Із 22 по 25 червня у Києві тривав ХІ Міжнародний фестиваль «Книжковий арсенал». Цього року на заході представили 1300 книжок від 77 видавництв, в його межах організували 100 подій для дітей і дорослих. Розмаїття літературних дискусій та лекцій вкупі з яскравими презентаціями та зустрічами з авторами сприяють формуванню нових читацьких звичок та стимулюють інтерес до української літератури. Все для того, аби залучити киян та гостей столиці до активного читання та книжкової культури. А в умовах війни, окрім цього, створити атмосферу «острівця стабільності».

Найголовніша цьогорічна книжкова подія в Києві зайняла порівняно невелику площу – лише ліве крило Мистецького арсеналу.

На вулиці була сцена, де проходили виступи музикантів, а також фудкорти. Загалом організатори «Книжкового арсеналу» подбали про безпеку людей і забезпечили їх укриттям у разі повітряної тривоги. На щастя, під час проведення фестивалю тривоги лунали в неробочий час, тож відвідувачам не доводилося екстрено евакуйовуватися, а організаторам скасовувати події.

Від ринку до «супермаркету»

«Книжковий арсенал» залишив незмінним книжковий ярмарок і тематичні події, але змінив формат виставки. Замість «живого ринку», організованого видавцями, захід перетворився на окремі «магазини», організовані книгарнями. Продавали книжки не окремі видавництва, як це було всі попередні роки, а три локальні столичні книгарні – «Сенс», «Закапелок» і «Сяйво книги», одна львівська – «Книжковий Лев», а також Довженко-центр.

Простір всередині поділили на тематичні секції, за які й відповідала кожна з перелічених книгарень: художня література («Книжковий Лев»), нонфікшн («Сенс»), арткниги і мистецькі видання (Довженко-Центр), література про війну («Сяйво книги»), комікси і дитяча література («Закапелок»). В окремій залі транслювали фільми-лекції від Довженко-Центру.

На вході відвідувачів зустрічав інтерактивний меморіал русифікації, який у хронологічному порядку розповідав про лінгвоцид – свідоме нищення української мови.

На початку виставки «Вітрина новинок» знайомила з останніми виданнями.

Першою гостей зустрічала секція «Дитячої книги» від книгарні «Закапелок». Вона ж представила «Комікси та графічну прозу».

Десятки людей скупчилися в секції «Художня література» від книгарні «Книжковий Лев»: хтось уже несе стос книжок на касу, хтось читає анотацію до книги біля стола. Тут можна було побачити українську й зарубіжну класику, сучасну художню літературу, подарункові видання. Книжки розклали за тематикою.

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук

Співачка та волонтерка Даша Астаф'єва

Політтехнолог Олексій Ковтун (в центрі)

Також книгарня «Книжковий Лев» облаштувала на своїй локації ініціативу зі збору книг для переселенців: всі охочі могли придбати книгу та залишити її в спеціальному кошику.

Навпроти – секція «Нонфікшн», організована книгарнею «Сенс», представлена переважно бізнес-літературою.

Поряд із другою сценою зібрані книжки із секції «Книга про російсько-українську війну». Її організувала муніципальна книгарня «Сяйво книги». На локації можна було випити кави, а також погортати книгу на пуфі.

Арткниги зібрали в секції, яку представляв Довженко-Центр. Тут можна було знайти унікальні видання за кілька тисяч гривень і тематичні книжки про кіно та мистецтво.

Що зацікавило відвідувачів

Після візиту президента Володимира Зеленського та першої леді Олени Зеленської на «Книжковий арсенал» у перший день його роботи книгарня «Сенс» створила окремий стенд із книжками, які придбало подружжя:

• Максим Яковлєв «Теорії змов. Як (не) стати конспірологом»;
• Олександр Михед «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення»;
• Анастасія Левкова «За Перекопом є земля»;
• Браян Герберт та Кевін Дж. Андерсон «Дюна. Дім Атрідів. Книга 1»;
• Сергій Пєтков «Княгиня Ольга. Династійні таємниці правителів Русі»;
• Сергій Пєтков «Княгиня Ольга. Наріжний камінь церкви і держави»;
• Володимир Вакуленко «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші»;
• Ольга Маслова, Ніка Бєльська «Коли я нарешті висплюся? Як засинати і прокидатися із задоволенням»;
• Тімоті Снайдер «Про Тиранію. Двадцять уроків двадцятого століття. Графічна версія»;
• Артем Чех «Хто ти такий?»;
• Ян Морис «Чому захід панує – натепер»;
• «Telegraf#2. Креатив у війні».

