Фото: Freepik
Бути щасливим навіть під час карантину
Від чого залежить щастя
«Є речі, що є базою для відчуття щастя для всіх, наприклад, важко бути щасливим, коли хворієш чи зовсім не маєш грошей. Але щастя все ж суб’єктивна річ і кожен виводить свою формулу. Для мене вона полягає у тому, щоб балансувати свою увагу між зовнішнім і внутрішнім», – розповідає засновниця авторського курсу Open Mindfulness, менторка Роксолана Кравчук.
Вона вважає, що дехто під час карантину перестав почуватись щасливим, тому що звик фокусуватись лише на зовнішньому – людях, роботі, обставинах, а карантин забрав цю можливість.
«До того ж, нам і без карантину важко зосереджуватись на хорошому – так еволюційно влаштований наш мозок, який спершу мав подбати про виживання і передачу генів. Тож він фокусується на небезпеці і починає тривожитись, а карантин багато хто сприймає саме як небезпечну загрозу – здоров’ю, свободі тощо», – пояснює Роксолана Кравчук.
Читайте також: Чи поїдуть львів'яни на море та які країни готові їх приймати
Лайф-коуч Надія Рогозіна говорить, що щастя – у кожного своє, але фактори, що впливають на його рівень, приблизно однакові для всіх. Головна причина, чому дехто почувається менш щасливими під час карантину, вважає вона, це відсутність новизни, зміни картинки.
«Якщо ви теж це відчуваєте, спробуйте такий експеримент: коли будете в поганому настрої, підіть на прогулянку новим маршрутом, яким зазвичай не ходите. За 15-20 хв настрій значно покращиться, адже коли людина отримує новий досвід, у тілі виробляється гормон щастя. Таким чином його можна «механічно», зумисне піднімати», – говорить Надія Рогозіна.
Окрім відсутності нового, у багатьох сильну тривогу викликали надмірні заходи безпеки, наприклад, закриття парків. А тривога, каже Надія Рогозіна, підвищує рівень кортизолу – гормону стресу. Вона зазначає, що чимало її клієнтів говорили про те, що перестали спати, що відновилися панічні атаки тощо. Із такими проблемами, додає вона, потрібно звертатись до фахівців.
«46,9% часу абсолютно всі люди думають про минуле або майбутнє. Під час карантину ця цифра ще зросла. На жаль, більшість думок про минуле або майбутнє від природи – негативні, так мозок «захищається» від імовірних ризиків», – додає експертка.
Як зменшити тривожність
Хвилюватись – це нормально, якщо шукаємо нові рішення, говорить Роксолана Кравчук. А от коли хвилювання переростає в тривогу і поглинає усю увагу настільки, що від цього погано емоційно чи навіть фізично, варто подумати про практику уважності – майндфулнес, щоб навчитись перемикати увагу на теперішній момент, на речі, які приносять насолоду і спокій. Просто робіть те, що можете у цей конкретний момент, каже вона.
Щоб упоратись із «блукаючими думками», Надія Рогозіна також радить техніку майндфулнес – фокусування уваги на моменті «тут і зараз». Наприклад, можна фокусуватися на диханні: відчувати, як повітря заходить через ніс, потрапляє в легені і виходить назовні. Можна також фокусуватися на звуках навколо або на тому, що ви бачите з вікна, або рахувати різні предмети одного кольору. Така проста вправа повертає увагу в теперішній момент і вимикає негативні думки про минуле або майбутнє. Для початку буде достатньо потренуватись 2-3 хвилини, а потім – поступово збільшувати час.
Читайте також: Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція та контакти
Багатьом людям карантин також приніс проблеми через зменшення доходів. Це є складним викликом, говорить Роксолана Кравчук, але з іншого боку – це нова можливість: оволодіти новими навичками, перейти на тимчасову роботу.
«На щастя, наш мозок побудований так, що поки ми живемо, то можемо вчитись», – каже вона.
Якщо ви порівнюєте себе з іншими людьми, які видаються вам більш щасливими, то Роксолана Кравчук радить спитати себе: чому я можу навчитись у цих людей, як вони стали тими, ким є – щоб налаштуватись на більш конструктивну і позитивну хвилю.
«Спробуйте дивитися на людей, які живуть краще, як на рольові моделі. Раз вони живуть краще, значить вони роблять щось таке, чого не робите ви. І, можливо, варто за ними поспостерігати, щоб навчитися», – підтримує Надія Рогозіна.
Роксолана Кравчук також наводить приклад старших людей, які часто є більш спокійними. Це, на її думку, може бути пов’язане з тим, що вони споживають менше інформації, а також з тим, що вони вже мають досвід проживання і подолання кризи, вони справлялись з труднощами раніше.
