"Бабця першою хотіла мене в армію відправити!"
Вісімнадцятирічний Назарій, гойдаючись та вертячись в офісному кріслі рекрут-центру, постійно жартує.
"Я ся стидаю", – кокетливо з посмішкою реагує на прохання про коментар молодий рекрут, який ще два тижні тому ганяв на мотоциклі по рідному Галичі на Івано-Франківщині.
За надто швидку та необорежну їзду його не раз сварила рідна бабця, з якою він мешкав.
Питаю, як вона відреагувала на його рішення підписати контракт і піти в армію.
"А я їй не казав! Але вона першою давно мене хотіла туда запхати!", – сміючись, відповідає Назарій. Він переконаний: бабця буде лише радіти, що неслухняного внука немає вдома та хтось врешті серйозно займеться його дисципліною.
Назарій ще у чотирнадцять років після восьмого класу закинув навчання в школі та пішов працювати на СТО помічником автомеханіка. У сімнадцять – поїхав на заробітки в Польщу, а далі – до Чехії. Проте за кордоном йому не сподобалося, бо, за його словами, не платили обіцяного.
Врешті він повернувся додому і пішов у найближчий ТЦК питати, як підписати "Контракт 18-24”. Там порадили встановити додаток "Резерв+", де самостійно обрати бригаду.
"Я подумав, що хочу бути військовим, як мій батько і вуйко", – з незмінною посмішкою розповідає Назар. Водночас додає, що тато потрапив до армії не з власної волі, бо, за його словами, “його злапали ТЦКашники”. Назару навіть довелося їхати забирати батьків автомобіль, який після примусової мобілізації залишився просто на дорозі.
Про своє рішення йти служити батькові не сказав одразу. Вже після підписання контракту спочатку подзвонив дядькові, а вже той повідомив брату.
"Накричали на мене. Тато сказав, що я дурний", – не припиняючи посміхатись, переказує новоприбулий рекрут.
"Чому не водієм чи автомеханіком?", – уточнюю, вказуючи на його досвід роботи на СТО та сільські гонки на мотоциклі.
"А я прав не маю!", – пояснює.
Крім того, виплата в мільйон гривень за "Контрактом 18-24" передбачена лише для бойових посад. Хоча Назарій переконує, що він тут не лише заради мільйона.
"Треба ще дожити!", – уточнює він, коли я питаю про плани щодо зароблених у майбутньому коштів.
Мільйон лише за бойові посади
За умовами річного контракту, виплату в мільйон гривень розбивають на три частини. Перші 200 тисяч платять на початку проходження базової військової підготовки на навчальному полігоні. Ще 300 тисяч рекрут отримує після БЗВП та передислокації в свій бойових підрозділ. А останні 500 тисяч вже платять, коли контрактник проведе сумарно шість місяців на бойових виходах.
Загалом за рік рекрут за цією програмою може заробити близько двох мільйонів. Адже паралельно ще отримує зарплату та доплату за бойові завдання (до 120 тисяч в місяць).
Дещо інші умови для тих, хто підписує контракт на оператора безпілотного літального апарату. Тоді контрактник має прослужити вже не рік, а два. І решту 500 тисяч їм виплачують після сумарно дванадцяти місяців участі в бойових діях.
Варто додати, що "Контракт 18-24" можуть підписати і ті, хто не хоче йти на бойові посади. Їм мільйон не заплатять, але так само гарантують чіткі терміни служби. Тобто після року людина можу звільнитися.
За словами рекрутера 103-ї бригади ТрО Назарія Сюти, приблизно половина молодих рекрутів у них обирає саме небойові посади. Загалом же за останній рік із усіх контрактників 70% становлять ті, хто йде за "Контрактом 18–24".
Основне, що, на його думку, їх приваблює в цій програмі, – це гарантовані терміни служби – один або два роки. Чого немає в інших військових.
"Чоловіка до нас відправила дружина, ми не взяли"
Після вражень від веселого майбутнього розвідника Назарія уточнюю в його тезки, чи не лякають їх юні рекрути, які ще за віком не дуже серйозні та дещо вітряні.
"З молоді якраз ще можна щось ліпити. Вони готові навчатись, слухають, розпитують про наш досвід", – каже рекрутер Назарій Сюта. Більше того, "хуліганісті" хлопці йому навіть більше імпонують, бо, мовляв, це свідчить про активність і бойовий запал.
Водночас він пригадує, як відмовив у контракті невпевненому та мовчазному двадцятирічному чоловікові, який приїхав сюди з Миколаївщини.
Також додає, що завжди у кандидатів на контракт уточнюють, чи повідомили ті батькам про своє рішення служити у війську.
"Хоча вони повнолітні, але для нас це важливо. Бо я сам батько і хотів би знати, що моя дитина робить. Для мене моя дитина завжди буде дитиною, скільки б років їй не було", — пояснює Назарій.
Він пригадує, як мама дівчини, яка прийшла до них з бажанням служити, її врешті закрила вдома і не відпустила. Ще й дзвонила в рекрутинговий центр і сварилась.
Проте Назарій переконує та наголошує: тут все працює виключно добровільно. Більше того, навіть інколи доводиться переконувати претендентів на бойові посади, що це для них може бути заважко.