У підсумку дві книги, придбані президентом, потрапили до найбільших продажів нонфікшну, який мав такий вигляд:

• «Теорії змов…», Максим Яковлєв;
• «Тіло, секс, шлюб», Ірина Ігнатенко;
• «Позивний для Йова», Олександр Михед;
• «Кухня Терору», Вітольд Шабловський;
• «Війна за реальність», Дмитро Кулеба.

У секції художньої літератури найбільше купували такі книги:

• «За Перекопом є земля», Анастасія Левкова;
• Contemporary Ukrainian Prose and Poetry (колекційне видання Vogue, усі твори написані українськими поетами та письменниками. Серед них Оксана Забужко, Сергій Жадан, Ірена Карпа та інші. Всі твори перекладені англійською);
• «Колонія», Макс Кідрук;
• «Танці з кістками», Андрій Сем’янків;
• «Точка нуль», Артем Чех.

Опитані «Твоїм містом» відвідувачі розповідали про те, чому купили ту чи ту книгу:

Анна переглядає книжки в секції «Художня література». Сьогодні вона придбала книгу Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву КДБ УРСР».

«Давно хотіла її купити. А тут побачила і вирішила, що настав час», – каже вона.

Друзі Андрій та Марія теж розглядають полиці «Художньої літератури». У великому пакеті хлопець тримає дві товсті книги.

«Я купив книжку Вільяма Ґібсона «Нейромант». Це класика «кіберпанку». Як тільки побачив, що її пустили в друк, вирішив, що хочу купити. На «Арсеналі« вона була представлена, тому й придбав, – пояснює Андрій. – Також я купив книгу «Ім’я вітру» Патріка Ротфусса. Це частина трилогії, яка в 2019 році вийшла у «Клубі сімейного дозвілля», а згодом була перевидана».

Його подруга Марія показує книгу Ребекки Куанг «Макова війна», яку купила на «Арсеналі», та розповідає, чому обрала саме її:

«Це перша частина трилогії «Макова війна». Взагалі-то це фентезі на основі історичних подій. До основи сюжету ввійшла японсько-китайська війна 1937 – 1945 років. Дуже хотіла придбати усю трилогію, але поки вирішила купити тільки першу частину, бо не впевнена, що вона мені сподобається. Хоча відгуки на книгу позитивні, оцінки високі, то цього року вона ще й вийшла українською».

Дискусії та лекції

Невід’ємною частиною «Книжкового арсеналу» стали події. Щоправда, цього разу їх було менше: до 100 за всі чотири дні. Лекції, дискусії та читання літератури відбувалися на трьох сценах. Цього року чомусь без участі провідних українських літераторів. У приміщенні «Лекторій» проходили кінопокази екранізацій української класики від Довженко-Центру.

У день відкриття на форумі презентували щоденник дитячого письменника Володимира Вакуленка, вбитого російськими загарбниками в окупованому Ізюмі.

До книги «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші» увійшли щоденник, який Вакуленко вів від початку повномасштабного вторгнення, зокрема окупації міста Ізюм, до свого викрадення росіянами, а також вибрана поезія письменника для дітей і дорослих.

У розмові взяли участь мати Володимира Вакуленка Олена Ігнатенко та колишня дружина Ірина Новіцька.

«Я дуже пишаюся своїм сином, пишаюся його талантом, творчістю і дуже вдячна кожному, хто цінує його твори. Мого сина цинічно вбили російські окупанти, але я маю надію, що творчість Володі буде жити і поширюватися», – сказала Олена Ігнатенко.

