Тут був Святий сад і колишній Костел кармелітів босих

1951 0
Tvoemisto.tv започатковує проєкт про історію локацій у Львові, де розташовані відомі заклади громадського харчування. Ми розповідатимемо про історичні будинки, в яких вони працюють, про визначні споруди поруч та площі. Сьогодні розповімо про площу біля Храму святого архистратига Михаїла УГКЦ, колишнього Костелу кармелітів босих, де розташований монастир та колишній Святий Сад, кав'ярня «Кармель», паломницький центр «Рафаїл», медіа-хаб «Твоє Місто», гостинний дім, конференц-зали та магазин «Ніколаус».

Кармелітів виселили 

Важко повірити, що колись на вуличці, яка зараз веде до Храму святого архистратига Михаїла УГКЦ, монастиря та закладів, були сараї. У них тримали голубів та безліч різних речей. Львовознавець Петро Радковець розповідає, що колись тут був «Шанхай гіршого гатунку». У давні часи тут були монастирські приміщення Монастиря кармелітів босих, тому і один із закладів, власне, називається «Кармель».

Кармеліти босі жили тут до приходу радянської влади. Після Другої світової війни монастир ліквідували, а монахів виселили. 

Костел кармелітів босих на поштівці поч. ХХ ст.

Ці всі будівлі, які тут є, разом з Монастирем кармелітів босих, були збудовані, власне, для цього монастиря. Його перша фундація разом із дерев’яним костелом розміщувалася в іншому місці, недалеко від міських мурів у болотистій місцевості.

Оскільки кармеліти не хотіли жити у такій місцевості поруч із двома річками (Полтва і потік Пасіка, який у неї впадав), то звернулися до місцевої влади, аби та виділила землю під новий монастир та кошти на утримання своєї цегельні для будівництва монастирських споруд і костелу.

У 1624 році влада дала на це дозвіл, а вже у 1633-му кармеліти переселилися у цю частину міста і за сприяння магнатів Олександра Заславського, Олександра Куропатви, кармеліта Адама Покоровича та сина львівського будівничого італійського походження Адама Покори почали будувати костел та монастир, які існують сьогодні.  

Площа Бернардинська, позаду, вглибині фото, проглядається вежа костелу кармелітів, поч. XX ст.

Приміщення, у яких сьогодні кафе, паломницький центр, редакція «Твого міста» та готель, у радянський час були житловими помешканнями. Жили тут звичайні львів’яни, каже Петро Радковець, але було не дуже комфортно через надмірну вологість. Вже пізніше, коли відбулася реконструкція цих приміщень, то цю проблему постаралися усунути.

Раніше навіть були побоювання, що ніхто не захоче у цьому місці щось робити, і приміщення просто знесуть, але, на щастя, будівлі вдалося зберегли.

У самому монастирі та костелі є безліч ходів, які мало кому відомі. Зараз просто так туди потрапити не можна, але колись місцеві діти досліджували всі таємні місця.

«Був один кумедний випадок, коли ми з хлопцями лазили у підземелля храму,  пригадує Петро Радковець,  і побачили старі двері, оббиті металом. Відкриваємо їх, а там хтось лежить. Ми, тоді ще діти 12-13 років, так перелякалися, що одразу ж вибігли, бо подумали, що там покійник. Але одночасно розуміли, що в такому випадку треба звертатися в поліцію. А в кінці виявилося, що то була дерев’яна фігура ангела, який лежить на боці».

Третя брама і відновлення Костелу

Навіть тоді, коли будівництво костелу завершилося, міщани його не відвідували, тому що він був поза міськими мурами. Вийти з міста можна було лише двома брамами – Галицькою або Краківською, але обидві були надто далеко. Через це кармеліти звернутися до короля з проханням зробити третю браму у міських мурах, навпроти їхнього костелу.  Пізніше місто визначило місце для третьої брами, яку розмістили біля Успенської церкви, вона отримала назву Босацької хвіртки.

З того часу костел зазнавав багатьох змін, зокрема у 1648 році комплекс зайняли війська Богдана Хмельницького і тоді він був дуже поруйнований. У другій половині XVII століття завдяки Адаму Клосінському, який дав 70 тисяч злотих на відновлення, храм та монастир відбудували.