Щоб подолати надмірну тривогу, Роксолана Кравчук рекомендує зробити вправу «Коло впливу». Візьміть аркуш паперу, визначте проблему: наприклад, «я можу захворіти на коронавірус». Розділіть аркуш на дві колонки, у першу запишіть, що конкретно ви можете зробити, щоб не захворіти: дотримуватись дистанції, одягати маску, мити руки, гуляти на свіжому повітрі, щоб укріплювати імунітет, дозовано споживати інформацію і лише з офіційних джерел тощо. А у другу запишіть те, що поза вашим контролем: наприклад, ви не можете винайти вакцину, тому що не є науковцем від медицини, не можете вплинути на поширення вірусу між кордонами, тому що не є керівником уряду і не ухвалюєте рішення про закриття чи відкриття кордонів. Потім щоразу, коли помічаєте, що зосереджені на тому, що не є у вашій компетенції, переключіться на те, що у вашій зоні впливу і робіть це.
Читайте також: Чому львів’яни почали говорити, що коронавірус – вигаданий
Щоб позбавитися тривоги про здоров’я своє або близьких, каже Надія Рогозіна, подумайте, чи ви зробили все можливе, щоб уберегтись. Також можна скласти план дій і «тривожну» валізку на випадок, якщо страх захворіти справдиться.
«Якщо тривога про дорослих дітей, які живуть окремо, то це сигнал про те, що ви досі не відпустили їх, не дали їм подорослішати в психологічному сенсі. Слід зрозуміти, що ваші діти – дорослі люди, вони здатні усвідомити небезпеку та зробити все, щоб захистити себе та навіть вас», – додає Надія Рогозіна.
Допомагає відволіктись, додає вона, і діяльність, що вимагає повної уваги: наприклад, приготування їжі, рукоділля тощо, адже мозок здатен одночасно фокусуватися лише на одному процесі.
Роксолана Кравчук також радить уникати постійних розмов про коронавірус, дотримуватись режиму сну, збалансовано харчуватись, дбати про себе, займатись спортом. А також – шукати речі, які приносять вам задоволення – тут і тепер.
«Наприклад, зупиніться біля куща з ружами, роздивіться його і понюхайте, помічайте зелені дерева, траву, радійте сонцю», – каже вона.
Ще одна вправа від Роксолани Кравчук, що допоможе, коли тривожно: зробіть вдих на рахунок 1-2-3-4, а видих – на 1-2-3-4-5-6 – це стабілізує вас. Ще є практика «Стоп»: протягом дня, коли відчуваєте тривожність, зупиніться, скажіть собі «Стоп» і зробіть три вдихи і три видихи. Також корисно практикувати вдячність: зранку або ввечері проговоріть чи запишіть три конкретні речі, за які ви вдячні, щоб бачити не лише труднощі.
Психотерапевтка і коуч Марія Олійник розповідає, що переживання є двох типів: конструктивні – ті, що сфокусовані на реальних проблемах і допомагають вам зібратися, щоб їх вирішити, і деструктивні – гіпотетичні, що затягують вас у ланцюжок припущень «а що, якщо» чи змушують турбуватися про те, на що ви не маєте впливу.
«На реальну проблему не можна закривати очі – подумайте, у який спосіб можете її вирішити. Якщо ж проблема гіпотетична, не затримуйтесь на ній довго», – говорить Марія Олійник.
На одній території
Марія Олійник говорить, що карантин став для багатьох випробуванням, тому що людям довелось майже миттєво змінити темп і стиль життя: і робота, і вільний час, і навіть час для спорту – усе на одній території, із тими ж людьми довкола.
«Ми опинилися в обмеженому, ізольованому просторі з одними і тими ж людьми, кожен з яких має свої потреби, зокрема усамітнення, які складно зорганізувати. Тож напруга зростає, а конфлікти частішають», – говорить Марія Олійник.
Читайте також: Банани, кумкват і навіть інжир. репортаж з «бананової ферми» біля Львова
Вона радить проаналізувати, як змінився ваш темп життя і навчитися діяти відповідно до реальної ситуації.
«Подивіться, який обсяг роботи ви можете зробити у таких умовах, як ви можете організувати своє дозвілля і спорт, що робити, коли діти вдома 24/7. І сплануйте свій день відповідно», – каже психотерапевтка.
Марія Олійник зазначає, що важливо знайти час для ресурсних активностей – читання, малювання, йоги чи аеробіки, пересаджування квітів, прибирання комірки чи сортування фотографій тощо.
Окрім того, вона радить створити собі «місце сили»: наприклад, облаштувати зручне крісло на балконі чи в частині кухні, щоб «тікати» туди. А щоб зменшити кількість конфліктів із людьми, з якими живете, Марія Олійник радить побути на одинці та чергуватись у догляді за дітьми.
«Діліться своїми спостереженнями і цікавими речима одне з одним і будьте щасливими – не залежно від того, що діється довкола», – каже Марія Олійник.
Олександра Бодняк
Цей медіа-продукт створено в межах проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори