Те, що загубилося в потоці подій і заяв.

Львів повертається до свого попереднього «атмосферного» стану. Розслаблені площа Ринок та довколишні вулички – коли можна спокійно посидіти на терасі в кафе чи ресторанчику, з’їсти щось смачне чи випити каву. І, звичайно, розмови ні про що за тією ж кавою. Потім (чи перед тим) тут можна також спокійно попрацювати годинку-другу на своєму ноуті.

Усміхнені, світлі обличчя людей, песики, які смішно дріботять за своїм господарями, перехожі, які знову нікуди не поспішають. Хоч, так насправді, їм є куди поспішати, проте зараз вони не хочуть про це думати. Однак, їхні клопоти залишаються десь там, за межами їхнього розміреного зараз.

Читайте також: У Львові підствітили Храм Всіх Святих Українського Народу

Львів – такий омріяний за три місяця карантину та холодної весни. Навіть у суворі радянські часи тут були кав’ярні, в яких це відчуття «львівськості» було надзвичайно сильним. Згадайте, ту ж «Вірменку».

Саме такий Львів, напевне, хочуть побачити туристи. До речі, вони вже починають невеличкими групками прогулюватися містом. Але не у них справа – львів’яни створили цю атмосферу міста тому, що є самі такими і безпосередньо для себе.

На фоні цього Львова цифри нових хворих на Covid-19 у місті, та й в області загалом, тижня, що минає, виглядають якимось театром абсурду. Інколи здається, що це шматочок якоїсь паралельної реальності, який занесло якимось вітром у цей простір. Вони суперечать одне одному в своїй основі. А може ні?

Але спочатку підсумки тижня, що минув…

1. Covid-19 і Львів. Область стала новим «рекордсменом» за кількістю нових хворих на коронавірус. 96, 85, 73 – це все останні цифри зведень. Причини: тут і неправильно прораховані піки Covid-19, безвідповідальність, яка межує з тупістю окремих людей, коли відверто ігнорують заходи безпеки пов’язані з інфекцією.

А ще помилкова стратегія, яка була вибрана спочатку урядом щодо карантинних обмежень, бо після двомісячного сидіння на самоізоляції не можливо втримати людей у квартирах.

Читайте також: Кардіограма життя. На лікарні швидкої допомоги намалюють мурал подяки лікарям

Також відверта брехня, коли українців запевняли, що, для прикладу, захисних костюмів для медиків та експрес тестів в регіонах більш, ніж достатньо. В той час, коли їх по лікарнях було лише кілька штук.

Теж відсутня програма державної допомоги тим, кого посадили на вимушений відпочинок. Вибір невеликий: або ти сидиш на карантині без грошей, бо Covid-19, або ж починаєш працювати, не зважаючи на коронавірус, бо треба ж за щось жити та кормити сім’ю.

2. Аваков і знущання в поліції. Цього тижня з новою силою спалахнули протести, пов’язані зі знущанням в Кагарлику. Нарешті зібрані підписи за відставку і відповідна постанова зареєстрована у Верховній Раді. Однак, вражає поведінка дуже популярних в народі політичних сил. Знову кулуарні домовленості, знову поділ на своїх /чужих. Проте не лише у Авакові справа. Чомусь ніхто не ставить питання про політичну відповідальність колишнього і діючого керівництва країни: Порошенка – Зеленського. Перший – Порошенко – недореформував і дозволив загальмувати реформі в поліції. Другий – Зеленський ­– навіть не намагається цього робити, хоча прийшов до влади на прогресивних гаслах. Поставити посаду Авакова у залежність лише від «справи Шеремета» дивне і недоречне рішення.

Найбільш потужно прозвучали у цій історії не українські політики, а колишня глава Нацполіції Хатія Деканоїдзе, яка жорстко відповіла заступнику Авакова – Антону Геращенку, сказавши про «чергове дно» і про те, що після її відходу понад 93% звільнених колишніх міліціонерів та тих, хто не пройшов атестацію, повернулися до лав МВС.

Читайте також: Бути щасливим навіть під час карантину

3. Зеленський = Порошенко. Говоримо не про мову / язик, а за реформи. Експрезидент Порошенко так і зважився на них, не спромігся відійти від свого корумпованого оточення. За це поплатився програшем на виборах та кримінальними справами, які зараз отримав. Без сумніву, якщо б реформи прокуратури, силових структур, судів за його каденції була б проведені належним чином, то і його бізнес, і його репутація зараз могли б бути захищені набагато краще. Однак не судилося…

Проте недореформи, не бажання позбуватися скомпрометованих осіб – у діючого президента Зеленського теж вражають. Принцип одним все, а іншим закон – а Гаранта діє так само, які у попереднього (попередніх). Кейси Єрмака, Авакова, «плівки Деркачча» так і не отримали належної оцінки у Зеленського. Тому уже зараз між ними можна ставити знак рівності.

4. Шмигаль і українська економіка. Цього тижня мав би відбутися звіт уряду. Точніше він таки відбувся, однак сам прем’єр Шмигаль під час його представлення попросив нардепів відправити його доопрацювання. Що вони і зробили, перед тим назвавши його рефератом (певним набором ідей, слоганів, гасел, але без конкретизації їх реалізації), а авторів – школярами.

На цьому фоні можна хіба що згадати історію про 500 тис. робочих місць, які Шмигаль ще у квітні обіцяв організувати під час карантину. Маємо уже червень – робочими місцями навіть не пахне.

Єдиним позитивним моментом на цьому фоні прозвучала інформація про те, що Україна ще цього року отримає від МВФ 3,5 млрд доларів, а в наступному – 1,5 млрд. Про що Шмигаль урочисто і відрапортував.

Що далі? Невже на черзі уряд Саакашвілі? Не виключено, що Зеленський зважиться на цей крок. Саакашвілі, без сумніву, вистачить авантюрності зайти на таку посаду. Питання лише в тому, чи виставить рішучості на такого прем’єра у самого Зеленського. Справжні реформи ніколи не бувають популярними серед народу, а діючий гарант все ще прагне «слави і визнання».

Читайте також: Куди поїхати на вихідні зі Львова. 99 маршрутів. Онлайн-мапа

5. Єрмак і ОРДЛО. 2 червня глава ОП Єрмак разом із керівником МЗС Кулебою, міністром оборони Тараном і українським переговорником у Мінську Олексієм Резніковим побували у Берліні. Із німецьким міністром закордонних справ Маасом, вони вирішували «долю Донбасу». За два тижні до них Німеччину відвідав кремлівський «куратор» «українського питання» Дмитро Козак.

У самому візиті в Німеччину немає нічого несподіваного, адже ця країна разом із Францією, Росією та Україною є учасницями «нормандського формату» із мирного врегулювання на Донбасі. Саме Берлін визначили місцем наступного саміту глав чотирьох держав.

Несподіваними можуть стати самі результати таких перемовин. Діюче керівництво України не раз заявляло, що не вестиме прямі переговори з «ЛНР» і «ДНР», однак це не завадило Єрмаку піти на створення консультативної ради з цими утвореннями.

Звичайно, дипломатія любить тишу, однак відсутність будь-яких новин з цього питання теж насторожує. Після Берліна, Єрмак і Кулеба планують найближчим часом відвідати ще й Париж – там теж будуть говорити про Донбас.

Чи суперечать? Напевне ні. Львів – це насамперед місце, де ти можеш перепочити, відійти душею. Кава, сидження на терасі – це не робочий процес, це – стан душі, тиха поезія. Заклади, які цього не розуміють, навіть в найбільш туристичні сезони у Львові стояли порожніми.

Тут немає надмірностей немає комерції, як такої. Тут є символ. Відчуття спокою.

Читайте також: Чинім добро, усміхаючись крізь захисні медичні маски. Владика Богдан Дзюрах про Блаженнішого Любомира

Але Львів за свою історію переживав і різні збурення: епідемії, завоювання, повстання, то й же радянський час. Але завжди залишався містом сили.

Сили, яку дає місто своїм мешканцям, щоб пережити всі негаразди і повернутися сюди чистим, оновленим і спраглим до цього спокою та тиші.

Попити кави у Львові і померти від Covid-19 звучить занадто сумно і це точно не про нас.

Фото: Олег Снітовський