Чому затоплення вулиць під час злив не вирішить лише каналізація та як Космічне агентство може допомогти «охолодити» Львів.

Восени у Львові вже вп’яте проведуть Екофорум, на якому експерти обговорюють проблеми управління водними ресурсами та поводження з відходами. Під час дискусії в студії медіа-хабу «Твоє місто» організатори форуму спільно з урбаністами розбиралися, як кліматичні зміни впливають на Львів, хто має вирішувати проблему затоплення вулиць та де в місті потрібно садити більше дерев.

Чому затоплює Львів

За словами в. о. директора «Львівводоканалу» та форуму Дмитра Ваньковича, уже другий рік поспіль на Екофорумі обговорюють кліматичні зміни.

«Підтоплення під час сильних злив є скрізь — ми вивчали це питання у Європі, зокрема Польщі, Німеччині, — і всі інженерні спільноти ламають голову, як вирішити цю проблему. Ми запросили фахівців, аби зрозуміти, чи потрібно нам міняти інфраструктуру, чи перебудовувати, чи розширити наявну, адже все це потребує значних інвестицій», — каже він.

За звичайних умов на незабудованій території на поверхні землі залишається 10% води після дощу, розповідає доцент кафедри гідравліки та сантехніки «Львівської політехніки» Володимир Жук. Ще 25% потрапляють у водойми через поверхневу фільтрацію, 25% — у ґрунтові води через глибоку фільтрацію, а 40% випаровується. При щільній забудові із водонепроникним покриттям, каже фахівець, на поверхні може залишитися більше 85% дощових опадів.

«Україна не дуже багата на водні ресурси — це трохи більше тисячі метрів кубічних власного поверхневого стоку на людину на рік. Натомість у Німеччині цей показник становить 2,5 тисячі, а в інших країнах — від 3 до 7 тисяч. Проте локально ми маємо проблеми з надлишком води», — говорить він.

Читайте також: Гарячий і вологий. Яким може стати Львів через зміни клімату

За його словами, є три рівноцінні причини такої ситуації: гідрометеорологічна — інтенсивність і кількість опадів, урбаністична — щільність забудови та кількість водонепроникних покриттів, та гідравлічно-технологічна — пропускна здатність дощоприймачів і колекторів. Володимир Жук каже, що в розвинених країнах проблемою регулювання дощового стоку займаються вже останні років 30, на що витрачають значні кошти.

«Нова ідея полягає в тому, що дощовий стік треба регулювати не тільки точково, наприклад, біля очисних споруд, а по всій території басейну. Таке регулювання є найбільш ефективним, проте й дорогим, тому його реалізація в нас є наразі проблематична», — говорить фахівець.

Як каже Володимир Жук, згідно з різними світовими дослідженнями, прямої залежності між підвищенням температури та збільшенням кількості опадів немає. У Львові з 1945 по 2018 рік середня кількість опадів зросла з 675 мм до 742 мм, проте загальна кількість дощів у місті не збільшилася — навпаки, трохи зменшилася, натомість стало більше інтенсивних злив. У суху погоду, зазначає Дмитро Ванькович, наповненість колекторів у Львові становить 10%, проте впродовж останніх десяти років є по 2-3 потужні зливи, які затоплюють місто.

«Львів активно розвивається, збільшується кількість забудов і замощених територій. Відповідно, кількість води, яка потрапляє в каналізацію, теж збільшується. Зважаючи на три причини затоплення, про які говорив Володимир Жук, місто має розглядати розвиток інфраструктури комплексно. При забудові і плануванні розвитку наших територій ми повинні закладати відповідні вимоги до проєктантів, щоб попередити затоплення», — говорить він.

Місто-колектор чи місто-губка?

Пам’ятною для львів’ян стала злива у серпні минулого року, яка затопила, зокрема, перехрестя Сахарова — Вітовського. Деякі автівки майже повністю опинилися під водою. Після цього тоді ще заступник директора департаменту ЖКГ Олександр Одинець говорив, що на цій території можна було б збільшити кількість дощоприймачів, а також збудувати нову ділянку колектора, яка б відводила воду в інший бік. За його словами, це можна було б зробити за рік, проте наразі дощоприймачів на Сахарова не побільшало.

Читайте також: Як ми втрачаємо міське озеленення (і заодно якість життя)

Дмитро Ванькович каже, що збільшення кількості дощоприймачів — це косметичні заходи, які не допоможуть вирішити проблему затоплення комплексно.

«За рік ми зрозуміли, де в місті є вузькі місця колекторів, і напрацьовуємо по кожному з них окремі рішення», — говорить він.

Крім того, за словами фахівця, зробити Львів готовим до затоплень можна двома шляхами. Перший — це інвестиції в управління дощовими стоками: розбудову утримуючих резервуарів, дублюючих колекторів, реконструкцію очисних споруд. Другий — напрацювання ідеї міста-губки, щоб дощова вода залишалася там, де вона падає.

«У цьому випадку ми отримаємо три величезні ефекти. По-перше, зменшиться навантаження на інфраструктуру. По-друге, мешканці на своїй території отримають додаткову вологість і, відповідно, зелень, що покращить якість життя. По-третє, ми отримаємо можливість вторинного використання зібраної води, наприклад, для побутових потреб. Тобто ми або маємо інвестувати в управління стоками, або змінити парадигму», — каже Дмитро Ванькович.

Прессекретарка «Львівводоканалу» Уляна Горбата додає, що нещодавно підприємство організовувало зустрічі із урбаністами та забудовниками, аби обговорити цю проблему і знайти не тимчасове, а більш стратегічне рішення.

«Ми пропонували: є можливість запозичити європейський досвід — будувати паркові водопроникні частини, робити щось із дахами, збирати воду і повторно її використовувати або ж створити штучне озеро. Але забудовники казали, що це — несерйозно, адже дуже здорожчує будівництво, і якщо місто нас до цього не спонукатиме, не пропонуватиме якісь пільги, то це не буде вигідно економічно», — говорить вона.

Заступник міського голови з питань розвитку Андрій Москаленко каже, що проблема кліматичних змін є ширшою, аніж затоплення окремих вулиць Львова, адже десятки років відбувалося «некоректне поводження з природою». За його словами, важливим кроком було те, що минулоріч місто підписало меморандум, за яким долучається до ініціативи перейти на відновлювальні джерела енергії до 2050 року.

«Вектор є визначений. Питання в тому, як краще залучати експертизу. Тепер ми маємо спільно з фахівцями робити крок за кроком такі речі, які даватимуть сталий ефект для міста», — говорить Андрій Москаленко.

Читайте також: Львівські проєкти та архітектори отримали нагороди від Спілки архітекторів

У свою чергу керівниця відділу урбаністики Інституту просторового розвитку Олександра Сладкова розповідає про експеримент з поверхневим водовідведенням на вулиці Вернадського.

«Там робиться пішохідна алея, з якої жодна вода не потраплятиме в каналізацію. Ми довго доводили на експертизі, що там немає багато води і її можна забрати в невеликі заглиблення. Подивимося, як це спрацює, можливо, доведеться коригувати проєкт», — каже вона.

Проектний менеджер Інституту міста Орест Олеськів теж каже, що можна зменшити потрапляння дощової води в каналізацію — якщо вона максимально потраплятиме в ґрунт, зберігатиметься там, де опадає, або ж збиратиметься в штучні ставки.

«Сучасний підхід до проєктування просторів у тому, що газони мають бути нижчими за тротуари і навіть заглиблені до центру, щоб акумулювати воду і поступово її поглинати. Якщо враховувати це при кожному будівництві чи ремонті, з часом Львів стане більш адаптованим до кліматичних змін», — говорить він.