Здебільшого дівчат за "Контрактом 18–24" тут намагаються брати саме на посади операторів у підрозділи безпілотних систем. Фахівці потрібні не лише на БпЛА, а й на роботизовані комплекси для евакуації та мінування.
Дівчат серед рекрутів більше, ніж хлопців
Що здивувало найбільше: молодих жінок в рекрут-центр 103-ої ОБр ТрО приходить навіть більше, ніж чоловіків, – орієнтовно 60% від загальної кількості.
Такий високий показник тут пояснюють і тим, що в багатьох бригадах дівчатам просто відмовляють. Так, нещодавно до них приїхала з Сумщини сестра діючого військового. Служити до брата її не взяли. Раніше вона ще чула про 103 ОБр ТрО, яка якраз тримає оборону в Сумській області, і вирішила їхати до Львова.
В рекрутцентрі нам показують відео, які раніше записували з дівчатами-рекрутками. Девятнадцятирічна Оксана розповідає, що про війну дізналась ще з 2014 року, коли її батько пішов воювати. В школі вона волонтерила для армії, але відчула, що хоче робити щось більше. Усі бригади, куди вона зверталась, їй відмовляли. Врешті 103 ОБр ТрО прийняла дівчину оператором БпЛА.
Ще одна майбутня операторка безпілотника, дев’ятнадцятирічна Віталіна з Житомирщини, хотіла підписати контракт ще у вісімнадцять. Проте рідні сварилися і просили її ще подумати, тим паче що її хресний загинув на війні. Але за рік дівчина все одно підписала контракт і зараз навчається на оператора безпілотника.
Берегти тут намагаються не лише дівчат. Якщо в людини очевидні проблеми зі здоров'ям, переконують, що на бойову посаду її не візьмуть.
Соціальний ліфт та переваги
У львівський рекрут 103 ОБр ТрО центр приїжджають рекрути зі всієї України, хоча це саме львівська бригада. Рекрутер Андрій пояснює, що цьому сприяє їхня медійність, активна реклама в соцмережах та їх відома історія участі в Курській операції.
Двадцятирічний Сашко з Кіровоградщини, якого теж зустрічаємо в рекрут-центрі, вибрав 103-тю бригаду саме завдяки рекламі. Каже, що побачив ролик з контактами рекрут-центру, гортаючи відео в "Тік-ток".
Друга причина, чому поїхав підписувати контракт саме до Львова – тут живе його дівчина.
"Вона спочатку мене не підтримала. Сльози були, все було", – розповідає Сашко про реакцію своєї дівчини на його рішення йти служити. Близьких рідних у нього немає. З дитинства від жив з бабцею, яка вже померла.
Армія для нього – це можливість не лише заробити кошти на ремонт будинку, що залишився після бабці, а і самореалізація. До того він працював комплектувальником у торговому центрі, йому не дуже це подобалось.
На прикладі Сашка рекрутер Андрій пояснює, що "Контракт 18-24" – це не лише про мільйон, а насамперед – про соціальний ліфт. Коли ти потрапиш у середовище старших побратимів з різним досвідом, маєш можливість вчитися та робити військову кар'єру.
Або ж після двох років служби отримати так звані "підйомні" з мільйона гривень для власної справи. Для молодих контрактників також діє нульова кредитна ставка в програмі "єОселя". З’являється безперешкодна можливість здобути вищу освіту – контракт гарантує безкоштовне навчання в будь-якому ВНЗ, навіть приватному. Або ж можна виїхати за кордон – після звільнення за “Контрактом 18-24” це дозволяється.
"Мільйон – тут точно не єдиний чи основний аргумент. Для цього до нас би не поверталися люди з-за кордону, де вони б могли ті самі гроші заробити за кілька років", – переконаний Андрій Неборачок.
Він пригадує, як до них в рекрут-центр приїхав хлопець з Маріуполя, який з окупації з батьками виїхав в Лондон. Працював там різноробочим, але після настання повноліття вирішив повертатися в рідну Україну. Пояснюючи, що хоче, щоб сюди колись повернулися і його батьки – але вже у звільнені, зокрема і за його участі, від ворога території.
"На жаль, не всі повернуться"
Наступного дня після нашого спілкування вісімнадцятирічний Назарій та двадцятирічний Сашко уже мали відправитись на полігон на навчання. Сашко зізнався, що трохи хвилюється, бо на уроках фізкультури мав не найвищі оцінки. І тому не певен, чи витримає всі фізичні випробування.
Від підписав контракт на стрільця-снайпера, хоча планував спочатку стати розвідником. Але коли почув, що, можливо, в розвідці доведеться бігати по кілька десятків кілометрів у день, то передумав.
Назарій перед відправкою, навпаки нам похвалився високими оцінками з фізкультури і відсутністю хвилювання перед БЗВП.
"Чого я боюся? Боюся хіба самого себе!", – на прощання знову зі сміхом додав він.
Коли ж попросила його тезку рекрутера Назарія підсумувати, які переваги та недоліки молодих рекрутів, він, зробивши паузу, відповів: "Здоров’я в них, напевно, краще, зважаючи на вік. А недоліки… навіть не знаю, чи можна так відверто казати… Але, на жаль, не всі повернуться. А хотілося б, щоб молодь залишалася, бо саме вона – наше майбутнє".
Фото: Мар’яна П’єцух та скриншоти з відео Твого міста
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
