
Фото: Дарія Скрипнюк
Невідкладна допомога парасолькам. Фоторепортаж із львівської майстерні «Айболить»
Туво зашити парасолю
Скляні двері з дерев’яним обрамленням ведуть у невелике приміщення. Стіни оббиті білою вагонкою, на широкому підвіконні рядочком виставлені кімнатні рослини. За ними самотньо сидить жінка із червоною помадою в тон до червоних літер «Фарбування та ремонт шкіряних курток». Працівниця майстерні «Айболить» задумливо дивиться у вікно, поки люди приходять та йдуть.
Маленька кімната не пустіє. Ліворуч розташована ще одна робоча зона, найбільш популярна серед відвідувачів. Жінка в білій блузочці та окулярах перевіряє талончики та повертає людям їхні парасолі, сумочки та наплічники.
— Мені треба зашити туво парасолю, — каже клієнт.
Вона опускає окуляри та кінчик носа і обережно обводить ручкою дірки у парасолі.
— То дуже великі дірки, ми вже їх не зможемо зашити. А малі будуть коштувати 4 гривеньки, — відповідає вона.
Майстри та їхні квартиранти
Майстерня на Дорошенка, 13 працює ще з 1970-х. Взагалі, за Радянського Союзу, у Львові існувала фірма побутових послуг з ремонту та виготовлення галантерейних виробів «Айболить», тож в кожному районі була власна майстерня від цієї фірми. Тепер їх залишилося лише дві, одна з яких і є «Айболить» на Дорошенка.
Читайте також: Ви праску не губили? Фоторепортаж з львівського бюро знахідок
Загалом тут працюють 12 майстрів, кожної зміни вони міняються. Усі вміють шити, ставити закльопки, пришивати блискавки та лагодити спиці.
Спочатку тут лише ремонтували парасолі та сумки, потім, аби менше платити за оренду, взяли до себе ще й годинникаря та ремонт шкіряних виробів. Відтоді майстри сумок та парасольок називають останніх «квартирантами».
У радянські часи до майстерні постачали матеріали: деталі, шкірзамінник, пістони, канітени — тепер працівники купують їх за власні кошти. Від того і за роботу беруть дорожче: бо треба ще знайти потрібну спицю чи кнопку, кажуть вони. Прейскурант із цінами незмінно висить біля столу видачі речей. Але оскільки кожне замовлення індивідуальне, тож ціни тут по домовленості.
У кого талончики
Черга все більшає і за 10 хвилин з чотирьох людей зростає до десяти. Леді на підборах з випрямленим волоссям та серйозним виразом обличчя підпирає стінку, не відриваючи погляду від телефону.
— Прошу забрати кошик, — лунає з майстерні.
Жінка швидко вихоплює свою плетену сумочку і з дитячою усмішкою вилітає з приміщення, цокаючи підборами.
— О, я знаю ті парасолі, вони міцні. Я завжди кажу, що таку добру парасолю треба зашити тільки і все, — каже працівниця майстерні.
Власниця парасолі гордо киває. Певно, пишається, що має таку ладну річ.
Ліворуч — віконечко годинникового майстра. Люди змушені нагинатись і пірнати всередину, аби віддати чи забрати свій годинник. Комірчина годинникаря темна, завішана наручними ремінцями та усілякими маленькими деталями та викрутками. Яскраве жовте світло лампи підсвічує маленьку лінзу у великій руці майстра. Під час перерви це віконечко зачинене двома зліпленими докупи шматками оранжевої пластмаси.
Старі, малі і молоді приходять сюди невпинно. Щоп’ять хвилин чути: «У кого ще талончики — підходьте до мене».
У цей час за прилавком майстерні стукають молотки та дзеленчать швейні машинки. Тут одночасно працюють шестеро майстрів. Кімната завішана кольоровими та чорними парасолями. Під стінами стоять столи з приладдям для ремонту дрібних деталей, стіни де-не-де вкриті старими календарями, а над дверима цокає годинник. Кімната переходить у ще одну, де за столом майстрині зашивають дірки на швейних машинках та пришивають ручки понівеченим наплічникам і сумкам. Позаду них — стелаж із десятками валіз, клатчів та жіночих сумок.
Приходьте тридцять років тому за костюмом сніжинки
Найдовше з умільців «Айболить» працює пан Любомир. Каже, що в жовтні буде 40 років, як він тут. Згадує, що раніше до майстерні приносили лагодити ляльок та шити карнавальні костюми.
