Фото: Яна Проценко
Купити гамак, вишиванку і козу. Фоторепортаж із Косівського ринку
— Я купив тут шкіряні італійські туфлі за 200 гривень і фірмову футболку за 50.
— Не вірю! Такого не буває.
Саша переконує, що чудеса бувають і розповідає про великий ринок у Косові Івано-Франківської області, де можна знайти буквально все. Встояти перед ідеєю накупити красивих і дешевих речей неможливо, доводиться їхати перевіряти.
Ринок працює щосуботи з 4-ї ранку, коли тут починають закуповуватись оптовики. Приблизно о 7-й тут сходяться місцеві і приїжджі. Та місцевий ранковий шопінг не для тих, хто любить довго спати, бо вже об 11-й ринок зачиняється.
Дістатися до Косова можна на автобусі з Коломиї. Усі місцеві знають, де Косівський ринок, тому заблукати в місті з однією центральною вулицею вкрай важко. Торгівля починається одразу за мостом над річкою Бистриця.
— А гамак хороший? — з дороги кидає нас у вир торгового життя. Двоє дідів вправно розкладають плетений гамак посеред дороги.
— Тобто «хороший»? — обурюється майстер. — Та я його своїми руками роблю. У мене люди ці гамаки з самого Львова купують! — заходить з козирів чоловік.
Місцевий ринок настільки великий, що до поїздки варто починати готуватися заздалегідь. Наприклад, регулярно виходити на вечірні прогулянки, щодня збільшуючи відстань.
На закупи до Косова їдуть і львів’яни, і мешканці інших регіонів країни, часом чутно навіть англійську мову. Але якщо туристи приїжджають сюди по дешеві контрабандні речі з-за кордону (як ми), то іноземці — по ткані килими, вишиванки та кераму.
Оскільки у Косові немає такого потоку туристів, як в Яремче чи Буковелі, то й ціни на сувеніри відповідно нижчі. За словами косівчан, тут розташована справжня столиця карпатських сувенірів.
Тут також можна знайти багато закордонних товарів: німецька кава, італійські оливки, польські шоколадки, сири та цукерки. Така собі косівська версія львівського «Шувару». Для місцевих денді є і свої пропозиції: наприклад, кросівки, туфлі чи шорти.
— А у вас 38-й розмір таких кросівок є? — під червоним навісом, під яким не можна розрізнити кольори, жіночка розглядає пару новеньких «адідасів».
— Нє, всі в одному розмірі, а я брала тільки 37-й такого фасону, — знизує плечами власниця.
— А коли будуть?
— Та я тільки приїхала «звідти», — загадково каже продавчиня. Її співрозмовниця киває головою, наче це був якийсь таємний код, і чує у відповідь: — На наступному тижні їхатиму ще. Може, привезу.
Читайте також: Львівський Шанхай. Фоторепортаж із блошиного ринку
Поруч із одягом жінки продають місцеві сири: тут є будз, бринза, домашній сир, але головна місцева особливість — сирні коники, з вершниками і без. Така ювелірна праця, аж їсти шкода.
— Пригощєйтеся сиром, пані, — пропонує одна з сирних майстринь. Але її подруга відмовляє мене частувати, мовляв: пані зайнята, вона фотографує, не заважай.
У синьому наметі із спортивним одягом стоїть один-єдиний манекен у весільному костюмі. Мабуть, товар для VIP-клієнтів.
— Заходьте, міряйте, — ліниво протягує дівчина, затягуючись своїм «вінстоном».
— Дякую, нам не треба, — і поспішаємо втекти, аби не спокуситися цим шикарним нарядом з останньої колекції якогось модного дизайнера 2005-го року.
Не лише мода тут залишилась у минулому, ціни також. До того ж, за все можна торгуватися. Товари навіть шукати особливо не треба. Продавці самі тебе знайдуть і «впарять» те, про що ти навіть мріяти не міг.
Хлопчик, на перший погляд років 12-ти, продає похоронну символіку. Сидить на лавці, дивиться на хрести, могильні плити, вінки із штучних квітів і фото померлих у рамці. Насичені у малого канікули, нічого не скажеш, цікаво, що він напише у творі «Як я провів літо»?
З роздумів витягує крик дідуся під боком:
— Вам дуже треба кремінь! Кремінь — це здоров’я! Не йдіть повз. Вам треба кремінь, кажу, хіба не ясно?
Для тих, хто під час прогулянки ринком встиг не лише засмагнути (і втомитися), але й добряче зголодніти, тут є декілька точок з хот-догами, чебуреками по 10 чи 15 грн, еклерами по 7 грн і тістечками «безе» по 6 грн.
З іншого краю базару лунає весела музика. Під таку можна було б танцювати на весіллі. Власник цього «музичного» магазинчику, милий чолов’яга з густими вусами, пританцьовуючи вибігає на зустріч:
— У мене є вино! Хочете спробувати? Домашнє! Є сухе, є напівсолодке. Вишневе, виноградне. На будь-який смак!
Читайте також: Три по піісят. Репортаж з совкових барів Львова
Від такого добра відмовлятися гріх. Куштуємо все потроху та купуємо півлітрову пляшку вишневого вина за 50 грн. Однієї чарки виявилось достатньо, аби на душі стало так тепло і п’яно, що йти далі все веселіше і веселіше. Повз ряди з українськими сорочками, гуцульською керамікою, нижньою білизною і кепками виходимо на галявину. Тут вже нема наметів, усі товари лежать на землі. Якась жінка торгує одночасно всім необхідним: тобто молоком, туфлями і каструлями.
Одразу за стелажем з поношеними симпатичними сукнями стоїть кінь. Хочеться хитнути головою, щоб прогнати марення, — але він не зникає. Дегустація вишневого вина тут ні до чого — дійсно, поряд з одягом і взуттям продаються коні і бики.
Чоловіки гладять по голівці козенят, у машині сидить акуратно запакований десяток кабанчиків. У картонних коробках ніжаться товсті кролі, а довкола бігають козенята. Якийсь маленький хлопчик просить бабцю «дістати з кліточки ціплятко, щоб погладити».
Зрештою, це зручно, коли в одному місці можна купити все потрібне за один раз: килим, вишиванку, сукню, сирного коника, вино і козу.
Раптом починається дощ, тож товари ховаються під клейонкою. Ще встигаємо вихопити шкіряні туфлі і купити їх за 200 гривень. А ще шкіряний ремінь за 75 гривень і дерев’яну тарілку за 40. Тим часом молода дівчина старанно перекладає англійською інформацію про килими з овечої шерсті, які майстриня робила власноруч на станку. Іноземці захоплено охають від дешевизни ручної роботи.
При дорозі, незважаючи на дощ, чоловік з відстороненим поглядом, продовжує продавати коропів розміром з руку.
— Ве-е-еликі, — протягує рибалка і божиться, що рибини свіжі, бо ловив їх сам.
Неподалік від рибалки та його коропів маленький чоловічок, схожий на клоуна з фільму жахів, заманює дітей, щоб продати їм мильні бульбашки. Їхні батьки намагаються відговоритись від чергової покупки, мовляв, руки вже забиті, але хто може відмовити улюбленій дитині? На додачу до бульбашок чоловічок встигає продати родині ще півника-смоктунця, вітрячок і ляльку. За інших обставин він точно міг би працювати бізнес-коучем з маркетингу.
Ми ж, щасливі, з новими речами їдемо до Львова дегустувати сухе вишневе вино.
Яна Проценко
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Репортаж Твого міста
- Історії родин та львівських вулиць. До чого відкрив доступ Держархів Львівщини
- “Від нас могло нічого не лишитися”. Мешканці Сихова оговтуються після атаки
- Уперше по-новому. Як святкуватимуть Різдво у головних храмах Львова
- «Українські перевізники як заручники». Репортаж із заблокованого кордону
- «Підемо на пікет, якщо її закриють». Що буде з останньою комунальною лазнею Львова
- «Не штрафуйте нас, будь ласка, ми чемні» або Як працює велопатруль у Львові
- Ікони на склі, вишиванки, живопис. У Львові відкрили виставку з унікальної колекції
- На спогад про Гармаша, який хотів відродити «Республіку святого саду»
- «Мусить змінитися». Що відбувається в Медцентрі ЗСУ у Львові
- Шарм і катастрофа. Як у самому центрі Львова руйнується монастир XVII століття
- Як зміняться вулиці Княгині Ольги і Наукова та що буде з мостом
- Львівський ювелірний піде з молотка. Репортаж із заводу, що працює 80 років
- Таємниці підземних переходів Львівської політехніки
- Водії чекають 5-6 діб. Що відбувається на кордоні з Польщею та як вирішити проблему
- Рятують старі речі зі смітників. Як у Львові працює бюро архітектурного порятунку
- Озера твого міста. Де у Львові можна побачити набережну і відпочити
- «Зараз нас годує Закарпаття». Яка ситуація з овочами та фруктами у Львові і які ціни
- «Це компроміс». Як виглядає вулиця Степана Бандери у Львові
- 1200 порцій за пів години. Як біля Львівського вокзалу працює польова кухня
- «Там пекло, але хочемо додому». Історії людей, які змушені перечекати війну у Львові
- «Все буде добре, сину». Репортаж з кордону, куди українців вигнала війна
- Чому закрили гастроном «Сквозняк» і що буде з будинком Сегаля у Львові
- «Пірнаю вже 10 років». Як львівський викладач займається моржуванням
- Усе буде кебаб, або Чому вулична їжа витісняє у Львові локальну кухню
- «Ще з тих часів». Як у центрі Львова збереглося радянське кафе
- Загадка трояндового будинку. Як львів’янка самотужки реставрує будинок із розписами
- А якщо напад? В якому стані перебувають укриття у львівських школах
- Ковчег Дзиндри. Репортаж із музею, який знайдеш там, де не очікуєш
- «Сліпі не можуть жити серед сліпих». Репортаж з аварійного будинку для незрячих
- Містом на інвалідному візку. Чи стали оновлені вулиці Львова доступними. Експеримент
- Такого у Львові більше ніхто не робить. Репортаж із майстерні аніматора
- Простір співжиття. Блиск і бідність львівських дворів
- Тут живе дух Львова. Як працює сторічний музичний магазин, який потрапив до рекордів України
- Хвороба без фільтрів. Історія одного пацієнта з Covid-лікарні у Львові
- Карпатсько-літературна одіссея горами, грибами і творчістю
- Зберегти синагогу
- «Обдзвонювали всіх». Як живе містечко, де вакцинували найбільше людей
- Нове життя старого Підзамча. Репортаж з промислового центру Львова
- Історія львівської Фабрики кахлевих печей, яка встояла крізь століття. Фоторепортаж
- Після хвилі. Як львівська грекиня відроджує втрачену ідентичність
- Богородиця і Христос у вишиванці. На Львівщині є храм з неповторним іконостасом
- Ліки для Гаяне
- «Ми були першими». Репортаж з крафтової пивоварні у Львові
- 80 років повернення. Як у центрі Львова відновлюють церкву, яку знищила бомба
- Шеф Анкіт
- Пережив бомбардування і банкрутство. Репортаж із львівського локомотиворемонтного заводу
- «20 років вже тут збираємось». Як сьогодні працює книжковий ринок біля Федорова
- Між паранджею та вишиванкою
- Викорінені
