Медичне капеланство в Україні не є новим, але досі походило лише від Церкви. Зараз же до духовної підтримки і допомоги пацієнтам медзакладів почала долучатись і держава. Чому це важливо, як просувається процес і якими мають бути медичні капелани ішлося під час дискусії, організованої Комісією душпастирства охорони здоров'я УГКЦ спільно з Tvoemisto.tv.

Торік в Україні створили Асоціацію капеланів охорони здоров’я. Ініціаторами стали Православна церква України, Українська греко-католицька церква і Церква християн віри Євангельської. Мета асоціації – розвивати інститут медичного капеланства.

Початок розвитку медичного капеланства у греко-католицькій церкві після виходу з підпілля припадає на 2004 рік, розповідає сестра Севастіяна Карвацька, голова Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я. Сьогодні в УГКЦ є близько 135 медичних капеланів, які беруть активну участь у вишколах, науково-практичних конференціях, в психологічних навчаннях та реколекціях.

Сестра Севастіяна Карвацька

«Як у випадку з війною, так і з хворобою бачимо, що церква є партнером держави. Коли приходить якась недуга чи війна, ми мобілізовуємося цілим суспільством. Важливо, щоби якість і потреби інституту капеланства формувалися не тільки в церкві, а також і в державі», – говорить голова Антикризового Комітету УГКЦ отець Любомир Яворський.

Чому лише лікаря недостатньо

Медичні капелани – це місток між хворим, його родиною та лікарями, вважає медичний капелан отець Руслан П’яста. Він називає медичне капеланство духовною співпрацею, у чому, каже, переконався на власному досвіді, коли вперше відвідав онкохвору людину:

«Це був молодий чоловік 38 років. Я переступив поріг і мене взяв страх: я не знав, що маю сказати, що зробити, як повестися. А він побачив мій страх і сказав: «Отче, не бійтесь!» Він підтримав мене, коли я мав підтримати його, відкрив мені серце. Можливо, не завжди священник може відповісти на всі запитання, але він прийшов, щоби послухати».

Духовна робота із пацієнтом полягає у підсиленні віри у власне видужання, що збільшує шанси на подолання хвороби.

Читайте також: УГКЦ готує приміщення для лікарів та хворих на Covid-19

Окрім того, медичні капелани потрібні лікарям, вважає голова Львівської облради Ірина Гримак. На ментальний стан медиків сильно вплинула пандемія коронавірусу: страх, невпевненість та відчуття ризиків можуть знижувати мотивацію служити пацієнтові та виконувати лікарський обов’язок.

Ірина Гримак

Також для допомоги хворому в одужанні потрібно об’єднувати родичів, у чому теж можуть допомогти медичні капелани.

Наталя Іванченко-Тімко, керівниця лабораторного центру МОЗ у Львівській області, каже, що під час роботи в інфекційній лікарні переконалася, що священники завжди знають, як правильно спілкуватися з хворими.

«У лікуванні є три сторони: лікар, пацієнт і хвороба. Якщо пацієнт стає на бік лікаря, то шанси на видужання ростуть. Коли ж є ще й отець, то шанси примножуються багатократно. Коли пацієнт приймає ситуацію, що він хворий і має мобілізувати всі сили, щоби подолати хворобу та її наслідки – це дійсно працює», – каже Наталя Іванченко-Тімко.

Наталія Іванченко-Тімко

Її слова підтверджує директорка Центру громадського здоров'я у Львівській області Мар’яна Служинська. Вона говорить, що 90% звернень на гарячу лінію Центру пов’язані із неправильно побудованою комунікацією між лікарями та пацієнтами і їх родинами. Причинами прогалин в комунікації Мар’яна Служинська називає перевантаженість медиків та частково – професійне вигорання. Капелани, каже вона, можуть допомогти налагодити комунікацію.

Медичний капелан як нова посада в лікарні

Зараз капелани працюють в лікарнях як волонтери чи священники.