Аби не згоріти

Періоди рясних злив у Львові чергуються із сильною спекою. Тож під час дискусії також підняли питання озеленення Львова, оскільки дерева та інші насадження не дозволяють місту «розігріватися». Олександра Сладкова каже, що спільно з Космічним агентством України за допомогою супутників для Львова можна розробити карту озеленення.

«За допомогою такої карти можна зрозуміти, наскільки місто розігрівається, а також чи розвивається, чи занепадає в ньому зелень. Дерева на вулицях потрібно міняти раз на 50 років, зберігати тільки найцінніші екземпляри. Тоді ми будемо мати інший клімат у місті», — говорить вона.

Олександра Сладкова зазначає, що дерева потрібно більше висаджувати саме на вулицях, а не в парках, де мешканці міста проводять не так вже й багато часу. Також вона звертає увагу на те, що не достатньо просто насадити багато дерев — важливо зробити це правильно, щоб вони далі жили і розвивалися.

Читайте також: Чому у Львові не живуть пінгвіни. Як містам підготуватися до кліматичних змін

Проектний менеджер Інституту міста Орест Олеськів каже, що багато міст світу зараз розуміють невідворотність кліматичних змін. І в цьому випадку є три речі, яких потрібно дотримуватися, — зменшення впливу людини на природу, адаптація та гнучкість інфраструктури щодо цих змін.

«Якщо говорити про зменшення впливу, то це першочергово зменшення викидів вуглекислого газу в повітря, який впливає на підвищення температури. У Львові приблизно 90% викидів вуглекислого газу — це викиди транспорту, тому важливо змінити підхід до його використання, наприклад, більше користуватися екологічним транспортом — велосипедом, трамваями, тролейбусами або взагалі ходити пішки», — каже він.

Крім того, говорить Орест Олеськів, чим більше авто в місті, тим більше й простору для доріг, а відповідно менше — для озеленення. Та й асфальт з бруківкою воду не поглинають.

«Якщо ми будемо впроваджувати зміни, то маємо зменшити використання автомобілів, які викидають тепло, вуглекислий газ, і зменшити площі доріг з водонепроникним покриттям. Місто має стати більш придатним для пішого та велосипедного руху», — вважає він.

За все треба платити

Уляна Горбата каже, що не варто акцентувати увагу на економічній доцільності екологічних рішень проблем, адже всі вони витратні.

«Це наше майбутнє, від цього залежить, яку воду ми будемо пити завтра, яким повітрям будемо дихати. Якщо ми не досягнемо компромісу в суспільстві між усіма сторонами, ми це все можемо втратити», — говорить вона.

Читайте також: Чого нема в Комплексній стратегії озеленення Львова

У свою чергу Дмитро Ванькович каже, що попит на екологію має бути зав’язаний на грошах.

«Забудовники кажуть, що екологічне будівництво невигідне, бо матеріали дорогі. Але ми, люди, маємо чітко розуміти, що якість життя коштує грошей. Якщо ми хочемо гарно жити, то повинні платити за це», — переконаний він.

Дмитро Ванькович зазначає, що у Львові вода дуже дешева, тому свого часу один забудовник, який планував проєкт із збору дощової води і її повторного використання, відмовився від такої ініціативи.

«Вода має стати дорогою. Тоді мережі стануть кращими, а люди цінуватимуть кожен літр. Також нам треба розробити і реалізувати план дій, якщо ми усвідомлюємо проблему. І провідником у цьому процесі має стати міська рада, яку ми повинні підтримувати. Якщо не буде відповідних вимог до забудовників — щодо понижених газонів, водопроникних парковок тощо, — то сподіватися на їхній альтруїзм буде важко», — каже він.

За словами Дмитра Ваньковича, важливо також формувати експертне середовище та дискусії в ньому, аби створювати нові ідеї для вирішення кліматичних проблем. Зокрема, таким майданчиком є і Екофорум, реєстрація на який ще триває.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Партнерська публікація