- «Називайте мене Джонні». Історія білоруса, змушеного переховуватися у Львові
- «Працюємо сповна». Репортаж з єдиного в Україні заводу, де виготовляють пожежні танки
- Дім для всіх. Як живуть мешканці Спільноти взаємодопомоги «Оселя»
- Штучна шкіра та вправність рук. Як у Львові рятують дітей і дорослих з опіками
- Як живеться під дахом Першого театру
- «Ало, що у вас трапилось». Репортаж із диспетчерської Центру екстреної меддопомоги у Львові
- Конструктор для дорослих. Як у Львові ремонтують і модернізують літаки-винищувачі
- Музей залишених секретів. Історія гуцулки, яку відвідували митці і політики
- Смак дитинства упродовж пів століття. Як у Львові працює фабрика «Світоч»
- Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові
- Як у Львові терміново розгортають новий Covid-корпус. Фоторепортаж
- Перше правило – мовчати про коронавірус. Як переживають карантин бездомні у Львові
- «Сьогодні я не поцілую тебе на ніч». Репортаж із Covid-відділення у Львові
- Зробити поле для гольфу своїми силами? Подорож до амбітної та історичної Сколівщини
- «Ти роботу собі нормальну знайди!» Як це працювати контролером у трамваях Львова. Репортаж
- Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї? Репортаж із львівського Центру легеневого здоров’я
- «Не будіть у нас звіра!». Як у Львові минув діалог влади і громади. Репортаж
- Волонтер з Донецька, пані Лавра з Чупринки. Репортаж з Маршу нескорених у Львові
- Хто більше любить Україну? Як Порошенко і Вакарчук одночасно агітували у Львові. Репортаж
- З'їли і не заплатили. Як минув день довіри у ресторанах Львова. Фоторепортаж
- На шпацер з наукою. Як у Львові на вечір ожили відомі вчені
- У бібліотеку через інстаграм. Для кого працюють львівські медіатеки
- Вулиця веж і винарень. Фоторепортаж із першого вуличного фестивалю на Лесі Українки
- Невідкладна допомога парасолькам. Фоторепортаж із львівської майстерні «Айболить»
- Вдихни і співай. Як живе львівський ансамбль незрячих «Струмочок»
- Передайте далі. Репортаж із львівської маршрутки
- Яким буде сміттєпереробний завод у Львові. Приклад Польщі
- Три по піісят. Репортаж із совкових барів Львова
- Не заходьте за стрічку! Репортаж із відкриття Бескидського тунелю
- Останній дзвоник у російській, українській та польській школах Львова. Репортаж
- Буки Розточчя. Як дбають про природну спадщину ЮНЕСКО поблизу Львова
- Друг на годину. Фотопрогулянка з песиками з ЛКП «Лев»
- День Валентина у Львові. Дев'ять теплих фото і одна історія про кохання
- Потопити «човників». Репортаж із черги на пункті пропуску в Шегинях
- Чекаючи на господаря. Фоторепортаж із притулку для тварин «Милосердя»
- «Скоро нас спишуть». Як помирають книжки в бібліотеках
- Львівський Шанхай. Фоторепортаж із блошиного ринку
- Сварог на Знесінні. Як живуть львівські рідновіри
- Три «К» для перезавантаження Центру Довженка на Сихові
- Конституція Левандівки. Як культурний центр «Супутник» розвиває район
- «Усі хочуть працювати розумом, а не мітлою». Чотири історії львівських двірників
- «Раніше звідси лише вперед ногами виносили». Перезавантаження Органного залу
- Нецифрові технології. Фоторепортаж із графічної майстерні Академії друкарства
- Розкраєні. Як село на кордоні стало торговельною хвірткою до Євросоюзу
- Безпритульні, притульні. Як живуть вуличні собаки в Україні та Польщі
- Хоспіс, а не вмиральня. Як піклуються про смертельно хворих в Україні і Польщі
- Щось таке справжнє. Як в Україні й Польщі відроджують традиційну музику
- Життя, смерть, шахта. Як ведеться гірникам Львівщини та Польщі