— Раніше були примітивні плаття з дуже накрохмаленої марлі або костюми зайчика, — сміється. — Тепер на базарах є все, а раніше такого не було. Треба було вам років тридцять назад приходити. Ми тоді шили сніжинки, карнавальні костюми на Новий рік, якраз на вас, — згадує пан Любомир.
Нових майстрів сюди беруть дуже рідко. Останнім, 20 років тому, прийшов пан Тарас.
— Мене вчив оцей майстер, - показує на пана Любомира його колега. – А коли я вже навчився, то до нових сучасних речей пристосовувався сам. Тут усі вчаться, навіть старі майстри. Нова річ або парасоля появиться – і нам треба її розібрати, навчитися, як її ремонтувати. Не всі купляють нове і викидають старе, деякі хочуть відремонтувати, щоб річ служила далі, — пояснює пан Тарас.
«Айболить» став майже сімейним бізнесом: сюди приходять батьки, їхні діти та друзі. А знання про мистецтво повертати до життя парасольки і дамські кошички залишається поміж своїми.
Дарія Скрипнюк
фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Репортаж Твого міста
- «Українські перевізники як заручники». Репортаж із заблокованого кордону
- «Підемо на пікет, якщо її закриють». Що буде з останньою комунальною лазнею Львова
- «Не штрафуйте нас, будь ласка, ми чемні» або Як працює велопатруль у Львові
- Ікони на склі, вишиванки, живопис. У Львові відкрили виставку з унікальної колекції
- На спогад про Гармаша, який хотів відродити «Республіку святого саду»
- «Мусить змінитися». Що відбувається в Медцентрі ЗСУ у Львові
- Шарм і катастрофа. Як у самому центрі Львова руйнується монастир XVII століття
- Як зміняться вулиці Княгині Ольги і Наукова та що буде з мостом
- Львівський ювелірний піде з молотка. Репортаж із заводу, що працює 80 років
- Таємниці підземних переходів Львівської політехніки
- Водії чекають 5-6 діб. Що відбувається на кордоні з Польщею та як вирішити проблему
- Рятують старі речі зі смітників. Як у Львові працює бюро архітектурного порятунку
- Озера твого міста. Де у Львові можна побачити набережну і відпочити
- «Зараз нас годує Закарпаття». Яка ситуація з овочами та фруктами у Львові і які ціни
- «Це компроміс». Як виглядає вулиця Степана Бандери у Львові
- 1200 порцій за пів години. Як біля Львівського вокзалу працює польова кухня
- «Там пекло, але хочемо додому». Історії людей, які змушені перечекати війну у Львові
- «Все буде добре, сину». Репортаж з кордону, куди українців вигнала війна
- Чому закрили гастроном «Сквозняк» і що буде з будинком Сегаля у Львові
- «Пірнаю вже 10 років». Як львівський викладач займається моржуванням
- Усе буде кебаб, або Чому вулична їжа витісняє у Львові локальну кухню
- «Ще з тих часів». Як у центрі Львова збереглося радянське кафе
- Загадка трояндового будинку. Як львів’янка самотужки реставрує будинок із розписами
- А якщо напад? В якому стані перебувають укриття у львівських школах
- Ковчег Дзиндри. Репортаж із музею, який знайдеш там, де не очікуєш
- «Сліпі не можуть жити серед сліпих». Репортаж з аварійного будинку для незрячих
- Містом на інвалідному візку. Чи стали оновлені вулиці Львова доступними. Експеримент
- Такого у Львові більше ніхто не робить. Репортаж із майстерні аніматора
- Простір співжиття. Блиск і бідність львівських дворів
- Тут живе дух Львова. Як працює сторічний музичний магазин, який потрапив до рекордів України
- Хвороба без фільтрів. Історія одного пацієнта з Covid-лікарні у Львові
- Карпатсько-літературна одіссея горами, грибами і творчістю
- Зберегти синагогу
- «Обдзвонювали всіх». Як живе містечко, де вакцинували найбільше людей
- Нове життя старого Підзамча. Репортаж з промислового центру Львова
- Історія львівської Фабрики кахлевих печей, яка встояла крізь століття. Фоторепортаж
- Після хвилі. Як львівська грекиня відроджує втрачену ідентичність
- Богородиця і Христос у вишиванці. На Львівщині є храм з неповторним іконостасом
- Ліки для Гаяне