Голова комісії охорони здоров’я та соціального захисту Львівської міської ради Валерій Веремчук вважає, що медичні капелани мають бути невід’ємною частиною структури медзакладів, адже лікарі не завжди мають потрібні слова, достатньо часу та уваги до духовного стану пацієнтів та їхніх рідних.

Депутат каже, що міські установи вже готові до впровадження посади медичних капеланів, питання лише у законодавчо-нормативній базі.

Заступниця Міністра охорони здоров’я України Ірина Микичак запевняє, що МОЗ активно працює над вирішенням цього питання і вже готує папери, щоб формалізувати роботу медичних капеланів. Ще у 2019 році в національний класифікатор медичних інтервенцій внесли духовну підтримку та духовний ритуал. Це означає, що капелани можуть бути легально присутніми у лікувальних закладах, хоча поки і не входять до адміністрації.

Коли ж будуть підготовлені наступні необхідні документи, МОЗ вийде із ними до Верховної Ради. Зараз, говорить Ірина Микичак, над проєктами працюють із профільним комітетом парламенту.

Читайте також: У двох лікарнях Львова запровадять посаду медичного капелана

Леся Брацюнь, асистентка кафедри паліативної та хоспісної допомоги Національної медичної академії післядипломної освіти імені Платона Шупика, додає, що 4 роки тому завдяки неформальній групі Ради церков у парламент подали проєкт про затвердження позиції медичного капелана. Але на розгляді проєкту, на жаль, не було кворуму.

У Львові та в області, каже Ірина Гримак, триває і своя робота над впровадженням посади медичного капелана.

«Ми обговорили з сестрою Севастіяною і спільно запускаємо пілотний проєкт у двох лікарнях: в онкоцентрі та в Охматдиті, де капелан буде присутній в адміністративному апараті. Він братиме участь у нарадах, щоби знати, куди спрямувати служіння в цей момент, кому допомогти у першу чергу, і відчувати атмосферу, що є у закладі», – каже Ірина Гримак.

Ще один проєкт, що обласна рада обіцяє реалізувати вже від початку лютого – це реабілітація медиків, особливо тих, які перенесли коронавірус. Сьогодні їм потрібна емоційна та духовна підтримка і допомога.

Чи кожен священник може бути медичним капеланом

Медичний капелан повинен мати спеціальну освіту – знати основи медицини, вміти вибудовувати спілкування тощо. Зараз, каже Ірина Микичак, багато капеланів, які хоч і працюють за покликом, але не відповідають вимогам до капеланства з точки зору медиків.

«Виховання та навчання медичних капеланів потрібно розробити із врахуванням усіх аспектів. Звісно, це не клінічна практика, але мають бути основи інфекційного контролю, особливості спілкування і взагалі організації роботи», – каже урядовиця.

Читайте також: Духівники Твого міста. Медичний капелан про те, коли не варто говорити

Директорка Львівського фахового медичного коледжу післядипломної освіти Леся Вовк розповідає, що ще 1,5 роки тому велися розмови про те, як має виглядати програма для медичних капеланів.

«Має бути і духовний блок, і психологічний, і медичний, а також – практичний. Практику медичні капелани проходитимуть в різних закладах: паліативних, онко, дитячих лікарнях, старечих будинках, психіатричних лікарнях. Ми готові забезпечити медичний блок, бо маємо добре обладнаний симуляційно-тренінговий центр», – говорить Леся Вовк.

Семінарист Львівської духовної семінарії УГКЦ Віталій Караман каже, що семінаристи вже отримують освіту у напрямку медичного капеланства – вивчають психотерапію та етично-світоглядну біоетику.

Як за кордоном

Медичний капелан УГКЦ отець Віталій Микитин, який служить в Австрії, розповідає, що там для медичних капеланів є спеціальний конкордат, який регулює душпастирство у медичних установах.  

«Душпастир почувається зі сторони церкви посланим: є декрет від місцевого єпископа, який його уповноважує відбувати свою працю в медичних установах. І є зі сторони держави підтвердження, що він має право перебувати у цих установах», – пояснює він.

