Бананові дерева не тільки дають смачні плоди, а й очищують повітря у будинку.

Ще на порозі вегетарію, технологічної теплиці для екзотичних рослин, Андрій і Надія Труші енергійно розповідають про своє захоплення. Вони втратили власний успішний бізнес і три роки тому розпочали з нуля – розсадили субтропічні рослини. Називають себе першопрохідцями, бо в Україні не вирощують екзотику у таких масштабах.

На «Банановій фермі», у селі Липники, вони не тільки продають саджанці рослин, а й банановий лікер і лимончеллу власного виробництва. Подружжя схожі на «містера і місіс Сміт» садівництва: Андрій відповідає на десятки дзвінків зацікавлених клієнтів, а Надія проводить екскурсії. На початку екскурсії вона вручає мені гладенький листочок і пропонує понюхати. Від приємного свіжого запаху цитрусу я починаю усміхатися. Надія каже, що їй подобається придумувати цікавинки для відвідувачів.

А чоловік розповідає, що найчастіше телефонують люди, які хочуть купити екзотичні фрукти. Але наразі обсяги дозволяють лише продавати декілька фруктів гостям. «Люди хочуть приїхати і купити банани. Я не втомлююсь їм повторювати, що вони продаються у кожному МАФі. Але дізнатися, як виростити бананове деревце ви зможете тільки у нас», – пояснює власник.

Прямуючи сюди я сподівалася побачити гроно бананів прямісінько на півтораметровому дереві. Але зараз стиглих фруктів на фермі немає. Бо від запровадження карантину і до послаблення, подружжя не проводило екскурсій. Карантин підкорегував плани бізнесменів, банани довелося зрізати і перетворити у лікер.

Але дерева плодоносять протягом цілого року, бо вегетарій постійно опалюється для підтримання тепла. Приблизно за місяць будуть плоди у банані сорту «Суперкарлик», вже з’явився квітконіс всередині.

До 22 травня екскурсію проводять лише для однієї сім’ї в захисних масках. Вартує вона 100 грн, але половина з них так званий депозит – на 50 гривень дають саджанців.

Бананові деревця часто купують в офіси і ресторани, а за час карантину замовляють і для домівок. Бо вони мають унікальну функцію – чистять повітря. Власник пояснює: «Вони вбивають до 95% усіх носоглоткових бактерій. Борються навіть із такою бактерією як золотистий стафілокок. Саме тому в офісі бананові дерева купували ще й до карантину, а вже зараз люди таким чином покращують клімат у квартирах».

Ціна на саджанці стартує від 150 грн за невелику рослину. Зі слів Андрія, найдорожче бананове дерево заввишки 4 метри продали десь за 9 тис. гривень.

Під ногами ховається рослина, на яку звертають мою увагу власники – кумкват. Невеликі солодко-кислі цитрусові плоди можна їсти зі шкіркою. Вирізняються вони великою кількістю вітаміну С і наявністю флавоноїдів – речовин, які мають потужну антиоксидантну дію. Однак, щоб виростити кумкват потрібно два роки.

«Я не садівник, я бізнесмен і хочу, щоб результат був легким і швидким. Вчені постаралися і схрестили кумкват з мандариною і виростили каламондин. Це дуже маленькі мандаринки, які виростуть вже за рік. Саджанці продаємо по 350 гривень», – розповідає Андрій.

Здається, ніби у вегетарії живе сотні рослин, які годинами можна розглядати. Ми підходимо до лимонного дерева і Андрій розповідає: «Лимон цвіте постійно і плодоносить. Ці гібридні лимони виростають завважки аж пів кілограма. Наш рекорд – лимон, який важив 1 300 грам».

Продають саджанці по 150 грн, а домашні цитруси можна буде з’їсти через два роки після купівлі. На фермі великі зелені лимони достигнуть приблизно за місяць. Садівник сміється і розповідає, як один спілий лимон навмисне не зривали, а показували відвідувачам. Але якійсь дитині він так сподобався, що вона вже не хотіла виходити з вегетарію без нього. Андрій називає лимон деревом лінивого садівника.

А зовсім поруч росте солодкий фрукт інжир або фіга. «Що цікаво, інжир не цвіте, а одразу починає плодоносити. Ми продаємо невеличкий саджанець і приблизно за рік вже виростають плоди». Наш клімат підходить для висаджування інжиру в ґрунт.

Андрій Труш хвалиться, через кілька днів вперше в Україні висадить банан на городі. Каже: «Банан сорту «Басіо» витримує мороз до -20 градусів. Його плоди є умовно їстівними – як картопля – тільки після термічної обробки». Якщо все вдасться, то за кілька місяців він заплодоносить на вулиці. А вже наступного року продаватимуть ще й такі саджанці.

Не екзотичне, але незамінне для приготування їжі деревце – лавр. «Чим більше обрізаєш лаврові листки, тим краще росте це дерево. На вулиці його вирощувати не можна, але для кухні він ідеальний», – показує лавр і пояснює садівник.

Наостанок знайомлюся із скромною мешканкою вегетарію – мімозою сором’язливою. Враження, що звичайний вазон вміє соромитись: коли доторкнутися до листочків пальцем, вони згортатися всередину.

Про кризу бізнесмен роздумує по-філософськи: «В наш час потрібно змінювати традиційні підходи до бізнесу. Треба бути гнучким».

Продавати у великих об’ємах фрукти подружжя наразі не може, тільки надлишок зі саджанців, якщо такий буде. «Щоб вирощувати екзотичні фрукти без підтримки держави не обійтися, потрібна фінансова допомога з відтермінуванням, низьковідсоткові або безвідсоткові кредити. Це мільйонні інвестиції. Якби була така мінімальна підтримку, як у європейських садівників, я зміг би зайнятися вирощуванням і постачати для локальної місцевості фрукти», – підсумовує Андрій Труш.

Додає, що є рослини, які їм не вдається виростити. Наприклад, корицю. Але сприймає це як нормальний процес навчання роботи з агроекзотикою.

З «Бананової ферми» я повертаюся у Львів разом із першим власним вазоном – кави сорту «Арабіка». Можливо, за два роки я вип’ю горнятко напою з власних кавових зерен.

Наталя Лазарович

Фото автора