Олена Ігнатенко. Фото: PEN Ukraine

Щоденник письменник вів у рідному селі Капитолівка Ізюмського району. За день до викрадення заховав його під вишнею, заповівши батькові – Володимирові Вакуленку: «Коли наші прийдуть – віддаси».

Уже після звільнення Капитолівки 24 вересня 2022 року щоденник на подвір’ї Вакуленків знайшла письменниця Вікторія Амеліна разом із батьком літератора. Наразі оригінали записів зберігаються в Харківському літературному музеї.

«Того вечора, щойно доїхавши до селища, де був мобільний зв’язок, я сфотографувала кожну сторінку щоденника і надіслала світлини Тетяні Пилипчук, директорці Харківського літературного музею, і Тетяні Терен, директорці Українського ПЕН. Стало трохи легше: Володине послання врятоване, навіть якщо завтра я примудрюся наступити на яку-небудь протипіхотну міну. А поки письменника читають, він живий», – написала у передмові до книжки Вікторія Амеліна.

Останній запис у щоденнику, який налічує 36 сторінок, Володимир зробив 21 березня 2022 року: «Усе буде Україна! Я вірю в перемогу» написано у зошиті в клітинку.

За кілька місяців після того, як щоденник був знайдений, результат ДНК-експертизи підтвердив, що Володимир Вакуленко похований у могилі N319 в Ізюмському лісі. Його вбили двома пострілами з пістолета Макарова. Письменника урочисто перепоховали в Харкові 6 грудня 2022 року, у День Збройних сил України, в які так вірив Володимир.

На другий день події, 23 червня, міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко брав участь у дискусії, в якій поділився напрацюванням у державній політиці підтримки української книги. Його зустріли активісти з мовчазним протестом і плакатами за відставку з написами «Ткаченко має піти», «Ткаченко геть», «Ткаченка у відставку», «Розграбовані музеї = діяльність Ткаченка» та іншими. Втім ситуація не загострилася, не переросла у конфлікт.

Акцію протесту організував креативний директор та співзасновник студії Kultura Олександр Биченко. Після дискусії міністр підійшов до протестувальників, щоб запитати про їхні претензії, а опісля запросив на публічну зустріч у Національний художній музей України, яка пройшла 26 червня. На неї завітало близько 40 осіб. Організатор протесту Олександр Биченко відмовився йти на зустріч, заявивши, що це буде імітацією діалогу. Його підтримала низка протестувальників.

На «Книжковому арсеналі» міністр розповів, що його відомство розробило 10-річну стратегію розвитку читання (на 2023 – 2032 роки) під назвою «Читання як життєва стратегія». Вона передбачає, зокрема, забезпечення доступу громадян України до книжкової продукції незалежно від місця проживання чи рівня матеріального достатку, розвитку книговидання як ринкового сектору креативних індустрій.

Державна підтримка сфери книговидавництва цього року полягає у тому, що:

• Український інститут книги одержав 60 млн грн на підтримку книговидавничої справи та популяризації української літератури в світі;
• за програмою єПідтримка на сферу культури українці вже витратили понад 2,5 млрд грн. За витратами коштів традиційно лідирує купівля книжок – на літературу українці витратили 1,2 млрд грн;
• МКІП спільно з профільними громадськими організаціями та іноземними партнерами працює над важливими цифровими проєктами, зокрема проєктом із створення Національної електронної бібліотеки України;
• «Українській молоді – європейську книгу», «Українським дітям – українську книгу», «Українська книжкова поличка», «Книга на фронт» та інші програми, започатковані під час війни, дозволили доставити сотні тисяч українських книжок українцям у межах країни та за кордоном.

Також міністр повідомив про стан бібліотечної сфери та конкурс від Українського інституту книги, книги-переможниці якого поповнять фонди вітчизняних бібліотек. Станом на початок червня 2023 року мовилося про 190 зруйнованих і понад 370 пошкоджених бібліотек в Україні.

