиком. Ми дякуємо вам, після вашого ефіру ми звернули увагу на ряд переходів і далі моніторимо ситуацію».

Щодо коштів, то на нанесення пішохідної розмітки не закладається окремо конкретна сума, пояснює Андрій Москаленко. Закладаються кошти загалом на обслуговування доріг у районі, і витрачаються вони залежно від ситуації, виходячи з нагальності проблеми. Зокрема, і на пішохідні переходи.

«Якщо є конкретні випадки, ми їх проговорюємо. Так, в центрі міста є такі розмітки, які швидко зношуються, протягом півтора місяця. Ми спробуємо там новітні варіанти. І так конкретно ми відпрацьовуємо по кожній локації».

На питання, чи будуть на бруківці наносити більше пішохідних переходів пластиком, аби розмітка трималася довше, Андрій Москаленко відповів, що наступного року буде більше застосовуватися нових технологій.

«Залежно від трафіку і навантаження дорожнього покриття. Але водночас ми аналізуватимемо і ціни. Зараз найбільше використовується фарба, тому що вона вдвічі дешевша. Але на активних проїзних дорогах ми збільшимо кількість довготривалих  розміток».

До слова, ми запитували в райадміністраціях, де наносили розмітку у 2025 році. Докладніше тут. 

Як працюватимуть світлофори під час блекаутів

Як повідомив «Твоєму місту» директор департаменту міської мобільності Львівської міської ради Олег Забарило, наразі всі 173 світлофори міста оснащені блоками безперебійного живлення. Зокрема, встановлено блоки безперебійного живлення на тих 20 світлофорах, на яких у разі блекауту передбачалося резервне живлення від генераторів бізнесу. «Ми підключилися до мережі бізнесу і сценарій з генераторами залишається у фокусі у разі довготривалих відключень, як допоміжний для цих 20 світлофорів».

Зараз ті кілька світлофорів, що працювали від одного блоку живлення, який забезпечував  їх роботу упродовж 7–8 годин, роз’єднали. Тепер на кожному світлофорі встановлюють окремий блок живлення. Це дасть можливість подовжити ресурс роботи світлофорів до 24 годин  і більше.

На шести світлофорах з блоками безперебійного живлення додатково встановили сонячні панелі, що продовжить термін роботи у разі тривалих блекаутів. Далі планують оснастити сонячними панелями усі світлофори міста, щоби вони могли працювати без електроенергії від 24 годин.

«Якщо не буде електроенергії упродовж більш тривалого періоду – на тиждень, наприклад, у нас є закуплені резервні батареї і підготовлений персонал, який моніторить тривалість роботи світлофорів, він буде оперативно виїжджати на місце і заміняти батарею, яка відпрацювала свій ресурс, на заряджену батарею», – зазначив Олег Забарило.

Батареї, ресурс яких вже вичерпався, заряджатимуть централізовано від генераторів. Після заряджання батареї розвозитимуть і встановлюватимуть на світлофорах. Доки одні блоки  безперебійного живлення працюють на світлофорах, інші в цей час заряджаються.

За словами Олега Забарила, у разі блекауту світлофори переходять на автономне живлення буквально за секунду.

Чи працюватимуть блоки безперебійного живлення без перешкод взимку під час морозів? Директор департаменту наголошує, що блоки містять систему підігріву, що дає можливість світлофорам працювати при мінусовій температурі.

Як зробити себе помітним

І все ж про власну безпеку варто подбати кожному з нас. Особливо в темну пору доби. Одним із простих, але дієвих способів стати помітнішим на дорозі є флікери – світловідбивні елементи у вигляді значків, браслетів чи наліпок. Вони відбивають світло фар і дозволяють водіям завчасно побачити пішохода, що суттєво знижує ризик дорожньо-транспортних пригод.

Про їхню ефективність говорить і практичний досвід. Директор львівського ліцею № 80 Ігор Корда зізнається, що усвідомив важливість світловідбивних елементів, коли сам опинився за кермом під час блекаутів.

«Я зрозумів, наскільки допомагають водіям світловідбивні стрічки на одязі чи брелоки на рюкзаках, особливо в темну пору доби, – каже він. – І це актуально не лише під час вимкнень світла».

За даними Національної поліції, з увімкненим ближнім світлом фар водій помічає пішохода лише за 25–30 метрів. Натомість світловідбивні елементи на одязі збільшують цю відстань у кілька разів – людину стає видно вже за 130–150 метрів, а це дає водієві значно більше часу зреагувати та уникнути небезпеки.

Флікери можна легко закріпити на рюкзаку чи куртці, носити у вигляді браслета на руці або нозі. Без таких світловідбивних елементів дитина у темну пору доби фактично стає невидимою для водія. Навіть у випадку, коли вона переходить дорогу по «зебрі» і дотримується всіх правил дорожнього руху.

Біля ліцею № 5 на вулиці Іллі Кокорудза, 9 ми поспілкувалися з мамою Олею та її двома доньками – 9-річною Оленкою, ученицею 4 класу цього ліцею, і 5-річною Оксаною, яку родина прийшла записувати до першого класу на наступний навчальний рік.

За словами жінки, безпека дітей на дорозі для них – пріоритет. «Оленка має світловідбивну куртку, на рюкзаку – стрічку, а також світловідбивні елементи на взутті. Стрічка є і на чобітках Оксани, так само, як і на одязі старшої доньки. Вона самостійно ходить на гуртки у вечірній час, тож ми намагаємося подбати про її безпеку», – розповідає Оля.

Водночас частина співрозмовників визнає: діти й дорослі зі світловідбивними елементами досі не стали звичним явищем на львівських вулицях.

Фахівці наголошують: найкраще на дорозі помітні жовті та білі світлоповертальні елементи. Найефективнішими вважають флікери площею понад 15 квадратних сантиметрів. Їх радять розміщувати на рівні очей водія та на рухомих частинах тіла – це суттєво підвищує видимість пішохода навіть на відстані у сотні метрів.

Придбати світловідбивні елементи сьогодні не складно. Широкий асортимент флікерів доступний на маркетплейсах OLX, Rozetka та в мережі «Епіцентр». Вартість таких аксесуарів є доступною: світловідбивна стрічка для одягу коштує близько 53 гривень, ремінь-жилет для безпеки – 149 гривень, браслети – від 26 до 56 гривень, нарукавні пов’язки – 102–113 гривень, а світловідбивні брелоки – від 22 до 40 гривень.

Витратити кілька гривень на флікер – це, по суті, найпростіша інвестиція у власну безпеку. Невеликий світловідбивний елемент коштує копійки, але в темну пору доби може стати тим самим сигналом, який дозволить водієві вчасно помітити пішохода й уникнути біди. У час, коли вулиці не завжди освітлені, а умови на дорогах можуть змінюватися миттєво, саме такі прості й доступні речі часто відіграють вирішальну роль і рятують життя.

Наталя Меркулова

Фото авторки

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.