Анна Чавус навчалась у Львівському коледжі Труша, а потім в Академії мистецтв за спеціальністю «кераміка». У театр тіней вона прийшла одразу, як тільки його організували у Львові. Окрім цього вона працює художником, веде гурток з кераміки для дітей, але завжди мріяла стати акторкою.

До виступів театр тіней «Див» готується по-різному – від тижня до місяця. Вони уже вісім років ставлять тематичні вистави, часто їх вдосконалюють, доповнюють.

Львівський театр тіней унікальний тим, що вони не використовують проекторів чи сучасних засобів для світлових ефектів. Усі ефекти придумують самі. Наприклад, керівник театру Дарія Альошкіна робить витинанки, які потім з’являються фоном на екрані під час вистави. Зараз у театрі восьмеро людей. Практично усі задіяні під час виступу, бо доводиться багато працювати зі світлом. Актори використовують різноманітні додаткові елементи, щоб грати із зображенням, змінювати його форму та колір.

Здебільшого, вистави театру мають міфологічну тематику. У них є своя програма з десяти виступів. Переважно про Львів, а також українську міфологію та легенди гір. Саме тому інколи музичним супроводженням театру тіней є львівський музичний фолк-гурт «Joryj Kłoc». За вісім років у акторів назбирався непоганий доробок. Вони вже встигли побувати у турне на днях української культури в польському Любліні, а також в Дніпропетровську та Києві.

Театр «Див» часто використовує старі львівські легенди, зокрема «Панна Францішка». Також у репертуарі є постановка «Пігмаліон» з давньогрецької міфології. Вона про те, як античний скульптор закохався у власне творіння.

За вісім років роботи акторка вже і не пригадує, що для неї було найважчим. Каже, що збоку себе складно оцінити. Але констатує, що не просто даються ті елементи, в яких актори не професійні. Наприклад, танці. Усе ж, вони намагаються дивитись на свої вистави з мистецького боку: щоб була красива картинка, хороше світло та колір.

Після восьми років роботи у Львові, театр тіней «Див» має свою аудиторію. Акторка каже, коли на їхні виступи приходять нові люди, то можуть багато чого не зрозуміти, але їх заворожує саме дійство.

«Я думаю, що наша аудиторія – це творчі люди, їм подобається картинка, естетика. Їм не так важлива послідовна описовість, як гра світла. Мені здається, що неважливо хто наш глядач – чоловік чи жінка. Важливе їхнє світобачення. Подекуди виступи тривають по сорок хвилин, а люди запитують чому так мало», – розповідає дівчина. Нещодавно трупа займалась проектом «П’ятикнижжя», присвяченому пам’яті Грицька Чубая. Тепер театр працює над виставою «Пори року» Вівальді, яку вони вперше покажуть на фестивалі «Ніч у Львові» у липні, куди всіх ласкаво запрошують.

Ярослав Назар, фото Олександра Чернова