- «Ми були першими». Репортаж з крафтової пивоварні у Львові
- 80 років повернення. Як у центрі Львова відновлюють церкву, яку знищила бомба
- Шеф Анкіт
- Пережив бомбардування і банкрутство. Репортаж із львівського локомотиворемонтного заводу
- «20 років вже тут збираємось». Як сьогодні працює книжковий ринок біля Федорова
- Між паранджею та вишиванкою
- Викорінені
- «Називайте мене Джонні». Історія білоруса, змушеного переховуватися у Львові
- «Працюємо сповна». Репортаж з єдиного в Україні заводу, де виготовляють пожежні танки
- Дім для всіх. Як живуть мешканці Спільноти взаємодопомоги «Оселя»
- Штучна шкіра та вправність рук. Як у Львові рятують дітей і дорослих з опіками
- Як живеться під дахом Першого театру
- «Ало, що у вас трапилось». Репортаж із диспетчерської Центру екстреної меддопомоги у Львові
- Конструктор для дорослих. Як у Львові ремонтують і модернізують літаки-винищувачі
- Музей залишених секретів. Історія гуцулки, яку відвідували митці і політики
- Смак дитинства упродовж пів століття. Як у Львові працює фабрика «Світоч»
- Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові
- Як у Львові терміново розгортають новий Covid-корпус. Фоторепортаж
- Перше правило – мовчати про коронавірус. Як переживають карантин бездомні у Львові
- «Сьогодні я не поцілую тебе на ніч». Репортаж із Covid-відділення у Львові
- Зробити поле для гольфу своїми силами? Подорож до амбітної та історичної Сколівщини
- «Ти роботу собі нормальну знайди!» Як це працювати контролером у трамваях Львова. Репортаж
- Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї? Репортаж із львівського Центру легеневого здоров’я
- «Не будіть у нас звіра!». Як у Львові минув діалог влади і громади. Репортаж
- Волонтер з Донецька, пані Лавра з Чупринки. Репортаж з Маршу нескорених у Львові
- Хто більше любить Україну? Як Порошенко і Вакарчук одночасно агітували у Львові. Репортаж
- З'їли і не заплатили. Як минув день довіри у ресторанах Львова. Фоторепортаж
- На шпацер з наукою. Як у Львові на вечір ожили відомі вчені
- У бібліотеку через інстаграм. Для кого працюють львівські медіатеки
- Вулиця веж і винарень. Фоторепортаж із першого вуличного фестивалю на Лесі Українки
- Вдихни і співай. Як живе львівський ансамбль незрячих «Струмочок»
- Передайте далі. Репортаж із львівської маршрутки
- Купити гамак, вишиванку і козу. Фоторепортаж із Косівського ринку
- Яким буде сміттєпереробний завод у Львові. Приклад Польщі
- Три по піісят. Репортаж із совкових барів Львова
- Не заходьте за стрічку! Репортаж із відкриття Бескидського тунелю
- Останній дзвоник у російській, українській та польській школах Львова. Репортаж
- Буки Розточчя. Як дбають про природну спадщину ЮНЕСКО поблизу Львова
- Друг на годину. Фотопрогулянка з песиками з ЛКП «Лев»
- День Валентина у Львові. Дев'ять теплих фото і одна історія про кохання
- Потопити «човників». Репортаж із черги на пункті пропуску в Шегинях
- Чекаючи на господаря. Фоторепортаж із притулку для тварин «Милосердя»
- «Скоро нас спишуть». Як помирають книжки в бібліотеках
- Львівський Шанхай. Фоторепортаж із блошиного ринку
- Сварог на Знесінні. Як живуть львівські рідновіри
- Три «К» для перезавантаження Центру Довженка на Сихові
- Конституція Левандівки. Як культурний центр «Супутник» розвиває район
- «Усі хочуть працювати розумом, а не мітлою». Чотири історії львівських двірників
- «Раніше звідси лише вперед ногами виносили». Перезавантаження Органного залу
- Нецифрові технології. Фоторепортаж із графічної майстерні Академії друкарства
- Розкраєні. Як село на кордоні стало торговельною хвірткою до Євросоюзу
- Безпритульні, притульні. Як живуть вуличні собаки в Україні та Польщі
- Хоспіс, а не вмиральня. Як піклуються про смертельно хворих в Україні і Польщі
- Щось таке справжнє. Як в Україні й Польщі відроджують традиційну музику
- Життя, смерть, шахта. Як ведеться гірникам Львівщини та Польщі