Крім того, на початку XVIII століття монастир здобули шведські війська, звідки вони почали обстріл міста. Тоді й почався занепад укріплень, але у 1717 році кармелітам знову вдалося відновити костел.

У такому вигляді, яким ми бачимо костел зараз, завершений він був не одразу. У 1835-1839 роках до нього добудували дві вежі, однак проєкт також не був закінчений повністю. Допрацювали його у 1906 році та провели повну реконструкцію храму.

Що відомомо про львівських хіпі у Святому Саду 

За радянських часів, каже Петро Радковець, монастир перетворили на склади, які діяли тут до 1970-х років. У монастирі розмістилися гуртожитки поліграфічного технікуму, а також діяла Служба прослуховування КДБ. З початку 1980-х у частині монастирського корпусу розмістилися окремі відділи реставраційних майстерень.

Він пригадує історію, як до храму, коли він був закритий, підійшла жінка з квітами. У храму величезні двері, а на них – великий амбарний замок. Вона підійшла до тих дверей і вклала квіти у замок. «Вірила, що храм буде діючий», – пригадав Петро Радковець.  

«У 1968-1982 роках тут був Святий Сад – місце, де базувалися «Супер Вуйки». То були правдиві львівські хіпі, які проводили у саду свої репетиції. Вони грали ту музику, яку радянські засоби масової інформації не дуже поширювали. Її не можна було почути по телевізору чи по радіо, але можна було послухати тут», – каже львовознавець.

У Святому Саду, 1980 р. 

Так називали закинутий сад колишнього Монастиря кармелітів босих в центрі міста всередині житлового кварталу, обмеженого вулицями Лисенка, Винниченка, Просвіти і Короленка.

Йдеться про «Республіку Святого Саду» – молодіжне неформальне об’єднання, яке локалізувалося у тому саду. Воно існувало упродовж 1968-1982 років.

Ілько Лемко перед концертом гурту «Супер Вуйки»

У Республіки навіть був свій президент – Ілько Лемко львівський музикант, письменник, публіцист та дослідник історії Львова. Прем’єр-міністром був Сергій «Святий» Мардаков, який був дуже активним і багато хлопців у ті часи приходили «до Святого в сад». Згодом президент запровадив посаду Міністра капітального будівництва і Міністра комунікацій, які обійняли Ігор «Вахлак» Коваль та Алік (Олег) Олісевич, хіпі, правозахисник. Цікаво, що одразу після заснування Республіка отримала свій прапор, герб і гімн.

Святий Сад став одним з найпопулярніших місць у Львові, де слухали і обговорювали найсвіжіші новини світової рок-музики, тому тут почали збиратися хіппі. 

Ілько Лемко писав, що у Святому Саду «буяв сам дух європейського Львова з усвідомленням того, що не лише це місце, а й це місто «не випадкові», що вони мають щонайменше те, що називають genius loci середньовічних європейських міст».

Тепер біля Церкви архистратига Михаїла УГКЦ успішно функціонує Духовно-культурний центр «Архистратиг». Його директор Іван Кардаш розповідає, що «Архистратиг» створили у 2015 році як платформу для зустрічей, заходів та готель-дім. Сама будівля «Архистратигу» належить монастирю Студитів, що поруч із церквою Михаїла. 

Реконструкцію будівель почали у 2012 році. У Центрі розташовані готель на 12 номерів (двохмісні, трьохмісні та один сімейний), конференц-зали, кав’ярня та редакція «Твого міста». 

«Ідея створення центру полягала в тому, щоб будинок не був дотаційним, а самоокупним. Наші ініціативи підсилюють ідею спільного простору, але дають ресурс утримувати старий будинок, який є пам’яткою архітектури», – розповідає Іван Кардаш.

У Монастирі студитів сьогодні живуть монахи, є келії, працює видавництво «Свічадо», а також достатньо велика реставраційна майстерня. Загалом сучасний простір тут створювали як місце для добрих справ, каже Іван Кардаш. 

Софія Шавранська

Фото Анни Чистякової та з сайту Фотографії Старого Львова

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав. 

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!