Отець Віталій розповідає, що є спеціальна освітня програма душпастирства охорони здоров’я, яку майбутній капелан проходить після двох років практики в лікарні. 12 тижнів навчання дають краще розуміння основ не тільки медичних, але й душпастирських, що стосуються хвороби, потреби хворого і як йому найкраще допомогти. Рік тому такі навчання розпочали і в Україні для наших медичних капеланів.

Диякон УГКЦ та медичний капелан отець Юрій працює в установі Atlantis health care, де є відділення духовної опіки, що забезпечує капеланами всю структуру.

«Наше відділення має близько 15 капеланів, які працюють на повну ставку. Серед них є віцепрезидент нашого департаменту, директор і двоє менеджерів. Це також дає можливість, щоби наша праця була задіяна на адміністративному рівні. Також маємо вісьмох капеланів на неповну ставку, які допомагають у нічний час і в критичні виклики», – розповідає диякон.

Кожен з капеланів відповідальний за певне відділення. Також до допомоги залучають студентів капеланської освітньої програми. Після обходів пацієнтів капелани документують оцінку духовного стану пацієнта – цю інформацію може брати до уваги міждисциплінарна команда для покращення догляду за хворим.

Навчальна програма Clinical pastoral education program, яку проходив диякон, базована на теологічному навчанні, що отримують священнослужителі. Програма триває 2 роки, а один курс вимагає щонайменше 300 годин практичної клінічної практики і 100 годин начитування матеріалу. Умовою допуску до навчання є проходження двох років інтернатури в лікарні.

Як підготувати українські лікарні до медичного капеланства

Керівниця Західного міжрегіонального департаменту НСЗУ Мар’яна Возниця каже, що капеланство – це частина стратегії лікарні, а не паралельна гілка, що розвивається сама по собі.

«З особистого досвіду скажу, що відсутність певних правових моментів та загальнодержавного розуміння ускладнювала сприйняття капеланства працівниками лікарні, родичами. Де це все має відбуватися? Ідеться тільки про хрестини, про реанімацію, про сповідь?», – говорить вона.

Мар'яна Служинська і Мар'яна Возниця

«Важливо включити до пілотних проєктів відділення паліативної допомоги та хоспіс. Зазвичай, у лікарнях звернення до Бога має на увазі прохання про зцілення. У паліативних закладах питання трохи інше: потрібно врятувати хоча б душу», – каже Ярослав Чоловський, директор 4-ї міської лікарні Львова.

Ірина Микичак зазначає, що потрібно забезпечити у лікувальних закладах приміщення для відправлення релігійних духовних обрядів і врахувати при цьому потреби вірян різних конфесій. А поряд із спілкуванням біля ліжка пацієнта має бути можливість для приватної розмови.

Леся Брацюнь вважає, що потрібно говорити і про допомогу медичних капеланів удома в хворих, адже багато хто з пацієнтів за можливості бажає лікуватися вдома.

Ростислав Пендюк із душпастирської ради УГКЦ додає, що Церква може допомагати і в превентивних заходах: дбати про духовне здоров’я. Для цього, за словами отця Ростислава, потрібно напрацювати душпастирський план, що дасть можливість кожному священнику ввести душпастирську практику на парафії за ретельно опрацьованими запитами.

Отець Ростислав Пендюк

Голова Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я Київської Архиєпархії, медичний капелан отець Віталій Воєца під час дискусії наголосив на важливості співпраці військових та медичних капеланів, адже, каже, вони мають схожі виклики.

Він згадує гасло капелана зі слів Блаженнішого Любомира – «бути поруч». Блаженніший Святослав це гасло розвинув і зараз ідеться не тільки про «бути поруч», а й про «бути там, де є найбільша необхідність».

У лікувальних закладах є необхідність у медичних капеланах, вважають учасники дискусії. Тож передусім потрібно взятись до вирішення практичних питань, що давно обговорюють: навчання медичних капеланів, критерії оцінки їхньої роботи та її гідна оплата. Один з перших кроків – формальне оформлення медичного капелана і створення спеціальної навчальної програми, що допоможе здобути необхідні знання та навички.

Катерина Бортняк

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.