Ще один проєкт Українського інституту книги – «Польська книжкова поличка» реалізовують спільно з відповідною польською інституцією. Він передбачає переклад і друкування українськими видавництвами коштом польської сторони 15 книжок польських авторів українською мовою та розповсюдження їх серед бібліотек. Аналогічні проєкти заплановані з партнерами із Німеччини, Франції, Австрії та інших європейських країн.

На другий день форуму зі сцени «Мистецького арсеналу» в режимі онлайн виступив американський історик та прихильник України Тімоті Снайдер.

Він прочитав лекцію «Чому свобода значить більше за все», понад сотня глядачів слухала спікера. Зокрема, Снайдер розповів про свою нову книгу про свободу, над якою працює вже п’ять років, і пояснив її тези на прикладах війни в Україні.

«Хибним є твердження, що ми маємо жертвувати свободою заради безпеки. Вважаю, що це твердження неправдиве. Саме такою риторикою послуговуються такі лідери, як Путін, щоб змусити людей відмовитися від свободи. Така риторика створює враження, ніби відмова від свободи автоматично веде до безпеки. Й іноді це правда: наприклад, ми обмежуємо свою свободу, спускаючись у бомбосховище, і отримуємо там захист від бомбардувань. Але найчастіше свобода та безпека якраз ідуть разом, що дуже добре видно на прикладі територій, які звільняють ЗСУ. Ці території стають безпечними через те, що стають вільними, і навпаки», – сказав він.

Наступного дня, у суботу, 24 червня, на «Книжковий арсенал» із публічним інтерв’ю «Війна за реальність триває» завітав міністр закордонних справ Дмитро Кулеба і поділився з присутніми розповіддю про те, що зараз читає книгу «Шпигун і зрадник. Визначна шпигунська історія часів Холодної війни» Бена Макінтайра про подвійного агента СРСР та Великої Британії Олега Гордієвського, а також мав нагоду відповісти на питання журналістів щодо заколоту «вагнерівців» у росії.

«Будь-яке повстання, будь-яка проблема, яка виникає в тилу ворога, відповідає нашим інтересам», – вважає він.

У неділю, фінальний день книжкового фестивалю, відвідувачі слухали дискусію «Що це за злочин, який коїть Росія?», в якій брали участь британський письменник із київським корінням Пітер Померанцев, правозахисниця Олександра Матвійчук, французький письменник Джонатан Літтелл, юрист-міжнародник Вейн Джордаш. Вони говорили про природу великої війни в Україні та причини, через які росія коїть злочини на теренах України, і про те, як вона може бути покарана.

Свою лекцію про імперську політику росії під назвою «Памʼять кривавих земель» провів журналіст і публіцист Віталій Портников.

Відвідувачі, з якими «Твоєму місту» вдалося поспілкуватися, задоволені тим, що фестиваль відбувся. Нарікання, звісно, були, зокрема на чималі черги до кас, точок продажу їжі, вбиралень, скупчення відвідувачів на презентаціях, дискусіях, незрозуміле розміщення книжок.

«Раніше книжки розміщували в локаціях видавництв, і я йшла туди, де продається потрібне мені видання. Цього року знадобився певний час, аби знайти бажану книгу», – висловлює невдоволення відвідувачка фестивалю Тетяна.

Попри війну й видозмінений формат, на «Книжковий арсенал» завітало 28 тисяч відвідувачів, що підтверджує важливість події для киян. Для порівняння: в 2021 році їх було 36 тисяч, у 2019-ому – 57 тисяч, а в 2018-ому – 53 тисячі.

Тішить те, що «Книжковий арсенал» укріпився як символ підтримки української книги та письменників, ставши простором, де відбувається активний діалог між читачами, письменниками й видавництвами. Книжкова виставка, як і в попередні роки, збирає тисячі літературних ентузіастів, які йдуть звідти із цілими сумками придбаних книг.

Анастасія Коваль

Фото: Роман Попов, Книжковий арсенал

Щоб отримувати актуальні новини Києва, підписуйтеся на наші Facebook та Telegram.

«Твоє місто. Київ» – сучасне незалежне медіа європейської столиці. Ми пишемо про міську культуру, урбаністику, інфраструктуру, бізнес та людей, які змінюють місто на краще.